Василь ГОЛОБОРОДЬКО «З дитинства: дощ»
Я уплетений весь до ниткиу зелене волосся дощу,
уплетена дорога, що веде до батьківської хати,уплетена хата, що видніється на горі, якзелений птах,
уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою,уплетена річка, наче блакитна стрічка вдівочу косу,
уплетена череда корів, що спочивають на тирлі.
А хмара плете і плетезелене волосся дощу, холодне волосся дощу.
Але усім тепло,усі знають: дощ перестане,
і хто напасеться, хто набігається,хто нахитається,
хто насидиться на горі,хто належиться,
а хто прийде додомуу хату, наповнену теплом, як гніздо.
Реєструючись, ви погоджуєтеся з угодою користувача та політикою конфіденційності.
«На Урок». Освітній інтернет-проект