Екологічна пластичність виду. Це здатність організмів виду до існування в певному діапазоні значень екологічного чинника. Кількісна екологічна пластичність виду виражається діапазоном чинника середовища, в межах якого даний вид зберігає життєдіяльність. Що ширшим є діапазон коливань чинника, в межах якого даний вид може існувати, то більшою є його екологічна пластичність, то ширшим є його діапазон витривалості й поширеність
Змієголов звичайний. Ця незвичайна риба з поганим оскалом вміє дихати повітрям і повзати по суші з озера в озеро, головне, щоб дорога тривала не більше 5 діб. Змієголов може жити навіть у помийному відрі або пересоленому лимані. Рибі-амфібії метрової довжини ніхто і ніде не страшний. Змій, щук і судаків змієголов вбиває одним укусом, цілими днями полюючи із засідки на все живе, що є у водоймі. Уродженець Далекого Сходу, змієголов видався людям смачним, і вони мали необережність розселити хижака по ставкам різних країн - так змієголов почав тріумфальний шлях до світового панування. У США і Європі неодноразово труїли цілі озера, аби позбутися зубастої пошесті.
Екологічно непластичні види. Види з вузьким діапазоном екологічної пластичності до чинників середовища. Такі організми погано пристосовуються навіть до незначних змін умов існування і вузько спеціалізовані до умов середовища життя. Форель струмкова віддає перевагу швидким річкам з чистою й прохолодною водою, багатою на кисень.
Що визначає екологічну пластичність виду?Адаптивний потенціал (від лат. рotentia – сила) - міра пристосувальних можливостей виду в мінливих умовах довкілля. Ця здатність має спадковий характер і визначається нормою реакції, тобто здатністю генотипу залежно від умов середовища формувати в онтогенезі різні фенотипи. Високий адаптивний потенціал мають екологічно пластичні види.
Адаптивна радіація. Еволюційний процес виникнення в межах певної систематичної групи форм, пристосованих до різних умов існування. Згідно з правилом адаптивної радіації, що його сформулював відомий американський палеонтолог Г. Ф. Осборн ще 1902р., історичний розвиток будь-якої групи супроводжується її розділенням на окремі філогенетичні стовбури, що розходяться в різних адаптивних напрямах від якогось вихідного середнього стану.
Висновок: Отже, екологічну пластичність виду характеризує певний діапазон витривалості до коливань екологічного чинника та поширеність у середовищі існування. Екологічну пластичність виду визначають генетична пластичність та адаптивний потенціал. Адаптивна радіація пов’язана з пластичними видами і дає змогу новим групам рівномірно зайняти простір і різні місця існування.