Презентація. Підпалий Володимир

Володи́мир Олексі́йович Підпа́лий (народився 9 травня 1936 в селі Лазірках, на той час районному центрі Полтавської області) – український поет, прозаїк, перекладач. Батько українського поета Андрія Підпалого.

Мати Ольга Власенко – козачка з хутора Макарівщини, батько Олексій Лукович – виходець з-під Великої Багачки. Батько працював на залізниці, захоплювався садівництвом та бджільництвом. На дев’ятому році мати була вже круглою сиротою і наймитувала в Лубнах. Батько Володимира Підпалого загинув у 1943 році під Києвом. Мати померла 21 січня 1957 року на час служби сина на флоті.

Володимир Підпалий навчався у Величанській семирічній та Лазірківській середній школах. За власним свідченням, любив історію, літературу та не розумів точних наук. У школі багато читав.

У 1953 році закінчив 10 класів. Працював у МТС, колгоспі. 1955 року був мобілізований на флот. У 1957 році демобілізувався (через хворобу ніг) та поступив до Київського університету на філологічний факультет (український відділ), який закінчив 1962 року. Київський університет

Перші вірші надрукував у 1958 році в газетах «Молодь України» та «Зміна». У Державному видавництві художньої літератури 1963 року вийшла перша збірка «Зелена гілка», роком пізніше – «Повесіння» у видавництві «Радянський письменник».

Працював старшим редактором поезії у видавництві «Радянський письменник». До Спілки письменників був прийнятий у1967 році. Того ж року вийшла в світ збірка «Тридцяте літо». Після того були книжки «В дорогу за ластівками» (1968) та «Вишневий світ» (1970), посмертно – «Сині троянди» (1979), «Поезії» (1986), «Пішов в дорогу за ластівками» (1992). До останньої книги входять неопубліковані за життя твори В. Підпалого та спогади про нього.

Творчість В. Підпалого запропонувала іншу до попередньої поетичну пропозицію, розпочавши «тиху лірику», суть якої у медитаційних роздумах єдності людини, живого, світу і народу, гармонійності глибини і співмірності людини з найменшим у світі і самим світом, ціннісній орієнтації в медитативному осягненні незнищенних вартостей і сенсу життя, пейзажності і гармонії з природною стихією, зверненням до історичної пам’яті.

Володимир Підпалий помер 24 листопада 1973 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33). Могила Володимира Підпалого

Смерть Володимира Підпалого обірвала розвиток «тихої поезії» в українській літературі.