Презентація "Політичні процеси в Україні в 1999 - 2005 р. Помаранчева революція""

ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ В 1999-2005 РР. «ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ»Історія України, 11 клас

Президентські вибори 1999 р. Формування більшості у Верховній Раді України31 жовтня 1999 р. відбулися вибори Президента України. У голосуванні взяли участь 70 % виборців. Виборчий бюлетень містив 13 прізвищ кандидатів у Президенти України. Перший тур не виявив переможця. Перше місце впевнено посів діючий Президент Л. Кучма, друге - П. Симоненко, третє - О. Мороз, четверте - Н. Вітренко. Шість кандидатів набрали менше 1 % голосів. Другий тур голосування був призначений на 14 листопада. У гострій боротьбі Президентом України вдруге було обрано Л. Кучму. За нього проголосувало 56 % виборців, а за П. Симоненка - близько 38 %. Леонід Кучма. Петро Симоненко. Олександр Мороз. Наталія Вітренко

Президентські вибори 1999 р. Формування більшості у Верховній Раді України. У грудні 1999 р. Прем’єр-міністром України було призначено голову Національного банку України (НБУ) Віктора Ющенка, що мав авторитет реформатора. На посаді Прем’єр-міністра Віктор Ющенко пробув до квітня 2001 р. За період його прем’єрства в економічному житті країни відбулися важливі зрушення. Після десяти років падіння починаючи з 2000 р. намітилося економічне зростання. Показовою в цьому плані була доля міністра паливно-енергетичного комплексу Юлії Тимошенко, якій вдалося дещо стабілізувати становище в галузі й розв’язати значну частину проблем, що накопичилися. Зрештою Ю. Тимошенко усунули з посади, проти неї навіть було порушено судову справу. Важливим починанням уряду стали реформи в системі освіти - перша спроба запровадити 12-річну систему освіти. Віктор Ющенко – прем`єр-міністр 1999 – 2001 рр. Юлія Тимошенко віцепрем`єр-міністр 1999 – 2001 рр.

Всеукраїнський референдум (квітень 2000 р.)Після президентських виборів ключовим питанням політичного життя стала реформа законодавчої гілки влади. Леонід Кучма прагнув зміцнити президентську вертикаль і, відповідно, свою особисту владу.16 квітня 2000 р. відбувся Всеукраїнський референдум «за народною ініціативою». Понад 80 % виборців, що взяли участь у голосуванні, висловилися за: двопалатний парламент;скорочення числа депутатів із 450 до 300;ліквідацію права депутатської недоторканності;надання Президенту права достроково припиняти повноваження Верховної Ради України. Виконання рішень референдуму поставило на порядок денний питання про внесення суттєвих змін до Конституції і виборчого закону. Проте через різні причини це не було здійснено.

Політична криза (зима-весна 2001 р.)Узимку-навесні 2001 р. Україна опинилася в стані політичної кризи, яка була пов’язана з убивством опозиційного журналіста Г. Гонгадзе. Під час слідства почали проявлятися негативні явища у верхніх ешелонах влади. До цього додалися записи майора СБУ М. Мельниченка, зроблені ним у кабінеті Президента, які начебто свідчили про причетність вищих посадових осіб до цього та інших резонансних злочинів (так званий «касетний скандал»). Опозиція вирішила скористатися нагодою, щоб змінити владу в країні. Були організовані масові демонстрації та акції протесту, які завершилися сутичками з міліцією (9 березня 2001 р.). Проте домогтися свого опозиція не змогла. Її сподівання здобути підтримку Прем’єр-міністра В. Ющенка не виправдалися. Журналіст Георгій (Гіві) Гонгадзе. Акція «Україна без Кучми»Майор Микола Мельниченко

ВИСТУПИ ОПОЗИЦІЇ ПРОТИ ПОЛІТИКИ ПРЕЗИДЕНТА ЛЕОНІДА КУЧМИ{073 A0 DAA-6 AF3-43 AB-8588-CEC1 D06 C72 B9}Акція«Україна без Кучми!»Створення блоку опозиційних сил «Наша Україна»«Повстань, Україно!»Дата. Листопад 2000 – березень 200120022002 - 2003 Привід. Убивство опозиційного журналіста Г. Гонгадзе, оприлюднення записів телефонних розмов, зроблених у кабінеті Л. Кучми майором М. Мельниченком. Парламентські вибори. Створення пропрезидентської більшості в парламенті, нівелювання перемоги опозиції на парламентських виборах 2002 р. Заходи. Мітинги, демонстрації, які призвели до сутичок із міліцією (березень 2001 р.)Перемога блоку на парламентських виборах за партійними списками. Мітинги, демонстраціїРезультат. Консолідація сил опозиції. Падіння авторитету Л. Кучми. Створення потужної опозиційної сили в парламентіКонсолідація сил опозиції. Набуття досвіду, вироблення стратегії політичної боротьби за владу

Політична криза (зима-весна 2001 р.)26 квітня 2001 р. Верховна Рада України висловила недовіру уряду В. Ющенка, а 28 квітня 2001 р. його було звільнено з посади. Новим Прем’єр-міністром став Анатолій Кінах. Наприкінці весни наступ опозиції пішов на спад, владі вдалося подолати кризу. Проте її авторитет був суттєво підірваний як усередині країни, так і за кордоном. Політична криза значно вплинула на вибори 2002 р. Прем`єр-міністр Анатолій Кінах. АКЦІЯ «УКРАЇНА БЕЗ КУЧМИ!»

Вибори до Верховної Ради України 2002 р. та їхні наслідки. Важливою подією політичного життя країни 2000 - 2001 рр. стало перегрупування політичних сил у країні, особливо напередодні парламентських виборів 2002 р. Упродовж осені-зими 2001 р. відбувалося формування передвиборчих блоків. Згідно з новим законом, в Україні запроваджувалася змішана система виборів, за якою 50 % депутатів обирають за партійними списками, а 50 % - у мажоритарних виборчих округах. За підсумками голосування в загальнодержавному багатомандатному окрузі із 30 виборчих блоків і партій 4%-й бар’єр подолали: блок партій «Наша Україна» на чолі з В. Ющенком - 23,55 %, КПУ - 20,01 %, блок «За єдину Україну!» (В. Литвин) - 11,79 %, Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) - 7,25 %, СПУ - 6,87 %, СДПУ(о) - 6,27 %. На початку роботи Верховної Ради України нового скликання партії і блоки, що перемогли на виборах, утворили свої фракції. До фракції «За єдину Україну!» увійшло 177 депутатів (указана кількість депутатів відповідає моменту утворення фракцій; надалі відбувалися зміни), до фракції «Наша Україна» - 118 депутатів, до фракції КПУ - 64, до СДПУ(о) - 31, до БЮТ - 23, до СПУ - 22, 12 депутатів побажали залишитися позафракційними.

Вибори до Верховної Ради України 2002 р. та їхні наслідки. На початку роботи Верховної Ради України точилася боротьба за формування більшості та керівні посади в парламенті. 28 травня 2002 р. було обрано керівництво Верховної Ради: Головою став В. Литвин («За єдину Україну!»), першим заступником - І. Васильєв («За єдину Україну!»), заступником - О. Зінченко (СДПУ(о)). У 2002 - 2004 рр. в Україні відбувалася гостра політична боротьба. Л. Кучма намагався реалізувати політичну реформу, що передбачала перерозподіл владних повноважень у трикутнику Президент - Прем’єр-міністр - Верховна Рада України. Навколо Президента формувалися потужні політичні сили, які намагалися утримати економічні й політичні позиції. Натомість опозиційні сили, що спиралися на підтримку середнього класу, розгорнули боротьбу з існуючим режимом за демократизацію політичного життя. Спікер Володимир Литвин. Блок «За Єдину Україну!» - «За ЄДУ!»

Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»Вибори Президента України 2004 р., як і передбачали політичні експерти, політологи, стали переломними в історії України. Ще задовго до офіційного початку передвиборчої кампанії всі політичні сили країни, як урядові, так і опозиційні, почали готуватися до них. Тривалий час залишалася незрозумілою позиція Президента України Л. Кучми. Конституційний Суд України визнав, що Л. Кучма, згідно з Конституцією України (1996 р.), перебуває при владі лише перший термін, хоча фактично минуло вже два терміни. Зрештою Л. Кучма відмовився від участі у виборах 2004 р. Кандидатом від влади став Прем’єр-міністр України В. Янукович. Для створення його позитивного іміджу було залучено всі засоби: від прямого використання адміністративного ресурсу до відкритого поширення неправдивої інформації. Використовуючи своє службове становище, В. Янукович ужив ряд популістських заходів. Зокрема, пенсіонерам було надано доплату до пенсій, підвищено заробітну плату. Зразки політичної реклами у 2002—2004 рр.

Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»Опозиційні сили згрупувалися навколо лідера «Нашої України» Віктора Ющенка. Заангажованість - вимушені дії представника неполітичної сфери діяти в руслі певної ідеології, доктрини, політичного курсу. Екзит-пол - вибіркове репрезентативне опитування виборців на виході з виборчих дільниць. Однією з особливостей передвиборчої кампанії стала велика кількість кандидатів у Президенти України - понад 20. Проте основна передвиборча боротьба точилася між двома кандидатами - В. Януковичем та В. Ющенком. Президентські вибори відбулися 31 жовтня 2004 р. Голоси виборців розподілилися таким чином: В. Ющенко - 39,26 % голосів, В. Янукович - 39,11 %, О. Мороз - 5,82 %, П. Симоненко - 4,97 %, Н. Вітренко - 1,53 %, А. Кінах - 0,93 %. Решта кандидатів набрала менше голосів.

Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»Під час проведення виборів проявилася заангажованість ЦВК на чолі із С. Ківаловим, яка впродовж десяти днів не оприлюднювала остаточні результати голосування. Крім того, з’ясувалося, що робота комп’ютерної мережі ЦВК зазнавала зовнішнього втручання. Такий розподіл голосів не виявив переможця, який мав набрати понад 50 %. Другий тур виборів було призначено на 21 листопада 2004 р. Політичними суперниками, як і в першому турі, були В. Ющенко та В. Янукович. Новим у другому турі було те, що між двома кандидатами у Президенти України відбулися відкриті теледебати. Голосування другого туру відбулося зі значними фальсифікаціями на користь кандидата від влади. Як результат, оприлюднювані ЦВК дані про перемогу В. Януковича разюче відрізнялися від даних екзит-полів, які засвідчували перемогу В. Ющенка. Обурені таким станом речей виборці відгукнулися на заклик опозиційного кандидата захистити свій вибір і вже ввечері 21 листопада зібралися на мітинг на центральній площі Києва - Майдані Незалежності.

Наступного дня мітинг переріс у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. Прихильники В. Ющенка використовували помаранчевий колір для позначення своєї участі в акції (стрічки, шарфи тощо), тому вона отримала назву «помаранчева революція». На вимогу частини депутатів відбулося позачергове засідання Верховної Ради України, щоб обговорити ситуацію і прийняти рішення. У різні дні під час акції громадського протесту на Майдані Незалежності перебувало від 500 тис. до 1,5 млн осіб. Проте 24 листопада о 18.30 ЦВК оголосила переможцем у виборах В. Януковича. Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»

Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»Така неприхована зневага та несправедливість призвели до радикалізації дій протестувальників. Лідери опозиції заявили про створення Комітету національного порятунку і проведення Всеукраїнського політичного страйку. Почалася розбудова наметового містечка на Хрещатику й Майдані Незалежності. Київська міська влада та жителі міста надавали всіляку допомогу протестувальникам. Того ж дня до Києва почали з’їжджатися і прихильники В. Януковича (загалом близько 20 тис. осіб), які влаштували наметове містечко навпроти будівлі Кабінету Міністрів України. Тим часом Верховний Суд України наклав заборону на оприлюднення результатів виборів до моменту оголошення свого рішення. 27 листопада відбулося засідання Верховної Ради України, на якому було прийнято постанову про політичну кризу в Україні, визнано факт фальсифікації виборів та фактично анульовано рішення ЦВК.

Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»Прихильники В. Януковича взяли курс на розкол країни. «З’їзд депутатів усіх рівнів» у Сєвєродонецьку закликав до проголошення Південно-Східної Автономної Республіки. Провідну роль у цьому процесі відігравали політичні лідери та керівники Донецької, Луганської, Харківської та інших областей. У західних і центральних областях країни місцеві Ради прийняли рішення про визнання Президентом України В. Ющенка. Для вирішення складної ситуації до України з посередницькою місією прибули представники Польщі, Литви, Росії, ОБСЄ та ЄС. Зрештою за допомогою міжнародних посередників сторони конфлікту (Президент України Л. Кучма та кандидати у Президенти України В. Ющенко та В. Янукович) виробили формулу політичного врегулювання кризи. Проте все залежало від рішення Верховного Суду України, який 29 листопада взявся за розгляд скарги, поданої довіреними особами В. Ющенка про визнання незаконними дій ЦВК щодо оголошення переможця другого туру виборів і скасування відповідної постанови про його підсумки.

Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»3 грудня 2004 р. Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру президентських виборів, оголошені ЦВК 24 листопада 2004 р., і призначив переголосування другого туру на 26 грудня 2004 р.7 грудня Л. Кучма підписав Указ про відпустку В. Януковича на період передвиборчої кампанії і призначив М. Азарова виконувачем обов’язків Прем’єр-міністра України. Щоб унеможливити масові фальсифікації під час переголосування, було розроблено зміни до Закону «Про вибори Президента України». Ці пропозиції, згідно з домовленостями, були поставлені на голосування у Верховній Раді України в пакеті зі змінами й доповненнями до Конституції України (політична реформа).

Як і передбачали, із вересня 2005 р. відбувся перерозподіл владних повноважень між Верховною Радою України, Президентом України і Прем’єр-міністром. Також на голосування було подано в першому читанні проект про реформування системи місцевого самоврядування. 8 грудня 2004 р. за пакет проголосовала більшість депутатів. Одразу в сесійній залі ці документи були підписані Президентом України Л. Кучмою. На цьому засіданні Верховна Рада України затвердила й новий склад ЦВК, яку очолив Я. Давидович. Після цього масові акції на Майдані Незалежності в Києві припинилися. До переголосування команда В. Януковича підійшла в новому складі та з новими гаслами. В. Янукович заявив про свою опозиційність до Л. Кучми, водночас залишаючись Прем’єр-міністром у відпустці. Переголосування 26 грудня 2004 р. дало такі результати: за В. Ющенка проголосувало 51,99 % виборців, які взяли участь у голосуванні, за В. Януковича - 44,21 %. Інавгурація новообраного Президента України В. Ющенка відбулася 23 січня 2005 р. Прем’єр-міністром країни стала Ю. Тимошенко. Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»

ВИСНОВКИПісля 1994 р. основним змістом державотворчого процесу стали поступове становлення і розвиток демократичних інститутів. Цей процес проходив у досить запеклій політичній боротьбі. Неодноразово відбувалося перегрупування політичних сил. Зростали організованість і роль опозиції. Кульмінацією боротьби стали події «помаранчевої революції». Проте її лідери не змогли скористатися потужною підтримкою народу для прискорення демократичного розвитку України.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1. Опрацювати параграф 22, с. 185 - 193.2. Виписати та вивчити усі дати, терміни, персоналії.3. Підготувати повідомлення про «справу Гонгадзе».