При переході учнів з початкової школи в середню кардинально змінюється ряд характеристик соціального середовища: діти поптрапляють в нові умови навчання, до яких вони повинні адаптуватися. В початковій школі учні звикли до стилю викладання і вимог одного вчителя, його турботи. В 5 класі необхідно пристосуватись до різних вчителів, їх особливостям, різним вимогам. Класний керівник, в силу своєї завантаженості, як правило, не в змозі приділяти достатньо уваги своїм новим учням, хоч саме в п'ятому класі школярі цього особливо потребують. По висловлюванню Р. Бернса, п'ятикласники, переходячи з початкової школи в середню, відчувають себе "маленькой рыбешкой, попавшей в большой пруд".
Багато дітей дуже хвилюється із-за погіршення успішності, зниження шкільних оцінок. Це також турбує батьків, вони іноді навіть підвищують вимогливість, сварять дітей за безвідповідальність або лінь, замість того щоб з розумінням віднестись до складного періоду в житті дитини, підтримати її, одобрити. Іноді незадовільна адаптація школярів приводить до взаємного невдоволення, конфліктам між новими вчителями, класним керівником, учнями та їх батьками.
Необхідність швидко пристосовуватися до нових умов, виправдовувати сподівання вчителів і батьків у відношенні навчальних успіхів при різкій зміні умов навчання, сама по собі є стресогенним фактором, викликає стан напруги і ризик дезадаптації. Крім того, ця категорія учнів середньої школи потребує підвищеної педагогічної і психологічної уваги у зв'язку з тим, що даний віковий період знаменує початок вікової кризи при переході від дитинства до передпідліткового віку.
Золоті заповіді батькам. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити. Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайтевід неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя. Ніколі не навчайте тому,учомусамі не обізнані. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них. Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин. Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки. Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції. Будьте послідовними у своїх вимогах. Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.
Порада 5 Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні, одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:• Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.• Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.
Порада 8 Обов'язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака. У своєму «Повчанні...» Володимир Мономах, описуючи власні пригоди, мав на меті продемонструвати молоді, що тільки постійними тренуваннями можна розвинути у юнаків такі вольові якості, як наполегливість, терпеливість, відвагу, рішучість і сміливість.