Презентація "Поетична творчість Ганни Арсенич-Баран"

ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ ГАННИ АРСЕНИЧ-БАРАНЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. ЧЕРНІГІВЩИНАПідготувала учитель української мови і літератури Акуленко С. В.

(1970-2021)ГАННА ВАСИЛІВНА АРСЕНИЧ-БАРАН – українська письменниця, ГОЛОВА Чернігівської обласної організації НСПУ

У своєму нарисі «Мій Березів» письменниця пише: «Мій Березів живе в мені, а я ніколи не покидала його, хоч уже багато років сотні кілометрів простору розділяють нас. Мій Березів живе в мені моїми предками, які ніколи не були залежними й не знали до себе слова «раб». Березів, що від слова «берегти» (бо ніде навколо не знайдете березового лісу чи гаю, ба, навіть поодиноких беріз украй мало в Березові й навколо нього), таки зберіг у собі дух волі та прагнення до свободи. Тут, як і в давні часи, понад усе люблять волю і свою землю, а за Україну кожен готовий віддати життя. І віддавали не раз і не двічі. І народжували нових, хто завжди був з любов’ю і з ненавистю на одних шальках терезів». СТЕЖКАМИ ЖИТТЯ ПОЕТЕСИ Арсенич-Баран Ганна Василівна народилася 26 червня 1970 року в селі Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області  НИЖНІЙ БЕРЕЗІВ

Середню школу Ганна закінчила із золотою медаллю і вступила на філологічний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя Стефаника. У студентські роки Ганна Арсенич дружила з відомими українськими письменниками Іваном Андрусяком, Іваном Ципердюком, Степаном Процюком. Двоє перших були її однокурсниками. «Нова дегенерація» певною мірою навіть вплинула на вірші, написані в часи студентства.

Працювала на Гуцульщині, де широко друкувалася в місцевій пресі, де звучали її пісні, де, зрештою, 1997 року вийшла з друку перша її збірка поезій – «Рушник на калині» Український літературознавець і літературний критик І. Гришин-Грищук тоді писав про цю книжку так: «Творчість Ганни Арсенич-Баран зійшла яскравою зіркою не лише на небосхилі Гуцульщини, але й на небі української літератури. Щирість почуттів, яскравість образів – характерні риси молодої авторки…» А поет із Коломиї Василь Рябий сказав: «Вірші Ганни Арсенич-Баран як гірські ріки – чисті, мов сльоза, і гомінливі, як карпатська природа».

1998 року разом з чоловіком, священником Мироном Бараном, та сином Іванком переїхала до Чернігова, де стала вчителькою школи-ліцею № 15. Входила до Національної спілки письменників України, членом якої стала 1998 року після виходу у світ другої поетичної збірки "Музика черемхи". Лауреат обласної премії імені М. Коцюбинського 2006 року за роман "Тиха вулиця вечірнього міста". Працювала Ганна Василівна у Чернігівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені К. Ушинського.

Чернігів став для Ганни Василівни другою батьківщиною, вона полюбила це місто і якось навіть привселюдно зізналася в цій любові – написала зворушливий нарис «Мій Чернігів», у якому називає наше місто своїм «мужем-велетнем» і зізнається: «Це було кохання з першого погляду. Не знаю, чи відчув це муж-велетень, але я дуже хотіла, щоб він відгукнувся на мої душевні порухи. І з часом він почав відгукуватися: спочатку з осторогою, яку виявляв до незнайомої чужинки, потім із першим легким захопленням, схожим на флірт, а далі – простягнув до мене руки і сказав: «Іди до мене...» Я пішла, бо давно його кохала, знала, що не змогла би пережити його байдужості чи ігнорації. Я ввійшла до нього й не хочу покидати його. Я люблю його за те, що подарував мені рожеве диво мого життя – П’ятницьку церкву, за те, що звів мене з найкращими своїми людьми (то перлинні люди свого часу, сіль землі), за те, що дав змогу занурюватися в підземелля Антонієвих печер, за те, що подарував миті віртуального спілкування з Коцюбинським і реального – з його нащадками, за те, що на стародавньому Валу я впірнула у велич свого народу, за те... Я покохала б його навіть лише за те, що осклілого морозяного ранку на могилі Михайла Коцюбинського, покритій кригою, хтось руками відігрів ім’я письменника, і воно, золотом писане, стало єдиним, що можна було розрізнити в цьому обледенілому світі. Дякую тим молодим рукам, бо вони ще більше закохали мене в мого велета-мужа, у мій Чернігів».

Є автором:— поетичних збірок "Рушник на калині" (1997), "Музика черемхи" (1998), "Розквітлий глід" (2001), "Тремтять гіацинти" (2003), "Обнадію весною" (2005);— книжок прози "Під райськими яблучками" (2001), "У понеділок все буде по-іншому" 92003), "Як зійде місяць" (2005), "Солодкі слова" (2010);— роману "Тиха вулиця вечірнього міста" (2005);антології української християнської віршованої молитви; кількох словників та понад 100 посібників з української мови й літератури.;

ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ ПОЕЗІЙ***Над Черніговом ранок – з трави. Передзвони церковні лунають. Тонкорукі жіночі церкви. До небес свої очі здіймають. Наче постать дівоча ясна,Тут замріявся храм Параскеви,І чарує буйнава весна. Це незвідане диво рожеве. Наче жінка, що прагне до зір,Підіймається храм Катерини,І її золотавий убір. Забира в піднебесся людину. Хто ж ті руки умілі водив,Які зводили дива правічні?Наче свіжий ковточок води,Їхні постаті непересічні.І іти нам до них, і іти,Бо дорога до храму – безмежна... Пропливають над ними світи,І не гасне у заростях стежка.

ІДЕЙНО-ХУДОЖНІЙ АНАЛІЗ ПОЕТИЧНОГО ТВОРУ

ранок – з трави. ТОНКОРУКІ ЖІНОЧІ ЦЕРКВИДо небес свої очі здіймають. Наче постать дівоча ясна,Тут замріявся храм Параскеви. ЧАРУЄ БУЙНАВА ВЕСНАдиво рожеве. Наче жінка, що прагне до зір,Підіймається храм КатериниІ її золотавий убір. Забира в піднебесся людину. ПРОПЛИВАЮТЬ НАД НАМИ СВІТИІ НЕ ГАСНЕ У ЗАРОСТЯХ СТЕЖКАХто ж ті руки умілі водив,Які зводили дива правічні?Наче свіжий ковточок води,Їхні постаті непересічніБО ДОРОГА ДО ХРАМУ-БЕЗМЕЖНАВИЗНАЧТЕ ХУДОЖНІ ЗАСОБИ

***Я – не художник. Ой, як жаль. Я малювала б мрійну осінь,І перші заморозки босі,І втому лісу, і печаль. Я – не художник. Ой, як жаль. Я – не художник. Ой, як жаль. Я малювала б гори сонні,Й кота, що мріє на осонні, Й снігів старих ліниву шаль. Я – не художник. Ой, як жаль.

ЯКІИМИ ФАРБАМИ ВИ Б ЗОБРАЗИЛИ НАСТРІЙ, ЯКИМ НАПОВНЕНИЙ ВІРШ? Що, на вашу думку, символізують ці кольори? Чи можна поезію назвати барвистою? І чи дійсно поетеса не художник?КОЛЬОРОВА ПАЛІТРА ПОЕЗІЇ

Домашнє завдання. Прочитати інші поезії Г. Арсенич-Баран, виписати художні засоби, скласти сенкан про її творчість або написати відгук про поезію поетеси