Презентація. " Поет фортепіано. Фредерік Шопен"

Поет фортепіано. Фрідерік Шопен - піаніст. 1810-1849 Риси стилю та жанри фортепіанної творчості 

П Л А Н Ф. Шопен як піаніст – виконавець Відмінність піаністичних принципів від «блискучого стилю» віртуозів. Мистецтво rubato. Фортепіанна педагогіка Ф. Шопена. Стильові особливості творів Ф. Шопена. Фактура його творів. Труднощі виконання у нотному тексті Ф. Шопена. Редакції творів Ф. Шопена: К. Мікулі, К. Кліндворт, І. Падаревський, Я. Екер, Г. Нейгауз, Л. Оборін.

Ф. Шопен як піаніст – виконавець Піаністичне мистецтво Шопена - один з найвищих проявів фортепіанного виконавства чистого романтичного стилю. Виконавський стиль Шопена – це витончений ліризм , особливо ніжний та делікатний, зі специфічною схильністю до приглушених, неяскравих барв.   Гра Шопена визначалася особливою психологічністю, якої не мав ніхто з сучасників  Шопен прагнув особливої співучої гри кантабіле, що не допускала будь-якого різкого, «стукаючого» звуку,  а щонайбільше сприяла красі музичної мови. Шопен створив своєрідне bel canto фортепіанної гри – позбавлений напруження стиль , що відзначався легкістю і м’якістю звучання, великою мелодійною плавністю та грацією. Найістотніші прикмети шопенівського звучання: багатство нюансів, педальність і legato. Вязана гра legato стало його ідеалом. 

Сучасники про гру Ф. Шопена« Його pianissimo настільки ніжне, що для досягнення як наймогутніших ефектів crescendo йому не треба мускульної сили віртуозів сучасної школи; він домагається чудес нюансування з допомогою педалі, обох педалей одночасно та свого неповторного legato» .​                                                                       Йозеф Фільч                                                                                                                                                 «…його гру характеризувала благодатна свобода і легкість.» ​                                                                                      Карл Мікулі​​ « В чудовому мистецтві добувати і видозмінювати тон, тінювати його виразистим і витонченим способом Шопен був повністю і виключно самим собою. Він мав наскрізь індивідуальний спосіб торкатися клавіш, еластичне, енергійне туше, що наповнювало звучання особливим ароматом, таємницю якого знав він один». ​                                                                                                                    Мармонтель:​

Фортепіанна педагогіка Ф. Шопена. Методичні записи Шопена відносяться в основному до 1839 років   "Останнім часом - пише Ліст -. Його займав план написання школи для фортепіано, в якій він збирався підвести підсумки своїм думкам про теорію і техніці свого мистецтва, своїм тривалим працям, своїм щасливим нововведенням, своєму глибокому досвіду Завдання було серйозне і вимагало подвійної напруги сили , навіть для такого старанного трудівника, як Шопен ""Шопен - пише Ж. Санд, - мало і рідко говорить про своє мистецтво, але коли він говорить про нього, то дивно ясно і з такою точністю суджень і намірів, які вкінець зруйнували б багато єресі, якби він захотів відкрито проповідувати. Але він навіть серед близьких таїться і по - справжньому висловлюється тільки роялю. Проте він обіцяє нам написати методу, де він викладе не тільки технічну сторону, а й систематичні догмати ". 

Які ж були вказівки Шопена піаністам? Які прийоми рекомендував для виховання технічних навичок? Шопен надавав музиці виключно високе соціальне значення. Він бачив у ній "мистецтво виражати свої думки звуками", "мистецтво управляти звуками", "прояв нашого почуття в звуках". « Звук, - пишатися Шопен, - це невизначене (безмежне) слово людини, тобто щось таке, що виражає саму інтимну і глибоку сутність людини ".    Шопен вважав за необхідне насамперед відчути, визначити основну думку, поетичний характер, внутрішній стержень виконання. Звідси незмінне прагнення Шопена розвивати у своїх учнів "здатність міркувати", "виражати" ."Немає справжньої музики без прихованого задуму" - любив говорити Шопен. "Грайте так, як Ви це відчуваєте", - було його педагогічним девізом. 

Шопен вважав - за словами його учня Мікулі, - що той, хто не вміє правильно фразувати, не знає точно, де починається і де закінчується фраза, підміняє природну фразувати помилково-насиченою, фальшивою, такий піаніст доказує тільки, що музика - не його рідна мова, а щось йому абсолютно чуже, незрозуміле.    Шопен не любив "рубаних" коротких фраз. Його вища мета - це фраза широкого дихання. Від початку навчання ставилося завдання звільнити учня від-якоїсь скованості, та спазматичних рухів. Йому прищеплювалася еластичність, гнучкість – принцип, яким Шопен завжди керувався у своїШопен рекомендував грати вправи на цих нотах спершу не legato, а легким, мягким staccato приповній свободі та гнучкості зап’ястя та кісті. Потім він радив переходити до легкого portato , далі -  marcato і лише наприкінці грати справжнім legato в різних темпах і нюансах динаміки.й грі. 

Ф. Шопен мав  особливе розуміння ідеалу «рівності пальців». «Сьогодні намагаються всупереч законам природи, надати однакової сили кожному пальцю, - писав він. – Мені здається важливішою майстерність передачі тонких звукових градацій. Нашою метою не є вміння грати все вирівняним звуком. Оскільки кожен палець має різну форму, значно важливіше постаратися розвинути їхні природні якості, ніж псувати їхню індивідуальність». Віддаючи перевагу тій чи іншій аплікатурі, Шопен керувався не стільки її технічною зручністю, скільки її художніми можливостями. Вироблення гарного звучання було однією з підвалин цієї педагогіки. Шопен від перших уроків радив надзвичайно вільне і легке опускання пальців. У роботі над технічними вправами Шопен закладав учням основи своєрідного піанізму: вчив співучого звучання, різноманітного дотику, гнучкості рук та плавного їхнього переміщення на клавіатурі. 

Пустым обещаниям и сказкам не верьте,И Спас не спасёт от сумы да тюрьмы,Но Жизни на свете чуть больше, чем смерти,И Света на свете, чуть больше, чем тьмы. И пусть испытания сулит нам дорога,Пусть новым прогнозом пугают умы,Но дьявола всё-таки меньше, чем Бога,И Света на свете, чуть больше, чем тьмы. Пусть спорят Закат и Рассвет в Поднебесье,Пусть старые догмы затёрты до дыр,Меж чёрным и белым всё ж нет равновесья,И это приводит в движенье мир. Пусть зло проползло из столетья в столетье,И небо опять закрывают дымы,Но Жизни на свете чуть больше, чем смерти,И Света на свете, чуть больше, чем тьмы.