Ряст Геллера Corydalis solida Найпопулярніша легенда розповідає про те, що колись у лісі жила стара відьма. Вона цілі ночі літала на мітлі, а на світанку поверталася до своєї хатинки, щоб поспати. Проте щоранку її будив гучний спів лісового півня. Розлючена відьма, якій птах не давав спочити, перетворила його на квітку. Чому так? Якщо придивитися до квітки рясту, вона своєю формою справді нагадує голову півника з чубчиком (хохолком). Саме тому в народі його також називають «півники» або «кукурічки».
Проліска дволиста Scilla bifolia Давній міф розповідає, що коли Бог створював світ, небо було настільки захоплене красою першої весни на землі, що не втрималося і нахилилося занадто низько, щоб роздивитися квіти. Краєчок неба зачепився за гострі верхівки дерев, і маленькі блакитні шматочки впали на землю. Там, де вони торкнулися ґрунту, виросли проліски, що зберегли колір небесної блакиті.
Підсніжник. Galanthus nivalis Богиня Флора роздавала квітам вбрання. Сніг також хотів причепуритися, але квіти боялися холоду і не хотіли ділитися. Тільки підсніжник погодився вкрити сніг своїм білим хітоном. З того часу вони нерозлучні: сніг захищає квітку від морозів, а вона — символ його вдячності.
Медунка темна Pulmonaria obscura у середньовіччі медунку вважали «симпатичною магією». Кольорова метаморфоза: Медунка змінює колір з рожевого (молода квітка, кисле середовище) на фіолетовий/синій (стара квітка, лужне середовище). Легенди пов'язують це з сигналом для бджіл про наявність нектару: рожевий — нектар є, синій — запилено. Божий дар: У деяких культурах її вважали квіткою Богородиці, що дарує здоров'я дихальним шляхам.
Шафран Crocus vernus Згідно з давньогрецькою легендою, шафран (крокус) виник із крові юнака на ім'я Крок, який загинув у змаганні з метання диску з вісником богів Гермесом. Три краплі крові, що впали на землю, перетворилися на яскраві рильця квітки, ставши символом вічної пристрасті, кохання та ранкової зорі.
Іріс Iris pseudacorus Бризки веселки. Один вид – має різні забарвлення. Можливо це трапилося ось так: Одного разу навесніВеселка воду з річки брала. Почула пісні солов’їні чарівні,Заслухалась, замріялась, зачарувалась. Незчулася красуня, як в траву. Упали кольори її чудові… «Іріс» у перекладі з грецької «веселка»
Нарцис Narcissus poeticus Син річкового бога Кефісса й німфи Ліріопи. Нарцис був наділений надзвичайною красою, яка прихиляла до його ніг усіх чоловіків і жінок. Після божественного покарання, пов'язаного з пихою, він закохується у власне відображення у дзеркалі води і гине, впавши в озеро, в якому був відображений.
Фіалка запашна. Viola odorata Аполлон палив жаркими променями одну з дочок Атласу, яка благала Зевса про порятунок. Зевс перетворив її на фіалку, заховавши в прохолодній тіні лісу . За легендою, фіалка виросла з сліз закоханої дівчини, яка сумувала за своїм коханим. Тому вона символізує скромність і вірність.
Горицвіт Adonis vernalis Давньогрецький міф про Адоніса: Адоніс, коханий богині Афродіти, загинув під час полювання на вепра. Афродіта довго шукала його, і там, де її сльози та кров юнака падали на землю, виростали гарні жовті квіти, які згодом назвали на його честь — Адоніс (горицвіт). Міф про поділ часу: За іншою версією, Зевс вирішив, що Адоніс має проводити півроку під землею в царстві мертвих (у Персефони), а півроку — на землі. Тому горицвіт з'являється навесні як символ повернення. Українська назва «Горицвіт»: Назва походить від яскраво-жовтого, ніби палаючого кольору квіток, які «горять» на степових схилах ранньою весною. Народні повір'я: В Україні горицвіт вважали лікарською рослиною, яку збирали для лікування, зокрема від «курячої сліпоти».
Калюжниця Caltha palustris Первоцвіт, оповитий народними легендами, що підкреслюють її золоте сяйво та любов до води. Народні легенди та повір’я: Золота риза: За народними уявленнями, калюжниця вдягається у золоту ризу (попики), що відображає її яскраво-жовтий колір. Жаб’яча трава: Оскільки рослина росте біля калюж, на болотах та берегах водойм, її часто пов'язують із жабами, називаючи «жабником» або «жаб'ячою травою». Богиня здоров'я: Вважається, що назва «калюжниця» натякає на лікувальні властивості, хоча свіжа рослина отруйна.
Сон широколистий. Pulsatilla patens Колись дуже давно сон-трава мала широке, велике листя, в якому ховалася нечиста сила. Біси та дрібні чорти використовували рослину як надійне укриття від сонячного світла та людських очей. Архангел Михаїл, помітивши це, вирішив прогнати нечисть. Він метнув у рослину блискавку, яка прошила квітку зверху донизу. Від цього удару листя сон-трави розсіклося на дрібні шматочки (нині воно справді виглядає ніби порізане на вузькі часточки). З того часу нечиста сила боїться цієї квітки й обходить її стороною на відстані дванадцяти верст. У народі вірили: якщо носити з собою засушену квітку сну, вона оберігатиме від лихого ока та підступів ворогів.
Гіацинт Hyacinthus orientalis. Легенда про гіацинт походить з давньогрецької міфології та розповідає про прекрасного юнака Гіацинта, коханого бога Аполлона. Під час метання диска Зефір (бог західного вітру), ревнуючи, спрямував диск Аполлона в Гіацинта, вбивши його. З крові загиблого, що пролилася на землю, Аполлон виростив ароматну квітку, увічнивши пам’ять про юнака
Барвінок Vinca minor Основні легенди та міфи про барвінок: Легенда про Бар та Вінку: Найвідоміша романтична легенда розповідає про закоханих парубка Бара та дівчину Вінку. Зла відьма прокляла їх, намагаючись розлучити, і на весіллі окропила смердючим зіллям. Бар загинув, а Вінка перетворилася на квітку, що успадкувала назву від їхніх імен, символізуючи вірність, яку не може зруйнувати смерть. Легенда про кохання чужинця: На Поділлі вірять, що чужинець покохав українську дівчину, а після смерті попросив Бога перетворити його на барвінок, щоб вічно витися там, де ступала її нога, і врешті вирости на її могилі.
Кульбаба. Taraxacum officinale Колись дуже давно Місяць і Сонце мали багато маленьких дітей — золотих зірочок. Місяць мав стежити за ними вночі, але одного разу він захопився своїми справами й забув про малечу. Зірки почали пустувати, падати з неба й розсипатися по всьому світу. Сонце, побачивши це, розгнівалося на Місяць, а щоб діти не загинули в темряві та холоді, перетворило їх на золоті квіти, які щоранку першими вітають батька-Сонце.
Морозник. Helléborus níger Хоча морозник цінували як квітку, що цвіте серед зими, його часто називали «різдвяним вбивцем» через смертельну отруйність. Міф про божевілля: У давньогрецькій міфології корінь морозника використовували для лікування божевілля. Згідно з одним із міфів, так вилікували дочок царя Аргоса, що втратили розум.
Петрів хрест. Lathraea squamaria Оберіг від демонічних сил: У народі вірили, що масивне коріння рослини здатне проганяти ворожу силу, вберігати від чарів та лихих людей.«Цар-трава» та пошуки щастя: Петрів хрест називали «потайницею» або «земляним виноградом». За легендою, рослина навмисно ховається від людей під землею, щоб не кожному далося до рук благополуччя. Шукали її часто вночі, вважаючи потужним магічним засобом. Засіб для збагачення: Через свій прихований спосіб життя рослині приписували здатність допомагати в пошуку скарбів та сприяти збагаченню тих, хто зможе її знайти.
Конвалія звичайна. Convallaria majalis Сльози Русалки: В деяких слов'янських повір'ях конвалії вважаються застиглими сльозами лісової русалки, яка плакала через нерозділене кохання. Лісові дзвіночки: За іншою легендою, конвалії — це маленькі срібні дзвіночки лісових гномів, якими вони сповіщають про прихід весни. Повернення щастя: У вікторіанську епоху конвалія вважалася символом «повернення щастя».
Брандушка різнобарвна. Colchicum bulbocodium versicolor У народі ці квіти ще називають сиротами: поодиноко сяють вони серед сухої трави. Є легенда про їх назву. Було колись у злої мачухи дві прекрасні доньки. Не злюбила їх мачуха та й задумала зі світу їх звести. Вигнала їх із дому наприкінці зими на холод. Стоять сирітки на схилі, гинуть від холоду, клянуть свою сирітську долю. Так би й згубила їх мачуха, але прийшла Весна, а з нею й тепле Сонце. Відігріли, приголубили вони сиріток материнськоюлюбов’ю та теплом. Та розквітли вони чарівними весняними квітами. Ось з того часу, як символ перемоги добра над злом і з’являються навесні квіти-сирітки.
