Презентація "Поезія Тараса Шевченка"

Поезія Тараса Шевченка

Мені однаково, чи буду... Мені однаково, чи буду. Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде. Мене в снігу на чужині —Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими,І, неоплаканий своїми,В неволі, плачучи, умру,

Мені однаково, чи буду...І все з собою заберу —Малого сліду не покину. На нашій славній Україні,На нашій — не своїй землі. I не пом'яне батько з сином,Не скаже синові: — Молись. Молися, сину: за Вкраїну. Його замучили колись. —

Мені однаково, чи буду... Мені однаково, чи буде. Той син молитися, чи ні... Та не однаково мені,Як Україну злії люди. Присплять, лукаві, і в огніЇї, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.

Реве та стогне Дніпр широкий. Реве та стогне Дніпр широкий. Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.І блідий місяць на ту поруІз хмари де-де виглядав, −Неначе човен в синім морю,То виринав, то потопав. Ще треті півні не співали,Ніхто ніде не гомонів,Сичі в гаю перекликались,Та ясень раз-у-раз скрипів.

Сон ("На панщині пшеницю жала...")На панщині пшеницю жала,Втомилася; не спочивать. Пішла в снопи, пошкандибалаІвана сина годувать. Воно сповитеє кричало. У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала,Попестила; і ніби сном,

Сон ("На панщині пшеницю жала...")Над сином сидя, задрімала.І сниться ій той син ІванІ уродливий, і багатий,Не одинокий, а жонатий. На вольній, бачиться, бо й сам. Уже не панський, а на волі;Та на своїм веселім поліСвою-таки пшеницю жнуть,

Сон ("На панщині пшеницю жала...")А діточки обід несуть.І усміхнулася небога,Проснулася — нема нічого…На сина глянула, взяла. Його тихенько сповила. Та, щоб дожать до ланового,Ще копу дожинать пішла.

І Архімед і Галілей...І Архімед і Галілей. Вина й не бачили. Єлей. Потік у черево чернече!А ви, святії предотечі,По всьому світу розійшлисьІ крихту хліба понесли. Царям убогим. Буде бите

І Архімед і Галілей... Царями сіянеє жито!А люди виростуть. Умруть. Ще незачатії царята...І на оновленій земліВрага не буде, супостата,А буде син, і буде мати,І будуть люди на землі.

Садок вишневий коло хати. Садок вишневий коло хати,Хрущі над вишнями гудуть,Плугатарі з плугами йдуть,Співають ідучи дівчата,А матері вечерять ждуть. Сім’я вечеря коло хати,Вечірня зіронька встає.

Садок вишневий коло хати. Дочка вечерять подає,А мати хоче научати,Так соловейко не дaє. Поклала мати коло хати. Маленьких діточок своїх;Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата. Та соловейко не затих.