Відділ освіти Артемівської міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кочура О.Є.

В світі чарівних                 голосних звуків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор: Кочура Олена Євгеніївна, керівник гуртка граматики для дітей дошкільного віку міського центру дітей та юнацтва (МЦДЮ), школи-студії «Ліра»

Рецензент:

Нікітіна Ірина Іванівна, методист міського методичного кабінету відділу освіти Артемівської міської ради

Архипова Тетяна Володимирівна, завідуюча методичним відділом міського центру дітей та юнацтва (МЦДЮ)

 

Розглянуто та затверджено на засіданні педагогічної  ради Центру дітей та юнацтва відділу освіти Артемівської міської ради (від 09.12.2015 року  Протокол №4)

 

Розглянуто та затверджено на засіданні методичної ради відділу освіти Артемівської міської ради (від 15.12.2015р. Протокол № 4)

 

 

Кочура О.Є.

В світі чарівних голосних звуків – Артемівськ: міський відділ освіти,             2015.– 57 с.

 

У   методичному   посібнику   розкрито   вимоги   програми для дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» щодо навчання старших дошкільників елементів грамоти Пропонується цікаві матеріали для роботи з дітьми та батьками. Пропонуються цікаві ігрові додатки для роботи                                   з дошкільниками по ознайомленню з буквами та голосними звуками; пам’ятки та матеріал для консультацій батьків.

Призначений для педагогів галузі дошкільної освіти та батьків. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….............4

 

РОЗДІЛ І.

 

1.1 Вимоги програми «Впевнений старт» щодо навчання дітей старшого        дошкільного віку елементів грамоти ………………………………………………...5

1.2 Особливості навчання дітей елементів грамоти ………………………………...7

1.3 Лінгвістика про голосні звуки українського мовлення......................................16

 

 

ЗАКЛЮЧЕННЯ……………………………………………………………………….17

 

ДОДАТКИ

Додаток 1. Дидактична гра «Покажи букву»……………………………....................18

Додаток 2. Дидактична гра «Знайди доріжку»…………………………………….19

Додаток 3 Дидактична гра «Знайди пару»…………………………………………20

Додаток 4 Дидактична гра «Розумна змійка»………................................................21

Додаток 5 Дидактична гра «Зроби букву»................................................................22

Додаток 6 Рекомендації щодо підбору дидактичних ігор за етапами розвитку фонематичного слуху………………………………...………………………………23

Додаток 7.Ігри на розвиток мовного подиху й фонематичного слуху…………..26

Додаток8. Консультація для батьків «Дидактичні ігри під час                           навчання грамоти………………………………………………………………….....31

Додаток 9. Пам’ятка для батьків «Що необхідно знати з грамоти»……………...34  

Додаток 10.Пам’ятка «Голосні звуки»……………………………………………..35

Додаток 11. Пам’ятка «Голосні звуки та букви, що їх позначають»……………..36

Додаток 12. Ігрова абетка голосних звуків………………………………………...37

Додаток 13. Вірші та загадки про букви………………………………………………..43

Додаток 14.Артикуляційні ігри та чистомовки………………………………………....49

 

ТЕЗАУРУС……………………………………………………………………………55

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………57

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Маленькі таємниці успішного оволодіння грамотою

Сьогодні, коли дошкільна освіта для дітей п'ятирічного віку є обов'язковою, перед педагогами постало складне завдання: за один навчальний рік підготувати до школи тих дітей, які до цього не були охоплені дошкільною освітою, надати їм необхідні знання, сформувати вміння та навички. При цьому дуже важливо, щоб діти засвоювали систему знань, а не уривчасті відомості.

Пізнання світу дитиною — це чуттєве охоплення в образному вигляді зв'язків і закономірностей. Слово для дитини є тим образом, у якому поєднано смислові та слухові характеристики. Фонемний аналіз, який передує добуквеному етапу навчання та є провідним прийомом у роботі з дітьми старшого дошкільного віку для дітей молодшого та середнього віку спричинює руйнування цілого на частини, які відокремлюються, з одного боку, досить формально, з іншого, ще не розподілені ні в часі, ні в просторі.

Для дитини окремий звук — це деяке абстрактне знання. Саме тому процес навчання дітей звукового аналізу слів у старшому дошкільному віці супроводжується великою кіль­кістю помилок із боку дітей. Це свідчить про недозрілість здатності розуміти абстракції та невміння співвідносити звуки в слові та окремі звуки, що промовляються. Для подальшого успішного оволодіння грамотою, перед­бачено достатній розвиток основних психічних здібностей, а саме: зорового, просторового сприйняття, зорової уваги та пам'яті, слухового сприйняття, кінестетичного сприйняття, здатності співвідносити вимовні, слухові та графічні образи звуків між собою.

Так заняття в школі-студії «Ліра» для дітей дошкільного віку міського центру дітей та юнацтва (МЦДЮ) за напрямком граматика, проводяться у ігровій формі, де діти граючись, навчаються. В світі граматики діти засвоюють звуки, літери, склади, оволодівають навичками читання, елементами письма.

Даний посібник буде корисний педагогам під час підготовки до занять, а саме вибору вправ на співвіднесення вимовних, слухових і графічних уявлень про голосні звуки мовлення; а також для роботи батьків з дітьми вдома. Поданий матеріал розрахований на роботу з дітьми старшого дошкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І.

1. Вимоги  програми «Впевнений старт»                                                        

щодо навчання старших дошкільників елементів грамоти

У межах добуквеного періоду до навчання елементів грамоти проводити підготовчу, пропедевтичну роботу із засвоєння елементів писемного мовлення.

Ознайомити з основними одиницями мовлення й навчити правильно користуватися термінами  на їх позначення «речення», «слово», «звук», «склад», «буква».

Сформувати елементарні уявлення про слово як основну одиницю мовленнєвого спілкування та його номінативні значення (може називати предмети і явища, дії, ознаки предметів і дій, кількість тощо). Дати уявлення про слова, які не мають самостійного значення і використовуються у мовленні для зв’язку слів між собою (показати на прикладах сполучників і прийменників).

Навчити виокремлювати із мовленнєвого потоку речення, сприймати його як  кілька пов’язаних змістом слів, які висловлюють завершену думку.

Вправляти у поділі речень на слова, визначенні кількості й порядку слів у них та складанні  речень із розрізнених слів, із заданим словом, у поширенні речень новими словами. Залучати дітей до моделювання речень у роботі із схемами речень.

Ознайомити із звуками мовними і немовними. На основі вдосконалення фонематичного слуху і вдосконалення звуковимови  формувати уміння звукового аналізу мовлення.

Навчити визначати на слух перший і останній звуки у словах, місце кожного звука у слові, виокремлювати заданий звук у словах та визначати його позицію (на початку, в середині чи у кінці слова), виділяти звук, що частіше звучить у тексті, самостійно добирати слова із заданим звуком у певній позиції. Показати залежність значення слова від порядку чи зміни звуків (кіт – тік, карта – парта). Будувати загальну звукову схему слова, називати слова, відповідні заданій схемі

Сформувати знання про голосні та приголосні мовні звуки на основі уявлень про відмінності їх утворення. Дати поняття про склад як частину слова, утворену із одного чи кількох звуків, про складоутворювальну роль голосних звуків у словах.

Вправляти у поділі слів на склади з орієнтацією на голосні звуки, визначенні кількості та послідовності складів. Показати залежність значення слова від порядку складів у ньому (бан-ка – ка-бан, Ку-ба – Ба-ку). Навчити визначати наголошені й ненаголошені склади у словах, помічати смислову роль наголосу (за′мок - замо′к). Вправляти у складанні складових схем слів та доборі слів до заданої схеми.

Ознайомити з поняттям про тверді та м’які приголосні звуки. Навчити виконувати на слух звуковий аналіз слів, будувати звукові схеми слів із позначок  або  фішок відповідно до порядку й характеристики звуків у словах (голосний чи приголосний, твердий чи м’який приголосний).

З метою відпрацювання чіткої звуковимови корисно розучувати з дітьми чистомовки і скоромовки. Якщо у 5-річних дітей спостерігаються вади звуковимови, слід звернутися за допомогою до фахівця-логопеда й виконувати всі  рекомендовані ним артикуляційні, фонематичні вправи для постановки звуків, навчання їх диференціації.

Граючись у слова, варто  пропонувати дітям завдання на виділення першого і останнього звука у власних іменах, назвах іграшок чи інших предметів довкілля, спільно з малюками визначати послідовно всі звуки у слові, шукати заданий звук у словах-назвах предметів, картинок, дій довкола себе тощо. Цікаво й позмагатися на більшу кількість названих слів із заданим звуком, із звуком у певній позиції  у словах.

Корисно разом з дітьми «маніпулювати» звуками, складами, наголосами у словах, переставляючи  їх. Ігри типу «Так і не так» наочно продемонструють дітям значення порядку звуків, складів і місця наголосу у словах .

ПРИМІТКА: з урахуванням індивідуальних схильностей, можливостей, інтересів дітей та побажань їхніх батьків розпочинати в індивідуальному порядку достроковий перехід добуквеного етапу в оволодінні елементами грамоти.

Почати ознайомлення із буквами як знаками передачі звуків на письмі. Сприяти ознайомленню з основними  буквами  за принципом частотності вживання відповідних звуків  в усному мовленні, пропонуючи дітям не алфавітні, в звукові їхні назви.

Формувати початкові уміння звуко-буквеного аналізу складів і слів, злитого читання складів різної структури на основі аналітико-синтетичного способу: двобуквених закритих (голосний + приголосний ) і відкритих (приголосний + голосний), трибуквених без збігу та із збігом приголосних. Поступово переходити до читання односкладових, двоскладових слів простої структури, ускладнюючи завдання для читання залежно від індивідуального темпу засвоєння способів читання дитиною (до пропонування для свідомого читання речень і коротких текстів).

Показники засвоєння програми:

-  має уявлення про речення, слово, склад, звук і букву як одиниці мовлення, вичленовує їх із мовленнєвого потоку; 

- володіє елементарними навичками роботи із схемами речення, складовими і звуковими схемами слів;

-    має навички звукового аналізу простих слів.

 

 

 

1.2  Особливості  навчання дітей елементам грамоти

Що ж мають робити педагоги, щоб навчити дітей елемен­тів грамоти,                    з урахуванням усіх вимог програми «Впевнений старт»?

Насамперед, педагоги, мають враховувати особливості роботи зі старшими дошкільниками:

• по-перше, провідною діяльністю у цьому віці є не навчальна, а ігрова. Тому, навчаючи дітей, треба використовувати ігри, ігрові вправи, ігрові ситуації — «запрошувати» казкових персонажів тощо. Це дасть змогу прискорити процес засвоєння знань і підтримувати у дітей зацікавленість ним;
• по-друге, навчати потрібно, слідуючи універсальному дидактичному принципу «від простого до складного». Тому на початково­му етапі навчання варто застосовувати звуковий синтетичний метод, за яким від звука йдуть до складів, від складів до слів, потім — до ре­чень. Згодом, через 2 — 3 місяці, ліпше перейти до навчання за аналі­тико-синтетичним методом.

Керуючись означеними підходами, педагоги проводять навчання дітей елементам грамоти у певних напрямках.

 

Напрямки роботи з навчання грамоти дошкільників

 

1. Робота над звуком:

• поняття про те, що слова складаються зі звуків (голосний та приголосний; дзвінкий, глухий);
• поняття про місце утворення звуків (знайомство з будовою артикуляційного апарату (губи, зуби, язик, альвеоли, голосові зв’язки);
• поняття про важливість артикуляційних вправ (для уточнення артикуляції);
• характеристика голосних звуків (утворюються за допомогою голосу і вимовляються без перешкод, правильна їх артикуляція: а – рот широко відкритий, язик за нижніми зубами, о – губи округлені, у – трубочкою, е – губи трикутником, и – трапецією (кутики губ опущені), і – губи усміхнені – гра « Впізнай за артикуляцією без голосу»);
• характеристика приголосних звуків (утворюються за допомогою шуму (глухі), шуму і голосу (дзвінкі));
• робота над звуковим аналізом слова (починаючи з односкладових, позначення звуковими фішками).

Підбір ігрових вправ подано в додатку 12.

2. Робота над словом:

• дати поняття про те, що слова це назви предметів, дій, ознак;
• вчити ділити слова на склади тактильним способом (рука під бородою, в основі складу лежать голосні звуки - скільки в слові голосних звуків – стільки і складів);
• робота з наголосом («поклич» слово голосно);

3. Робота над реченням:

• вправляння в умінні правильно узгоджувати слова у роді, числі, відмінку, часі; числівники з іменниками;
• складання простих речень за зразком і сюжетним малюнком, виконання їх графічного зображення, починаючи з двослівних речень (вміти визначати кількість слів у реченні, виділяти їх у відповідному порядку (перше, останнє));
• складання складних речень із прийменниками і сполучниками (розуміння того що прийменники і сполучники – короткі слова).

4. Робота над розвитком дрібної моторики:

• вправи з віршованим супроводом (узгодження рухів зі словами);
• мозаїка, пазли, ліплення, аплікація, дрібні предмети, м’ячики, ігри з піском тощо;
• штрихування, шаблони, трафарети.

Працюючи над виконанням перелічених завдань слід пам’ятати про такі правила: графічне зображення і звуковий аналіз слів обов’язково викладати на лінію зліва на право, слідкувати за відстанню між викладеними предметами (звуковими фішками, зображеннями слова, малюнками, зображення різних предметів, цифр, іграшок) в рядок і на площині, адже все це сприяє попередженню вад письма .

В роботі з дітьми слід застосовувати вірші та загадки, а також чистомовки, що дозволять закріплювати уявлення про звуки та їх правильну вимову.                  (Додатки 13, 14)

Ознайомлення зі звуками

Перший етап навчання дітей елементів грамоти — це ознайом­лення зі звуками.

Невимовні звуки

Багато авторів відзначають, що ефективніше починати його з ознайомлення дітей з немовними звуками.

Для цього можна провести дидактичну гру «Що як звучить?».

У грі використовують папір, склянки з водою, брязкальце, ба­рабан, дзвоник чи будь-які інші предмети, які можуть видава­ти певні звуки. Спочатку дітей ознайомлюємо зі звуками, які видають ці предмети. Потім педагог заходить за ширму і мані­пулює предметами так, щоб вони звучали, а діти мають відга­дати, який саме предмет звучав.

Слід звернути увагу дітей, що це немовні звуки, адже їх ніхто не вимовляє, але ми їх чуємо. Під час прогулянки добре запропонувати дітям визначити, які немовні звуки вони чують: шурхіт листя, гуркіт чи гудіння автомобіля тощо.

 

 

Голосні звуки

Тепер можна переходити до ознайомлення з звуками мови. Ще Костянтин Ушинський запропонував вивчати звуки не в алфа­вітній послідовності, а починати з голосних звуків, потім перейти до ознайомлення з приголосними звуками. Цей метод є ефективним.

Спочатку педагог пропонує дітям прослухати «пісеньки»: А-а- а-а, О-о-о, У-у-у-у, І-і-і-і, И-и-и-и, Е-е-е-е. Він розповідає дітям, що ці звуки є мовними — ми їх вимовляємо. А ще це — голосні звуки, бо ми їх співаємо голосом.

Далі слід уточнити артикуляцію голосних звуків.

Педагог пропонує проспівати звуки у такій послідовності: А-О-У. Говорить, що ротик малює спочатку велике коло — діти проспівують: «А-а-а-а», потім середнє — «О-о-о-о», а по­тім зовсім маленьке — «У-у-у-у». Далі діти співають у такій послідовності: І-И-Е. Педагог каже, що тепер ротик усміхається — діти співають: «І-і-і-і», потім усмішка стає ширшою — «И-и- и-и», тепер він майже сміється — «Е-е-е-е». Педагог звертає увагу дітей на те, що коли ми вимовляємо голосні звуки, пові­тря виходить вільно, йому нічого не перешкоджає, наш ротик відкритий. Саме тому цей звук має таку позначку, як відкри­тий ротик — [ ● ]

Щоб закріпити знання дітей про голосні звуки, педагоги органі­зовують з дітьми різні ігри. Так під час гри «Який це звук?» діти за беззвучною артикуляцією мають вгадувати звуки.

Зверніть увагу дітей: голосних звуків лише шість.

Гра «Упіймай звук» сприятиме формуванню вміння ді­тей визначати звук у звуковому по­тоці. А гра «Оживи» кружок», у якій діти по черзі натискають на символ голосного звука і називають будь-який голосний звук, допо­може дітям добре запам'ятати всі голосні.

Також необхідно розповісти дітям казку про те, що приголосні звуки не мо­гли гратися, як голосні. Наприклад, ста­нуть у пару А та У (всі разом скажемо про­тяжно: «А-а-а-а-У-у-у-у»), і чуємо, як люди гукають в лісі одне одного. Поміняються місцями У й А (усі разом: « У-у-у-у-А-а-а-а») — чути, як плаче дитинка. Підбіжить І до А (всі разом: «І-і-і-і-А-а-а-а») — це десь не­подалік закричав віслюк. Як же хотілося сусідам голосних звуків теж так гратися! І ось вони попросили голосні звуки погратися з ними. Голосні звуки були добрими. Вони добре поміркували, як мож­на допомогти своїм сусідам і вирішили: щоб ті теж могли співати і так гратися, їм треба бути при голосних звуках. Сусідні звуки дуже зраділи. Відтоді вони стали називати­ся приголосними звуками. Тепер приголо­сні звуки стають у пару з голосними: скажі­мо, стали у пару А та М (усі разом: «АМ») — і чуємо, як мати годує малечу; а стали разом М з У (всі разом: «МУ-у-у-у») — замукала корова; до А підбігла X (разом скажемо: «АХ») — і всі почули, як здивувалася людина. Так голосні звуки допомогли приголосним звукам. З приголосними звуками теж добре пограти у різні ігри, зокре­ма у гру «Упіймай звук». Ознайомлення зі звуками та закріплення знань про них в ігровій формі продовжується на всіх наступних етапах навчання дітей елементів грамоти. Педагоги вчать дітей будувати загальну звукову схему слова, називати слова, що відповідають заданій схемі. Показують залежність значення слова від порядку чи зміни звуків. Для цього грають з дітьми у такі ігри, як «Добери пару», «Зміни слово», «Словограйка» тощо.

 

Ознайомлення зі складами та словами

Другий етап навчання дітей елементів грамоти — ознайомлен­ня зі складами. Цей етап тісно пов'язаний з третім етапом, під час якого ми ознайомлюємо дітей з поняттям «слово», зі словами-назвами, словами-діями, словами-ознаками.

Ознайомлення зі складами та словами можна провести у такий спосіб: спочатку повторити знання про голосні та приголосні звуки, потім перейти безпосередньо до складів та слів. Розповідь про них також може бути у формі невеличкої казки.

Голосні і приголосні звуки стали товаришувати і ходити пара­ми. Але у деяких пар не виходило щось сказати. Наприклад, взялися за ручки Д та И (скажемо всі разом: «ДИ»), але це нічо­го не означало. Вони дуже засмутилися, тому їх прийшли вті­шати звуки В та О і розповіли, що у них теж нічого не вихо­дить (усі разом: «ВО»). Тож вони взялися всі разом за ручки: ДИ-ВО. Раптом прибігли інші звуки і почали їх вітати: «У вас вийшло ДИВО!». І дійсно це було диво, бо окремо вони нічого не означали, а разом склали слово — «диво». Інші звуки теж почали ставати по двоє та навіть по троє, а по­тім підходили до інших таких групок і складали слова. Такі групки звуків почали називати складами, адже з них складається слово. Звуки утворювали багато слів зі складів: МА-МА, БА-БА тощо. Але вони помітили, що приголосні звуки не мо­жуть самі утворювати склади, а тільки за допомогою голосних звуків. Тоді біля одного голосного могло зібратися два, а інко­ли і три приголосних звука. А голосні звуки можуть утворю­вати частинки слова — склади — і без приголосних. Тож зву­ки прийшли до висновку, що скільки у слові голосних звуків, стільки і складів.

Увага! Навчити дітей визначати кількість складів можна і в інший спосіб — підставляючи руку під підборіддя: скільки разів воно тор­кнеться руки під час промовляння слова, стільки у тому слові і складів.

Тепер можна перейти безпосередньо до ознайомлення з тим фактом, що всі слова різні, але їх можна об'єднати у великі групи (частини мови), зокрема: слова-назви, слова-дії, слова-ознаки. Під час усіх занять з ознайомлення з різними групами слів варто вико­ристовувати одні і ті самі предмети, скажімо: дерев'яна пірамідка, металева машинка, гумовий м'яч, пластмасова лялька.

Слова-назви Ми з вами дізналися, що звуки збирались у склади і утворю­вали слова. А що ж це за слова? Діти, подивіться на ці предме­ти. Як можна назвати ці предмети одним словом? Так, ці пред­мети мають загальну назву — це слово «іграшки». Але якщо я скажу: «Діти, візьміть іграшку», ви запитаєте, яку саме. Адже кожний предмет називається своїм певним словом. Це — лялька, це — машинка. Тож це — слова-назви. А тепер погляньте на картину. На ній зображено дівчинку, яка тримає ляльку. Давайте порівняємо дівчинку та ляльку. І у ді­вчинки, і у ляльки є ноги, руки, голова, тулуб, очі, ротик. Але дівчинка може бачити, чути, розмовляти, самостійно руха­тись. Лялька ж не може цього робити, бо вона — предмет, про неї запитують: «Що це?», а дівчинка — жива істота, про неї запитують: «Хто це?». Тож слова можуть називати предмети і живі істоти. Я назву предмет — «стіл». А ви який предмет назвете? (Відповіді дітей.) А тепер я назву живу істоту — «вовк», а ви? (Відповіді дітей.) Ще слова-назви можуть називати те, що ми не можемо бачи­ти, але можемо чути чи відчувати. Це — грім, вітер, музика, холод, тепло. А пригадайте ви такі слова. (Відповіді дітей)

Слова-діїЩо ми робимо з іграшками? Так ми виконуємо з ними певні дії — граємось. Тож, слово «граємось» означає дію. Послухай­те слова-дії і скажіть, до якої іграшки вони підходять: «колисати», «буцати», «нанизувати», «керму­вати». (Відповіді дітей.) Усі ці слова означають дії, які можна виконувати з певними предметами, а ще є слова, що означають дії, які виконують самі предмети чи живі істоти, як-от: ма­шина їде, заєць стрибає, дерево росте тощо. Я зараз називатиму вам слова-назви, а ви підбиратимете до них слова-дії: олівці (малюють, креслять), білочка (стрибає, гризе, збирає), дощ (накрапає, йде, ллє).

Слова-ознаки                                                                                                                   А тепер подивіться на іграшки і від­гадайте, про яку з них можна сказа­ти: металева, пластмасова, гумовий, дерев'яна. Ви всі предмети відга­дали, але я не казала ні слів-назв, ні слів-дій. «Металева», «пластмасова», «гумовий», «дерев'яна» — це слова - ознаки. Завдяки таким словам ми можемо уявити собі яким є предмет, про який йдеться. Скажімо, Микиті подарували машинку. Але він не приніс її у садок, а лише описав друзям так: «Машинка велика, пластма­сова, червона, гонча». І вони зрозуміли про яку машину йдеться. Завдяки словам-ознакам ми можемо складати загадки. Відга­дайте, про кого це: «Руда, хитра, хижа», «Боязкий, довговухий, сіренький»? (Відповіді дітей). А тепер самі спробуйте скласти загадки.

       Ознайомлення з реченнями Четвертий етап навчання дітей елементів грамоти — ознайом­лення з реченнями. Для цього стануть у пригоді предметні картинки. Наприклад, можна взяти три картинки, на першій з яких зображено дівчинку, на другій — дівчинку, яка малює пензликом, на третій — квітку. Педагог розглядає картинки з дітьми і зауважує, що все, що на них зображено можна назвати словами. Далі ознайомлення з ре­ченням можна продовжити так. Діти погляньте, хто зображений на першій картинці? (Дівчин­ка.) А що робить дівчинка на другій картинці? (Малює.) А що зображено на третій? (Квітка.) Діти, за кожною картинкою ви назвали слово:

· за першою — слово-назву «дівчинка»;

· за другою — слово-дію «малює»;

· за третьою — слово-назву «квітка».

А тепер давайте ці слова поєднаємо: «Дівчинка малює квітку». Ми з вами про щось розповіли. Коли слова збираються разом і про щось розповідають, то це називається — речення. Отже, давайте разом промовимо наше речення. (Діти промовляють речення.)

А тепер порахуємо, скільки слів у нашому реченні: «дівчинка» — один, «малює» — два, «квітку» — три. (Рахуючи слова, слід використовувати картинки як наочну опору). У нашому реченні три слова. Давайте спробуємо змінити наше речення так, щоб у ньому стало п'ять слів. Для цього можна використати слова-ознаки. Доберіть їх до слів-назв. Дівчинка яка? (Маленька, весела, світлокоса тощо.) Квітка яка? (Червона, гарна, яскрава, ніжна тощо.) Додамо до нашого речення слова-ознаки: «весела» і «чер­вона». А до слів-ознак доберемо картинки, на яких зображені ве­селе личко і червона пляма. Ось що вийшло: «Маленька дівчинка малює червону квітку». Давайте порахуємо слова у новому ре­ченні. Тепер наше речення складається з п'яти слів. Для закріплення отриманої інформації ми пропонуємо дітям са­мим скласти речення з опорою на предметні картинки та визначити кількість слів у складеному реченні.

Педагог пояснює дітям, що у реченні кожне слово має своє міс­це, і на прикладі будь-якого деформованого тексту демонструє це твердження та пропонує дітям сказати речення правильно.

        Необхідно вправляти дітей у складанні простих поширених речень за допомогою дидактичних ігор «Розшифруй картинку», «Мовчун-говорун», «Хто придумає найдовше речення?» тощо.

Дітям слід пояснити, що речення можна змінити, не змінюю­чи слів, а змінивши лише інтонацію. Так можна утворити різні речення-запитання. Скажімо, можна проговорити речення «Дівчинка малює квітку» тричі, виділяючи питальною інтонацією кожне слово по черзі:

• Дівчинка малює квітку? — Хто малює квітку?
• Дівчинка малює квітку? — Що робить дівчинка?
• Дівчинка малює квітку? — Що малює дівчинка?

А можна всі слова промовити з піднесеною інтонацією: «Дівчинка малює квітку!». Вийде речення-оклик. Щоб вправляти дітей у правильному використанні питальної інтонації можна пограти у гру «Запитайко». Педагог пропонує дітям скласти речення за сюжетною картинкою, а потім повторити це ре­чення, виділяючи питальною інтонацією по черзі слово-назву, слово-дію і слово-ознаку.

Ознайомлення з буквами 

П'ятий етап навчання дітей елементів грамоти — ознайомлен­ня дітей з графічним зображенням звуків — буквами. Ознайомлення з буквами програма «Впевнений старт» рекомендує починати з ура­хуванням індивідуальних схильностей, можливостей, інтересів дітей та побажань їхніх батьків. Кожне заняття ми будуємо за певним сюжетом. Скажімо, під час ознайомлення з буквою «А» можна  використовувати тему «У бабусино­му садку». Розгортаючи сюжет за цією темою можна й імена онукам підібрати на звук «А» (Андрійко, Артемко, Аллочка тощо) і викорис­тати багато слів — назв фруктів, ягід, квітів, у яких є цей звук (абри­кос, айва, антонівка, аґрус, айстра тощо). Знайомство з буквою «Н» проводити за допомогою теми «На­стя та Ніна у зоопарку». У словах — назвах тварин можна зустріти звук «Н» у різних положеннях (на початку, в середині, у кінці сло­ва) , що добре для розвитку фонематичного сприйняття та звукового аналізу (носоріг, олень, кабан, тюлень, куниця, слон, нутрія, пінгвін). Ці слова можна використати також з метою вправляння дітей у ди­ференціації звуків «Н» та «Н'»: «Відгадай, які тварини сподобалися Насті більше. Підказка — у назвах цих тварин звук «Н» — твердий». Під час ознайомлення дітей з буквою ми використовуємо різні прийоми, зокрема:

• викликання асоціацій з певними образами;
• викладання букв з паличок та ниточок;
• ліплення з пластиліну;
• заштриховування.

Показуючи дитині на що схожа та чи та буква, пе­дагог використовує зображення не одного, а декількох предметів. Адже, чим більше асоціацій викликатиме буква, тим швидше її запам'ятають діти. Обов'язково слід запитати у дітей, що їм нагадує буква. Скажімо, бук­ва «В» схожа на метелик, який склав крильця, а також — на два яблучка на гілочці, а ще — на окуляри і т. д. Після детального аналізу зображення букви пе­дагог пропонує дітям викласти її з лічильних паличок, а перед викладанням — відрахувати потрібну кількість паличок. А ще — можна викладати букви з ниточок, чи з паличок і ниточок. Нитки слід використовувати товсті, достатньої довжини. Такі вправи дають змогу дітям са­мостійно відтворювати букви. А якщо дитина зробила помилку, то вона бачить її і може легко виправити. Так діти краще запам'ятовують гра­фічний образ букви. І їм легше впоратися з друкуванням букви.

Для закріплення правильного друкування букви можна також використовувати різні вправи:

•    «Які букви заховались» — букви закриті наполовину і ди­тина має здогадатись, де яка буква;
•    «Знайди правильні букви» — на аркуші паперу розміщено букви, написані правильно та у дзеркальному відображені. Діти обводять олівчиком правильні букви;
•    «Олівець та ластик» — олівець написав букви, ластик част­ково їх стер, а дітям потрібно дописати букви та інші (Додаток 2-5).

•    Під час різноманітної діяльності з дітьми можна пограти у гру «Покажи букву»:
•    стати парами і взятися за руки — вийшла буква «М»;
•    стати обличчям одне до одного, зігнути руки у ліктях і взя­ти один одного за пальчики — це буква «Н»;
•    запропонувати дітям поставити руки у боки — це буква «Ф».

Учити дітей читати ліпше одразу складами. Якщо у дитини до­бре сформовані фонематичні процеси, то вона знає, що склад «МА» має два звуки, а тому і пишеться двома буквами, але вимовляється разом. Сформувати правильний механізм злитого читання допомагає використання в освітньому процесі кубиків та таблиць Зайцева.

Використання ребусів, словограйок, дидактичних ігор дає змогу утримати інтерес дітей до читання, підвищує їх пізнавальну активність.

 

 

Комплекс ігор з 5-річними дітьми «В світі чарівних звуків»

Мета: розвиток фонематичного слуху, активізація словника, вміння відповідати на питання, розрізняти м’які,  тверді приголосні, голосні, розвиток пізнавальної сфери.

1.  Гра «Голосний, твердий, м’який» (дівчата, коли чують голосний - присідають; хлопці присідають, коли чують приголосний,а  якщо м’який приголосний - всі плескають в долоні) - педагог  говорить слова, а діти виконують дії.

2.  Гра «Збери літери» (подув вітерець - літери розлетілись. Діти збирають у червоний кошик голосні, у синій - приголосні і пояснюють чому?

3. Гра «Спіймай звук» (діти плескають в долоні, коли чують певний звук, який говорить педагог, і кажуть де він  стоїть  на початку чи в кінці слова).

4. Гра «Розділи слово» (діти стоять у колі, педагог каже - ділимо слово ЗИМА, кидає м’яч на склад ЗИ, а дитина доповнює - МА і кидає м’яч педагогу).   

5.  Гра «Розкажи який?» (педагог показує предмет чи іграшку і питає - Що це? Який він? – діти відповідають).

6.  Гра «Чарівний килимок» (на килимку намальовані іграшки-дитина кидає кубик - на яку картинку впаде, треба назвати її, сказати з якого звука починається слово і закінчується, а потім описати - який?). Цікавий матеріал щодо розвитку фонематичного слуху та мовного подиху пропонується у додатках 6, 7.

    Гра захоплює дітей, допомагає бути впевненим у своїх рішеннях, відповідях. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Результативність діяльності з дітьми забезпечується завдяки налагодженій співпраці та  тісній  взаємодії з батьками вихованців, застосовуючи такі форми роботи як консультування, розробка пам’яток тощо. (Додаток 8, 9)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Лінгвістика про  голосні звуки українського мовлення

Учу я звуки голосні
Чому так весело мені?
Бо вчу я звуки голосні.
Їх рівно шість. Я всі назву:
А, І та Е, О, И та У.
                             Січовик

Звуки в українській мові, а їх 38,  поділяються на голосні й приголосні.

Голосні звуки – звуки, які утворюються тільки за допомогою голосу. При вимові голосних звуків повітря вільно виходить через ротову порожнину, не зустрічаючи перешкод. Голосних звуків у нашій мові усього шість: [а],[о],[е],[и],[у],[і]. А на письмі ці голосні звуки позначаються 10 буквами: А а, Е є, Є є, И и, І і, Ї ї, О о, У у, Ю ю, Я я.

В основі класифікації голосних лежить різне положення губ і язика при вимові голосних звуків. Губи беруть активну участь у створенні лише двох голосних [о] та [у], які називають лабіалізованими, тобто огубленими. Всі інші голосні звуки, а саме [а],[е],[и],[і], - належать  до нелабіалізованих, або неогублених.

Поділ голосних на групи за положенням язика має два критерії: підняття (рух угору-вниз) та ряд (рух уперед-назад). Рядів є всього три: передній, середній та задній. В українській мові фонем середнього ряду немає. До переднього ряду належать [і],[и],[е], а заднього, відповідно, - [а],[о],[у].

Розрізняють також три види підняття язика: низьке, середнє, високе. Голосні звуки [і],[у] творяться за допомогою високого підняття, [и] дещо зниженого, порівняно з попередніми, але вищим за середнє підняття, до якого належать  фонеми [е] та [о], тому підняття [и] класифікують як високо-середнє. Низьке підняття має [а].                                                                                                                            

Узагальнимо усі види голосних фонем у таблиці:

                  Класифікація голосних звуків

підняття		високе	високо-середнє	середнє	низьке
Ряд	передній	і	и	е
	середній
	задній	у		о	а

Букви Є є, Ю ю, Я я на початку слова, складу або після голосного та апострофа позначають два звуки: [йе], [йу], [йа]. Букви Я, Ю, Є, що стоять після приголосного звука, позначають звук [а],  [у], [е]  і м’якість попереднього приголосного звука. Буква І позначає звук [і] і м’якість попереднього приголосного звука.

       Буква Ї завжди позначає два звуки [йі]. Голосні звуки утворюють склад. Скільки в слові  голосних звуків, стільки в ньому складів (Додаток 10, 11)

ЗАКЛЮЧЕННЯ

 

 

Щоб навчити дітей елементів грамоти, з урахуванням усіх вимог програми,  слід враховувати, що:

 по-перше, провідною діяльністю у цьому віці є не навчальна, а ігрова. Тому, навчаючи дітей, треба використовувати ігри, ігрові вправи, ігрові ситуації - «запрошувати» казкових персонажів тощо. Це дасть змогу пришвидшити процес засвоєння знань і підтримувати у дітей зацікавленість ним;

по-друге, навчати потрібно, слідуючи універсальному дидактичному принципу «від простого до складного». Тому на початковому етапі навчання варто застосовувати звуковий синтетичний метод, за яким від звука йдуть до складів, від складів до слів, потім - до речень. Згодом, через 2-3 місяці, ліпше перейти до навчання за аналітико-синтетичним методом.

Використання різноманітної ігрової діяльності дає змогу утримати інтерес дітей під час занять, підвищує їх пізнавальну активність. А ще - ігрова форма організації освітнього процесу створює умови, за яких дитина отримує задоволення від розв'язання цікавих ігрових завдань, а, отже, - сприяє розвитку у дітей бажання навчатись.

Успішність в засвоєнні елементарних граматичних знань у дошкільників досягається не кількістю повторень вправ, а визначається умілим використанням основного ігрового методу навчання, який дозволяє сформувати у дітей вміння диференційовано сприймати мовну дійсність.

ДОДАТКИ

Додаток 1

«Покажи букву»

Мета: Вчити дітей уявляти букву та утворювати  її за допомогою  пальців рук

Буква-звук	Асоціативний образ

Додаток 2

Дидактична гра «Знайди доріжку»

Мета: закріпити знання букв дітьми, вміння визначати ті, які позначають голосні звуки.

Хід: Педагог пропонує знайти букви, що позначають голосні звуки, називаючи їх «провести» малят  до будиночка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

Дидактична гра «Знайди пару»

Мета: Закріпити знання про букву, та її графічне зображення.

Хід: Педагог пропонує знайти пару до кожної букви зображених на картках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

Дидактична гра «Розумна змійка»

Мета: Закріпити вміння зображувати букви на письмі

Хід: Педагог пропонує дітям записати ті букви, що позначають голосні звуки, а потім діти зачитують написані букви і промальовують змійку поміж них.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

Дидактична гра «Зроби букву»

Мета: Закріпити графічне уявлення дітей про букви, що позначають голосні звуки

Хід: Педагог пропонує дітям викласти із геометричних фігур зображення певної букви, що позначає голосний звук.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6

Рекомендації щодо підбіру дидактичних ігор за етапами розвитку фонематичного слуху

 Старша група

Завдання. Розвивати фонематичний слух. Уміння виділяти звук у слові та визначати його положення, робити звуковий аналіз слів.

На початку року проводяться дидактичні ігри середньої групи на вміння чути та виділяти звук у словах.

І етап

Ознайомлення зі звуками-символами.

Завдання. Навчити розрізняти та озвучувати. Перенести поняття "пісенька" у поняття "символ-звук". Навчити ототожнювати символічний малюнок зі звуком, що він означає.

Дидактичні ігри на І етапі

1."Впіймай звук".

Вихователь виставляє на фланелеграф символ-звук.

Діти, погляньте, що зображено, який звук? А тепер ми його пошукаємо у словах. Чи є звук (діти визначають який)"Ш" у слові?. .

Символ-звук міняється. Набір слів для гри, як і в середній групі.

2. "Знайди звук".

Вихователь повільно та підкреслено вимовляє слова з одним звуком.

(Шапка, ш-ш-шуба, кош-ш-шик, ш-ш-шарф, миш-ш-шка і т.п.).

Діти знаходять відповідний символ-звук,

Знайди звук, який сховався у цих словах".

3. "Придумай слово".

Вихователь виставляє символ-звук. Діти повинні придумати слова із цим звуком,

II етап

Завдання. Визначити місце звуку у словах.

Дидактична гра "Де живе звук?"

Вихователь на фланелеграфі виставляє символ-звук. Поруч із ним – "вагончик" з трьома віконечками. Вихователь називає слово. Діти визначають, який звук необхідно виділити, та визначають його місце у слові – "засвічують" (жовта фішка] відповідне віконечка.

Вихователь може не називати слово, а показувати предметну картинку.

 

Рекомендовані дидактичні ігри та вправи із символами-звуками.

1."Добери картинки".

Виставляється символ-звук. Ряд предметних картинок.

Добери ті, в яких є заданий звук. Покажи слово, в якому є звук.

2. “Добери картинку"

Виставляються 2 символи-звуки. Ряд предметних картинок

Добери до кожного звуку свої картинки.

3. “По домівках"

Утворюються 2-3 домівки. Над кожною – свій символ-звук. Діти діляться на команди. Вихователь тихо каже кожній команді, який вони звук. Кожна дитина знаходить свій будиночок. Можна зі звукоімітацією.

 

4. “Знайди господаря”

Вихователь каже групу слів з одним звуком. Діти з набору символів-звуків знаходять відповідник.

Вихователь виставляє ряд предметних картинок з одним звуком. Діти визначають його та знаходять відповідний символ-звук. Таким чином знаходять “господаря” для усіх груп слів. Разом діти промовляють кожен звук.

5. “Хто до кого в гості йде?"

Хатинка з 2-3 віконечками. Над віконечком виставляється символ-звук. Дітям роздаються картинки із зображенням звірів. Діти визначають, чи є у назві тваринки один із заданих звуків. Відповідно у те віконечко ставиться картинка.

 

6. “Придумай слова для господаря”

У віконечках “живуть" символи-звуки. Для кожного придумай слова.

 

7. “Знайди”

Виставляється символ-звук. На задану тему підібрати слова із цим звуком. На тему: “Овочі", “Фрукти", “Одяг”, “Посуд” і т.д. .

 

8. “Пригости гостей"

Пригости гостей тільки тим, у назві чого є цей звук. Виставляється символ-звук (2 символи).

Проведіть заняття з дітьми. Їм буде цікаво і весело!

 

9. “Виправ казку”

Варіант 1 Ішов піп гуштим лішом та й жігубив лукавичку. От біжить миска. Побачила рукавичку та й казе:

Тут я буду шити.

Коли це скаче шабка й питає:

Хто, хто в рукавичці живе?

Це я, – миска. А ти хто?

А я – шапка. Пусти й мене до себе шити! …

Варіант 2 Було в одного царя три шини: два розумних, а третій дурень. Прийшли до патька свого вони та плосять, щоб відпустив їх поїздити по цвіту, подивитись на інші чарства. Батько вислухав їх та й казе: “Витирайте собі коней та їдьте…”

Варіант 3 Жили собі дід та папа, і була в них кулочка ряба. Знешла курочка яєчко. Не просте, а жолоте. А тут миска, бігла, хвостиком зачепира, яєчко впало і рожбилося. Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче: “Не плачте, діду й бабо, я знесу вам яєчко не просте, а жолоте…" 

Вправи на розвиток мовного дихання.

1.Дмухання на папірці: цигарковий папір нарізати дрібненькими клаптиками і запропонувати дитині дмухати на них.

2.Перекочування силою видихуваного повітря ватної кульки на поверхні столу.

3.Гасіння свічки на відстані та надування бульбашок на поверхні води (дитина дмухає з такою силою, щоб на поверхні води утворились бульбашки).

4.Дмухання на паперові кораблики, що плавають у мисці або у ванні з водою.

5.Гра «Дми на метелика». Дорослий виготовляє паперового метелика, привۥязує його на палиці, тримає у дитини над головою і пропонує дмухати на нього.

6.Гра «На гойдалці». На горизонтальній нитці прикріплюють різнокольорові паперові фігури ляльок. Маля силою видихуваного повітря розгойдує їх.

7.Надування кульок, дитячих гумових іграшок.

8.Прокочуваня олівців силою видихуваного повітря по столу.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 7

Ігри для розвитку мовного подиху й фонематичного слуху

                           

                          «Жирафа й мишеня»

Мета:   формування мовного подиху й правильної звуковимови.

Хід  гри: Дитина стоїть випрямлено, потім встає на коліна, піднімає руки вгору, тягнеться й дивиться на руки — вдих («У жирафи зріст великий...»). Присідає, обхопивши руками коліна й опустивши голову, — видих із вимовою звука ш-ш-ш («...А малий – у мишеняти»).
Потім дитина йде й одночасно вимовляє:

Мишеня й жирафа — друзі,                                                                                                  

Пішли разом погуляти.

У жирафи зріст великий,

А малий — у мишеняти. (Повторити 6–8 разів.)

 

«Різнокольорові сніжки»  (вік ­­– 4 роки)

Мета:  розвиток координації та дрібної моторики рук, вплив на центри мовлення, формування акуратності. 

Матеріал:  фломастери, білий папір, ножиці.

Хід гри: Ведучий показує, як виготовити сніжинки з аркушів паперу, прорізуючи їх. Після того як діти зроблять багато сніжинок, він говорить, що вони вийшли хоч і різні, але однокольорові. Тут прийшли друзі-фломастери й подарували сніжинкам різнокольорові сукні. Ведучий просить дітей розфарбувати сніжинки. Оскільки сніжинки виходять ажурними, необхідно, щоб папір був міцним.

Рухи із зафарбовування впливають на розвиток дрібної моторики рук.

                       

                            «Лиса Патрикіївна»

Мета:  формування правильної артикуляції щелеп і колоротової мускулатури в спокої. 

Матеріал:  дошка («місток») або широка стрічка, маленькі сушки або печиво.
Хід гри: «Місток»-дошка лежить на підлозі. Дитина йде містком, відкриває рота, висолоплює язик, на кінчик якого ведучий кладе крекер. Пройшовши місток, дитина з'їдає печиво.

                        

«Жабки – квакотушки»  (вік – 4 роки)

Мета:  розвиток координації зорового, слухового й моторного аналізаторів, формування правильного мовного подиху.

Матеріал:   шнур, стільці.

Хід  гри:Посередині майданчика креслять велике коло або кладуть товстий шнур у формі кола. Усередині кола— «болото». Група дітей розташовується по колу, інші сідають на стільці, розставлені по один бік майданчика. Разом із дітьми, що сидять на стільцях, ведучий декламує:

Розчепіривши зелені лапки,

Доріжкою стрибають жабки.

Ква-ква-ква,

Доріжкою стрибають жабки.

Ква-ква-ква.

Діти, що сидять по колу, підстрибують, зображуючи жаб. По закінченні вірша діти, що сидять на стільцях, плескають у долоні (лякають «жаб»). «Жаби» стрибають у «болото»: перестрибують через межу й сідають навпочіпки, вимовляючи «ква-ква» із глибоким видихом. Наприкінці гри ведучий просить дітей потягнутися, підвести догори руки, подивитися на них (вдих).                      

 

«Звуки по колу»

Мета:  розвиток фонематичного слуху, розпізнавання звуків у контексті слова й визначення їхнього місця в назві предмета.
       Матеріал: коробка з маленькими предметами або картками із зображеними на них предметами, які розташовані так, щоб при називанні в них чувся звук, що відпрацьовується; килимок, 6 коробок: 3 — зелені, З — сині.
      Хід гри: У грі беруть участь кілька дітей. Діти сидять по колу. У центрі кола на килимі лежить коробка з предметами й 6 коробок (зелені — для м'яких звуків, сині — для твердих). На коробках наклеєні букви: п — початок слова, с — середина слова, к — кінець слова.

Діти по черзі входять у коло й вибирають у коробці одну з іграшок (карток). Потім, на прохання ведучого, кожний із дітей підводиться, чітко вимовляє назву своєї іграшки (картки із зображенням предмета) і визначає, де він чує звук, який назвав ведучий: наприкінці, у середині, на початку слова. Після цього визначає його м'якість або твердість і кладе іграшку (картку) до відповідної коробки. Діти схвалюють або коректують почутий варіант.

 

«Початок, середина, кінець»

Мета:  розвиток фонематичного слуху — навчити дітей розпізнавати звуки й виділяти їх, визначати місце звука в назві предмета.
       Матеріал: коробка з різними маленькими предметами, у назві яких чується один зі звуків (наприклад, «м» — і тоді в коробці лежать замок, гном, марка тощо). Коробка розділена на три частини (п — початок слова, с — середина, к — кінець). У міру засвоєння гри предмети замінюються картинками.
       Хід гри: Дитина бере з коробки один із предметів, називає його вголос і визначає, де вона чує звук «м»: на початку, у середині або наприкінці слова. Потім кладе цей предмет до відповідного відділення коробки. При цьому дитина може й не знати букв, що символізують звуки.

                     

                                               

                                      «Весела папужка»

Мета:  розвиток звуко-фонематического аналізу, формування почуття ритму, розвиток здатності звуконаслідування.

Хід гри:Ведучий промовляє складові ряди з відстукуванням або відплескуванням кожного складу.

Дитині говорять: «Ти — веселий папужка, а папужки повторюють кожне слово. Чи зможеш ти повторити за мною та відстукати ребром долоні кожне слово? Будь уважний».

Дитина й ведучий сидять одне проти одного за столом. За командою дитина починає відстукувати й повторювати склади:

а)  однакові — ра-ра-ра;

б)  зі зміною темпу (повільно — швидко) — ра-ра-ра-ра — ра-ра-ра-ра – ра-ра-ра — ра-ра-ра; ра-ра-ра-ра;

в)  із нарощуванням ряду — па — па-па — па-па-па — папа па¬па — па-па-па-па-па. 

Необхідно стежити за досягненням координації голосу й рухів.

                  

                                 «Водичка»
Мета: розвиток мовного подиху (проголошення звука на одному видиху, протяжно), формування правильної вимови звука «с».

Матеріал: кран із водою, картинка із зображенням дітей, що вмиваються.

Хід  гри: Дорослий відкриває кран із водою та звертає увагу дитини на те, як «співає» вода, що тече (с-с-с). Потім показує картинку із зображенням дітей, що вмиваються, і читає забавку:

Водичко, водичко, 

Умий моє личко,

 Щоб блищали вічка, 

Червоніли щічки, 

Щоб сміявся роток,

Щоб кусався зубок!

Дорослий разом із дитиною повторює забавку три-чотири рази й на закінчення гри пропонує малюкові «проспівати» пісеньку водички. Дитина співає «довгу пісеньку», тобто вимовляє звук «с» протяжно.                            

                               

                                   «Капітани»

Мета:  розвиток   уміння   сполучити   проголошення   звуку з початком видиху, чергування тривалого, плавного й сильного видиху; розвиток уміння довго вимовляти звук «ф» на одному видиху й багаторазово вимовляти звук «п» (п-п-п) на одному видиху; активізація м'язів губ.

       Матеріал:   таз із водою та паперові кораблики.

       Хід гри: На маленькому столі стоїть таз із водою, де плаває паперовий кораблик. Дитина сидить на стільці та дує на кораблик, вимовляючи звук «ф» або «п».

       Дорослий пропонує дитині покататися на кораблику з одного міста до іншого, позначивши міста значками на краях таза.

Дорослий пояснює дитині, що для того щоб кораблик рухався, потрібно дути на нього не кваплячись, склавши губи як для проголошення звука «ф». Можна дути просто — витягаючи губи трубочкою, але не надуваючи щоки. Кораблик за рівного «вітру» рухається плавно й упевнено пливе до мети.
«Але ось налітає рвучкий вітер, - говорить дорослий, - він віє нерівно: п-п-п». Дитина повторює та прагне пригнати кораблик до певного місця.
Дорослий стежить за тим, щоб під час вимовляння звука «ф» дитина не надувала щоки; звук «п» вимовляла на одному видиху два-три рази й теж не надувала при цьому щоки. Закінчуючи гру, дитина й дорослий разом співають:

Вітре, вітерцю, 

Вітрильце натягни! 

Кораблик жени! 

До річки Дніпра!

                             

                          «Скорчи пичку»

Мета: формування правильної артикуляції щелеп, язика й колоротової мускулатури в спокої та під час мовлення, координація рухів за командою.
Хід гри: Дитина стоїть навпроти ведучого й за командою виконує завдання: висунути нижню щелепу вперед; перемістити назад, убік; підняти язик нагору, висунути язик, надути щоки.

Виграє той, хто виконав усі команди, не переплутавши їх.

                          

                           «Відбійний молоток»

Мета: формування навички правильної артикуляції язика, зубів, м'язів щелепно-лицьової області в стадії початкового поштовху при ковтанні.
Хід гри: Ведучий говорить: «Ви, напевно, бачили відбійні молотки: ними працюють шахтарі, і дорожні робітники розбивають асфальт. Зараз ми спробуємо вдати цей молоток. Для цього потрібно довго вимовляти звук «ддддд»... Потім діти намагаються виконувати цю вправу протягом 3–4 хвилин.

                            «Годинничок»
Мета:  формування навички правильної артикуляції язика, зубів, м'язів щелепно-лицьової області в стадії початкового поштовху при ковтанні.
Хід гри: Ведучий говорить: «У годинника є стрілки, які весь час ходять по колу. При цьому годинникова стрілка рухається дуже повільно, хвилинна — швидше, а секундна біжить дуже швидко.

От і наш язичок має навчитися ходити по колу, як стрілки годинника. Для цього необхідно відкрити рота і язиком по внутрішніх стінках верхньої й нижньої губи здійснювати кругові рухи зліва направо та навпаки».
Діти роблять вправи за командою: «Як годинникова стрілка — повільніше; як хвилинна — швидше; як секундна — ще швидше».
Ведучому необхідно стежити, щоб рот у дітей постійно був відкритий, а нижня щелепа залишалася нерухомою.

                   

                            «Уважний радист»

Мета:  розвиток почуття ритму, формування мовного подиху.
Хід гри: Ведучий говорить: «Ти будеш радистом і повинен за моїм сигналом ребром долоні відстукати (« тук ») і сказати, скільки я зробив оплесків і в якому ритмі, а я буду плескати». Ведучий плескає та говорить «плеск». Дитина слухає ритм і говорить «тук»:  а)   із нарощуванням ряду: тук — плеск; тук, тук — плеск, плеск; тук, тук, тук — плеск, плеск, плеск і т. д.;
б)   зі зміною темпу (швидко — повільно); в)   зі зміною гучності (від тихого напівшепоту до гучного голосу) і рухових зусиль (від легких торкань до інтенсивного відстукування).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 8

Консультація для батьків

 

Дидактичні ігри під час навчання грамоті

Виходячи з природної логіки навчання дітей грамоті: звук – буква, читання – письмо, всі дидактичні ігри розділені відповідно на чотири групи: фонетичні, графічні, граматичні, ігри, що розвивають зв’язну усну мову. Навчальною завданням проведення ігор в період навчання грамоті ставиться формування фонематичного слуху у різних його проявах:

Встановлення досліджуваного звуку в словах (“Чий голосок”), визначення місця звука (“Де сховався звук? ”).

Придумування слів на заданий склад у певній позиції. Ра мА Ра на За ра
Ко ра Складання схем складів – злиття з використанням кольору: синього (твердий приголосний), зеленого (м’який приголосний), червоного (гласний). А також зворотне завдання: за даною схемою назвати склад.
Гра “Живі літери”. Дітям видаються літери, вони повинні знайти пару, причому так, що б вийшов склад (по опорною згодної чи голосною).
Складання складах за картинками з виділенням перших звуків, останніх, других від початку складу. Наприклад, дані картинки, на яких зображені тигр, олень. Діти складають склад по перших звуках (Т), (О), придумують слова з даним стилем: то – вариш. Потім змінюють картинки місцями, з’ясовують, який тепер вийшов склад (склад від).

Діти згадують слова з цим стилем: відповідь, відпочинок – на початку слова, кіт, піт – в кінці. Далі проводиться робота зі словом. Дітей знайомлять з поняттям “слово". Слова бувають короткі та довгі. Найкоротші – союзи і прийменники, що складаються з однієї букви У, І, К, В, С. Для з’ясування лексичного значення слова даються різні завдання.
Підбір потрібного слова до змістового ряду: по опорним ознаками – пухнаста, руда, хитра … (Лисиця). Узагальнення поняття: яке слово зайві і чому? (Літо, осінь, тиждень). Додавання потрібного слова (Пальто, шапка, шарф-…).

Називання загального слова. (Стіл, стілець, шафа-…).
Розподіл слів на склади, підрахунок кількості складів у слові виділення ударного складу. Простукування двох складів, виділяючи ударний склад гучним стуком. Діти підбирають слово з такою ж кількістю складів і з наголосом на тому ж складі: весна, зима, літо, осінь.

Підбір слів до заданим схемами з голосними буквами: а – а – а – о – о – о – о – а рак – ра – ма – мо – ло – до – о – са. Складання слова з даних складів (склади дані в розсипну). Виняток зайвого слова: гусак, гусеня, гуска, гусак, гусениця. Підбір до даного слова споріднених слів: сніг, сніжок, сніжна, сніговик, снігохід, снігозатримання. Заміна в слові одного звуку (літери) для отримання нового слова: пора, кора, нора, гора. Читання слів у зворотному порядку: сон, курінь.

Гра “Хто швидше, хто більше?”. З кожної літери даного слова придумати інші слова: ослик, оса, слон, лось, іволга, корова. Гра “Хто більше придумає слів з даного слова, використовуючи тільки ці букви? ”.

Наприклад: грамотій (герой, море, тема, березень, гора, рот, маг, торг, гам).

Підбір синонімів, антонімів, анонімів.

Праця, робота; День-ніч, високий – низький, далеко – близько, бігти – ходити. Лисичка гриб, лисичка тварина.

Гра “Склади слово”. Які два слова сховалися в одному? Літак (сам літає), листопад (листя падають), пилосос (пил смокче). Таким чином, використання в навчальному процесі ігор та різних завдань, створення на уроці ігрової ситуації призводить до того, що діти не помітно для себе і без особливого напруження набувають певні знання, вміння, навички. Враховуючи варіативність окремих ігор, виходячи з можливостей групи, вихователь може вибрати необхідні для уроку вправу. Такі як: “На що схожа буква”, “Вчимося граючи”, “Цікавий матеріал (скоромовки, загадки, прислів’я і так далі) \”, “Словник (крилаті слова і вирази, походження слів)” .

Щоб діти краще запам’ятовували букву можна запропонувати їм по фантазувати, на що вона схожа, викласти її з рахункових паличок, вищипнути з паперу, вирізати з вдвічі складеного листка, перетворюючи вже відомі літери (наприклад, ж (жук) виходить з к, ф – з р, т – з г). Діти дописують відсутні елементи букв, граючи в “Постав літери правильно”.

“Звукові” ігри:  “Хто уважніше? ” – На виділення та визначення звуку, “Хто більше? ” – На складання слова з вивченим звуком і так далі) розвивають фонематичний слух дитини, формують вміння свідомо виконувати звуковий аналіз слова, розвивають пам’ять, увагу , спостережливість. В іграх типу “Докажи слівце” малюки не тільки цікавляться звуковий стороною слова (пошуки ритму, краси звучання), але і серйозно замислюються над його змістом, виразністю. В іграх “Том – Тім” (або “Камінь-Вата”) діти намагаються безпомилково виконувати завдання по розрізненню твердого або м’якого приголосного. Можна провести гру  “Перекличка”, пропонуючи вставати тільки тим дітям, в імені чи прізвища яких є досліджуваний звук. Це буде одночасно і маленькою фізкультхвилинки.

Віршована форма словникового матеріалу (веселі вірші, римовані вправи, правила у віршах і так далі) благотворно впливають на вироблення оптимального темпу і ритму мови, поволі розвиваючи інтерес до віршів, до поезії, російської мови, мови.

Розвивати дітям фонематичний слух і пам’ять, як важливо правильно вимовляти кожен звук в слові, допомагають скоромовки. Треба тренуватися у вимові звуків, заучувати скоромовки, промовляючи їх спочатку повільно і голосно, потім тихіше і швидше, майже пошепки. На кожному занятті діти повинні вивчити одну дві скоромовки. Використовуючи скоромовки, чистомовки, лічилки, веселі вірші, вчитель закріплює правильну вимову дітьми звуків, отрабатиk4; ает дикцію, сприяє і розвитку голосового апарату, темпу мови.

Дуже люблять дошкільнята слухати казки пригоди літер, складати свої. Казкова форма дозволяє вести незвичні казкові ситуації. Через казкові елементи вихователь може знайти шлях до сфери емоцій дитини. Зустріч дітей з героями казок не залишає їх байдужими. В гості до дітей приходять, пропонуючи цікаві ігри, казкові персонажі, наприклад, при вивченні букви А – Айболить, Б – Білосніжка, В – Вінні Пух, Г – Гномики і так далі, або Веселі чоловічки: Петрушка – розумний і спритний, чудовий актор і веселун; Мурзилка, що приносить у своєму портфелі цікавий матеріал у вигляді ребусів, кросвордів, шарад. Приходить в гості до хлопців і веселий Олівець, вміє малювати чарівні картинки, які оживають за допомогою дітей. Крім того, у нього завжди багато цікавих історій, казок про букви. Іноді приходить і Незнайко, пустотливий, смішний, він пустує, лінується і не хоче займатися, робить помилки.

Бажання допомогти потрапив у біду герою, розібратися у казковій ситуації – все це стимулює розумову діяльність дитини, розвиває інтерес до предмета, спостережливість, відтворює уяву, здатність до співпереживання, образну пам’ять, почуття гумору, формує вміння опановувати оцінної термінологією (хитрий, дурний, жадібні і так далі), народжує вміння дивуватися, бачити в звичайному незвичайне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 9

Пам’ятка для батьків «Що необхідно знати з грамоти»

 

Для успішної підготовки дітей до школи з навчання грамоти необхідно знати такий мінімум знань:

1.Звуковий аналіз слів.

Ми говоримо реченнями. Речення складаються зі слів, які складаються із звуків.

Звуки ми чуємо, коли розмовляємо та читаємо. Коли пишемо, то використовуємо букви.

Отже, букви ми пишемо та бачимо, а звуки промовляємо та чуємо.

Звуки бувають голосні та приголосні.

Голоснізвуки – їх можна голосно вимовити, протягти, проспівати, при цьому, не заважають ні губи, ні зуби, ні язик.

Приголосні звуки – коли ми їх вимовляємо, то відчуваємо певні перешкоди – це язик (к-к,т-т),губи (п-п, б-б,),зуби (ш-ш,с-с).

Голосні звуки – А,О,У,Е,І,И.

Букви Я,Ю,Є – на початку слова, після голосного позначають два звуки.

Наприклад Я (ЙА) – яма (ЙАМА).

Буква Ї завжди позначає два звуки – їжак (ЙІЖАК).

Приголосні звуки – діляться на тверді та м`які. М`які, якщо після приголосного звука стоїть Я,Ю,Є,І,Ь.

Звук Й – завжди м`який. Звуки Ч,Ш,Ж – завжди тверді.

Звук Щ – завжди позначає два звуки – щука (ШЧУКА).

М`який знак Ь не є звуком, він лише позначає м`якість попереднього приголосного.

На схемі звуки позначають так: голосний - кружечком ,

Приголосний твердий – однією рискою, приголосний м`який – двома рисками.

2.Склад. Слова поділяють на склади. У слові стільки складів, скільки в ньому голосних звуків. Щоб визначити, скільки складів у слові, треба піднести кулачок до підборіддя: скільки разів підборіддя натисне на кулачок при вимові слова – стільки у ньому і складів.

3.Наголос. У кожному слові один склад (частина слова) вимовляється голосніше та сильніше. Такий склад називається наголошеним (на нього падає наголос).

4.Речення. Наша мова складається із речень. Речення бувають розповідні, якщо в них про щось або про когось розповідається, в кінці такого речення ставиться крапка. Питальні речення, якщо в них про щось або про когось запитується, в кінці ставиться знак запитання. Окличні речення – це якщо слова в ньому вимовляються з силою. В кінці ставиться знак оклику. Всі вище вказані знаки показують дітям та навчають з ними працювати).

 

Додаток 10

Пам’ятка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 11

Пам’ятки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 12

    Ігрова абетка голосних звуків

 

Літера А

 

1. Вправа «Уяви та намалюй» Мета: Закріплення уявлення дітей про вигляд нової літери, вміння уявити де розташовані її елементи та в якій кількості Вчити уявляти літеру та малювати її пальчиком у повітрі,: розфарбовування, штрихування зображення літери, «друкування» тощо.
2. Вправа «Впізнай літеру на дотик» Мета: розвивати вміння дітей розрізняти літери на дотик, обмацуючи із заплющени­ми очима та визначати, яка літера в руках (назвати її, придумати слова на цю літеру, правильно покласти її на стіл).
3. Вправа «Загадай та покажи літеру» Мета: вчити дітей демонструвати літери, що перебувають у різних положення.
4. Вправа «Яка буває літера» Мета: ознайомлення з різними шрифтами: друко­ваним, рукописним, прописним, рядковим, стилізова­ним                             (Аа Аа Аа А).
5. Дидактична гра «Пригости Зою цукерками»

Мета: диференціація звуків у словах.

Обладнання: картинка із зображенням дівчинки; цукерки, на звороті яких зображені картинки.

Хід гри: Дівчинка Зоя дуже любить солодощі. Давай почастуємо Зою. Ти візьмеш цукерку і

 

назвеш картинку. Якщо ти чітко вимовиш звук [а] у слові - цукерка дістанеться Зої, якщо немає такого звука - то цукерка залишиться у мене.

6. Дидактична гра «Буквоїд». Мета: вчити дітей визначати літеру за окремими її фрагментами, придумувати слова з цією літерою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    Літера У

1.Вправа «Виложи літеру». Мета: Закріплення уявлення дітей про вигляд нової літери. Вчити викладати цю літеру за допомогою паличок, паперових смужок, квасолин, великих ґудзиків тощо.

2.Вправа «Графічні дик­танти». Мета: вчити дітей  малювання орнаменти та літери, розвивати концентрацію уваги, чіткість виконання інструкції, формування зорово-просторового сприйняття.

 

3.Дидактична гра «Конструювання літер» Мета: вчити дітей уявляти та зображувати літеру з різ­них елементів: довгої та короткої паличок, напівовалу тощо.

 

4.Дидактична гра «Пошук літер» Мета: розвивати у дітей увагу та уяву; вправляти у пошуці літер у геометричних фігурах. (Щоб легше було «побачити» літеру, діти паралельно  викладають її контур із паличок).

 

5. «Знайди помилку» Мета: розрізнення правильних та неправильних лі­тер, написаних на  картках.

         6. Дидактична гра “Віднови літеру”. Мета: вчити дітей знаходити елементи літер, яких не вистачає; розвивати зорову увагу дітей.

 

7. Вправа «Склади слова». Мета: вчити дітей складати слова з заданою літерою, визначати місце відповідного звука у слові.

 

 

 

 

 

8. Дидактична гра «Впізнай, що покажу». Мета: вправляти дітей у визначенні літери за контуром, написаним на спині, на руці, у повітрі.

9. Вправа «Упіймай літеру». Мета: закріпити уявлення дітей про зображення літери У; розвивати увагу, кмітливість та швидкість виконання завдання (знайти та обвести літеру У).

 

 

 

 

 

 

 

 

                             Літера О

1. «Знайди літеру та назви звук». Мета: розглядання дітьми предметних малюнків, у назвах яких є потрібний звук (звуки), який перебуває в зручній для виокремлення позиції. Голосний звук, який виокремлюється дітьми, становить окремий склад (наприклад, зі слова огірок легко виокремлюється звук [о]).

2.Гра-змагання «Добери слово». Мета: вправляння дітей у доборі якомога більшої кількості слів на певну літеру. (Було б добре, якби в основі такої гри було покладено і звуки:

- «Добери слова, які розпочинаються звуком [о]»;

- «А тепер добери слова, які закінчуються звуком [о]»).

3. Вправа «Добери слово». Мета: вчити дітей самостійно добирати слова зі звуком (звуками), що вивчаються. Наприклад, вправа «Назви квітку» зі звуком [о]»,  наприклад: -о- (мак); викладання чи малювання звукових схем (моделей) слів: позначення кожного звука слова відповідною фішкою.

4. Дидактична гра  «Що нагадує?». Мета: вчити дітей порівнювати велику та малу  літеру, звука та літеру, літеру з предметами й об'єктами навколишньої дійсності (наприклад: «Що (кого) вам нагадує літера О?»); стимулювання дітей до запитань, міркувань, умовиводів щодо звуків і літер та ін.

5. Дидактична гра «В якому будиночку живе звук?»

Мета: розвиток звукового аналізу, фонематичного слуху.

Обладнання: картинки - три будиночки з звуковими схемами (початок, середина і кінець слова); картинки з зображенням предметів зі звуком [о].

Хід гри: Дітям пропонується роздивитися картинки та «розселити» їх по будиночках, Поклавши картинки в той будиночок, де  чується звук.

6.Дидактична гра «Літера сховалась». Мета: розвивати увагу дітей, зорову пам’ять та уяву.

                                     

- Назви закреслені літери

 

 

 

 

 

 

 

Літера И

1.Вправа «Будь уважний». Мета: виокремлення потрібного звука (звуків) з мовлених слів під сприймання чистомовок, віршів, потішок, скоромовок, загадок тощо, в яких потрібний звук (звуки) чується особливо часто.

2. Вправа «Хто краще». Мета: Активне вимовляння виділеного звука (звуків) дітьми, спостереження за артикуляційними особливостями і віднесенням до голосних звуків.

3.Вправа «Ознайомлення з двома літерами: И та Іі». Мета: залучити дітей до порівняння (знайти відмінне й подібне між двома літерами), міркування щодо будови літер тощо).

4. Дидактична гра «День народження Карлсона»

Мета: закріплювати вміння дітей  чітко вимовляти всі звуки в слові, виокремлювати слова зі звуком [и].

Обладнання: картинка із зображенням Карлсона; «коробки з подарунками», на звороті яких зображені картинки з різними предметами.

Хід гри: У Карлсона - День народження. Він запросив багато друзів. Як ти думаєш, хто прийшов на свято до Карлсона? (відповіді дітей). Вони принесли багато подарунків. Давай подивимося, що в цих коробочках. Називай картинки, чітко вимовляючи звуки.

5. Дидактична гра «Снігуронька та Сніговик»

Мета: диференціація звуків [и] - [і] в словах.

Обладнання: картинка із зображенням Снігуроньки і Сніговик, сніжинки, на звороті яких зображені картинки з дифференцируемыми звуками.

Хід гри: Снігуронька і Сніговик - це снігові онуки Діда Мороза. Як ти думаєш, що вони їдять? А ще вони люблять «смачні» сніжинки. Давай нагодуємо їх. Але це непросто, подивися, що намальовано на сніжинки. Для Снігуроньки ми будемо вибирати сніжинки з картинками, у яких словах чується звук [и], а для Сніговика - картинки зі звуком - [і].

 

 

 

 

 

Літера Е

1. Вправа «Придумай слово». Мета: вправляти дітей в пригадуванні слів з вимовленим звуком (звуками), визначення його місця у мовлених словах. (Важливо, щоб серед запропонованих предметів чи предметних малюнків, були й такі, в назвах яких звук (звуки), що вивчається, був відсутній. Це значно підсилює увагу, мислення, фонематичний слух і увагу).
2. Вправи на добір слова із заданим початковим, кінцевим звуком, упізнавання заданого звука в середині слів треба розглядати як частковий звуковий аналіз слова, який є надзвичайно важливим підготовчим умінням, що веде до повного звукового аналізу - послідовного і автономного називання звуків у найпростіших за будовою словах.
3. Дидактична гра «Звукова  галявинка»

Мета: розвиток звукового аналізу, фонематичного слуху.

Обладнання: три квіточки, що позначають початок, середину і кінець слова; «звукова» бджілка.

 Хід гри: Я буду називати тобі слова зі звуком [е], а ти уважно слухай. Посади Звукову бджілку на той квіточку, де ти чуєш цей звук.

4. Дидактична гра «Дзеркальні літери». Мета: вчити розрізняти літери та визначати правильність їх написання.

 

 

 

 

 

5. Дидактична гра «Знайди та розфарбуй». Мета: вправляти дітей у визначенні літери та вмінні розфарбувати елементи малюнка, позначені літерою [е].

 

 

 

 

Літера І

1. Вправа «Добери  слова зі звуком [і]», які є назвою місяців (січень, квітень) тощо. Мета: вчити дітей підбирати слова з заданим звуком.

2.Вправа «Упізнай звук». Мета: вправляти дітей у розпізнаванні заданого звука в середині (на початку, у кінці) слів.

3. Вправа «Упізнай за схемою» Мета: вчити дітей аналізувати звукові схеми (моделі) слів (не більше двох), запропонованих педагогом у предметних малюнках чи в усній формі.

4.Дидактична гра «Літера  мандрівниця». Мета: вчити дітей визначати розташування літери в слові та ставити їх на відповідне місце на картках.

 

5. Дидактична гра «Кульки для Жабеня»

Мета: вправляти дітей в утворенні слів з певним звуком, визначення наявності звуків в словах та їх місця.

Обладнання: картинка із зображенням жабеня з кульками; різнокольорові кульки, на звороті яких зображені картинки.

Хід гри: Жабеня Кваша отримав на день народження повітряні кульки. Але раптом подув вітерець, і кульки розлетілися. Давай допоможемо Жабеняті зловити кульки і прив'язати їх на ниточку. Називай картинку на звороті кульки, чітко промовляючи звук [і].

 

6. «Ланцюжок  слів»

Мета: закріплення уміння швидко підбирати слова на певну літеру в слові. Хід: Педагог задає перше слово. Діти по черзі називають такі слова, орієнтуючись на останній звук слова. Наприклад, БУДИНОК-МІСТ-ТУФЛІ-ІГРАШКА-АЗБУКА і т. д.

7. «Гра з картинками». Мета: закріплення вміння вибирати групу зображень, які починаються (закінчуються) на одну букву [і].

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 13

                    ВІРШІ  ТА ЗАГАДКИ ПРО  БУКВИ

Вірші про букву А

Стали букви у рядок 
І побігли в дитсадок. 
Хто у них за ватажка? 
Ну звичайно, буква А.
* * * 
А — в алфавіті — найперша!
А — в алфавіті — найлегша! 
А іще ця буква А, 
І дзвінка, і голосна. 
А ще хоче буква А, 
Щоби Алла букви знала, 
А тоді до школи йшла.

* * * 
Цю букву знають всі на світі,
Вона найперша в алфавіті,
Весела, гарна й голосна,
І найскромніша буква А!


* * * 
А яка ж та буква А?
Що нагадує вона?
Досить схожих є прикмет:
Мов шпаківня, мов намет,
Мов курінь, що на баштані,
Буква А здалася Тані.

Вірші про букву Е

Бідний гребінчик! 
Що з тобою сталось? 
Тільки 3 зубчики з усіх і осталось. 
- Ти помиляєшся, я не гребінець! 
Я буква «Е». Згадав? 
Ну й молодець! 

* * * 
Що майструє цей хлопчина?
До стовпця – аж три жердини.
- Відгадайте! – всіх зове.
Відгадали? – Буква Е!

* * * 
- Буква Е, поглянь в люстерко:
Схожа ти на етажерку!


Вірші про букву Є

- Не ховайся, букво Є,
Озовися, де ти є?
- Я, сказала буква Є, - 
У словах: моє, твоє,
У фойє і в ательє,
У єхидни, у єнота,
А нема – у бегемота.

* * * 
Місяць, наче буква С,
Придивляється з небес.
Посміхнувся до Славка,
Показавши язика.
Хлопчик крейду дістає
І малює букву Є.

* * * 
Зажурилась буква Є,
Хоча все у неї є.
Але слів на букву Є
Небагато в мові є.
Тож потіште букву цю
І назвіть їй по слівцю.

 

Вірші про букву И
А ця ось літера сумна:
Ніяких слів не почина.
- Ич-ич! – сич дуже здивувавсь
І між гілками заховавсь.
- Ич!

* * * 
И — великої немає, 
И — слова не починає: 
Виплив кит на середину, 
Хвилям кит підставив спину.

* * * 
И блукає дуже близько.
І співає дуже низько.
Ти тихенько підійди — 
І скажи їй: "Букво И,
Подивися, як розквітли
Наші ниви і сади!»

* * *
Дід брусочок третій клав
Для упору навскоси,
Так він хвіртку змайстрував.
Я ж дивлюся: буква И.

* * * 
Ити-ити – що ж робити?
Воду решетом носити? – 
Все одно не віднайти
Слова жодного на И.

* * * 
И – великої немає,
И – слова не починає,
В кінці слів вона буває
Й серединку полюбляє.


 

Вірші про букву І

- Гей, хлопчику!
- Я не хлопчик.
- Гей, стовпчику!
- Я не стовпчик.
- Хто ж ти такий?
- Буква І.
- А що в тебе на голові – шапка?
- Ні, крапка!

                                        * * * 

Буква «І», неначе свічка,
З ясним вогником вгорі.
А погасне – чорний дротик
Стане крапкою над «І».

* * * 
І підслухало розмову
І з’єднало слово словом.
І співає всі пісні
І веселі і сумні.
Над собою крапку носить
І нічого в нас не просить.


Вірші про букву Ї

«І» без «Ї» не ступить кроку,
Поміж ними  свар нема,
«І» до «Ї»  моргає оком,
«Ї» у відповідь – двома.

* * * 
Ранні птахи солов’ї,
Покажіть нам букву Ї!
Буква Ї така ж, як І,
Тільки крапок зверху дві.

 

Вірші про букву О

Буква «О» така-от кругла, 
Хто не бачив, подивись:
Наче сонце, наче бублик,
Мов обручик, - хоч котись!

* * * 
Сонечко кругленьке – 
Як бублик, колесо.
Точнісінько таке ж воно
Як наша буква «О».

 

* * * 
Буква О така кругленька,
Придивітеся, маленькі, - 
Наче сонях - жовтогубик,
Що так сонечко він любить!

Вірші про букву У

Сказав горобчик:
Букву «У» боюсь я дуже, татку. 
Татусь питає: «А чому?»
- «У» схожа на рогатку!

 

Вірші про букву Ю
Буква ця усім відома:
Перед Я вона стоїть.
В ній дві палички і коло —
Здогадаєтесь умить.
Є ця буква в слові "Юля",
І в словах "сміюсь", "стою".
Ой, яка ж вона красуня,
Ця чудова буква Ю.

* * *
- Як зробити букву Ю?
Здогадавсь, Іванку?
- Букву І до О приб’ю
На коротку планку.

Вірші про букву Я

Десь пропала буква О. 
Ми шукаємо давно. 
Де ж поділася вона? — 
Не знайдемо до темна. 
А вона, от чудасія! 
Всілась букві Л на шию 
І від радості сія: — 
Ось де Я! Ось де Я!

 

 

* * * 

На сторінку «Букваря»
З моря вийшла буква Я
І на якір гордо стала.
Я слова свої зібрала.
Покажіть свої знання
І назвіть слова на Я.

 

ЗАГАДКИ ПРО БУКВИ

Коли хочеш ти читати,
То мене повинен знати.
А коли мене не знаєш,
То нічого не вгадаєш.
(Буква)
Що стоїть посеред Києва?
(Буква «Є»)

* * *
Чим закінчується літо,
А починається осінь?
(Буквою О)

* * * 
З «і» - лежу я на дивані,
З «и» - пливу я в океані.
(Кіт-Кит)

* * * 
Угорі – гачок,
Унизу – гачок,
А поміж ними – язичок.
(Буква Є)

* * * 
З неї слова не почати,
Їй всередині стояти
Доля випала сумна.
Що ж за літера вона?
(Буква И)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 14

АРТИКУЛЯЦІЙНІ  ІГРИ ТА ЧИСТОМОВКИ

 

Артикуляційна гра «Голос осені»

Хід: Діти чітко, виразно та протяжно  повторюють за услід за педагогом голосні звуки та чистомовки:

А-а-а, а-а-а! – Осінь у наш край прийшла.

І-і-і, і-і-і! – Часто йдуть грибні дощі.

У-у-у, у-у-у! – Затіває осінь гру.

И-и-и, и-и-и! – Прохолодні дмуть вітри.

Е-е-е, е-е-е! – Всюди листя золоте.

 

 Фонематична гра «Знайди звук»

Хід: Дітям пропонується уважно послухати слова і на кожне слово, у якому чується звук осіннього шелесту [ш] плескати у долоні.

Словесний матеріал для гри:

Шум, шелест, шепіт, ляскіт, шурхотіння, крик, шарудіння, розмова, вишенька, береза, черешня, шапка, садок, кошеня, собака, мишка, шоколад, розшити, пошурхати, шарудіти.

 

 

ЧИСТОМОВКИ

Ди-ди-ди - йшли качата до води,
Иця-иця-иця - а назустріч їм лисиця.
Ити-ити-ити - та качат не треба вчити:
Юсь-юсь-юсь - вони з розбігу у воду - плюсь!

 

                                   * * * 

Ок-ок-ок - ось колючий їжачок,
Ми-ми-ми - приготувався до зими.
Чок-чок-чок - повна хата грушечок.
Ок-ок-ок - частуватиме діток.

 

                                   * * * 

Із-із-із - барсучок в нору заліз.
Ди-ди-ди - наступилиі холоди.
Ить-ить-ить - барсучок тут смачно спить
Ни-ни-ни - аж до самої весни.

 

* * * 

Ить-ить-ить - заєць в полі аж тремтить.
Ем-ем-ем - він сховався за кущем.
Уха-уха-уха - але довгі в нього вуха,
Їх-їх-їх - не сховати зайцю їх.

 

* * * 

Аха-аха-аха - а де ж наша черепаха?
Оня-оня-оня - черепаха наша - соня.
Ів-ів-ів - до весняних теплих днів
Оню-оню-оню - не турбуйте нашу соню.

* * * 

Ям-ям-ям - важко взимку горобцям, 
Ти-ти-ти - їм зерняток не знайти.
Ати-ати-ати - треба крихт їм накидати,
Ать-ать-ать - щоб їм під стріхою дрімать.

 

* * * 

Ички-ички-ички - тут же скачуть і синички,
Ів-ів-ів - доганяють горобців.
Ди-ди-ди- будуть довго холоди?
Ни-ни-ни - чи діждемося весни?

 

* * * 

Альня-альня-альня - ось на дереві їдальня.
Сі-сі-сі - годівниці гарні всі.
Ці-ці-ці - вам, синички й горобці,
Їх-їх-їх - прилаштували дітки їх.

 

* * * 

Ги-ги-ги - ой, як біло навкруги!
Узі-узі-узі - птахи - наші гарні друзі.
Ді-ді-ді - допоможем їм в біді
Ди-ди-ди - в осінні й зимні холоди.

 

    * * * 

Ія-ія-ія - а це що за чудасія?
Іг-іг-іг - це ж ведмежий барліг.
Ить-ить-ить - тут ведмідь у ньому спить,
Ни-ни-ни - бачить він медові сни.

 

                                   * * * 

Сі-сі-сі - будьте впевнені усі,
Уть-уть-уть - зимові місяці пройдуть,
Не-не-не - засяє сонечко ясне,
Іх-іх-іх - обігріє нас усіх.

 

 

 

                                   * * * 

Ами-ами-ами - вже весна не за горами.
Іти-іти-іти - їй зрадіють усі діти
Ки-ки-ки - і звірята, і пташки,
Ля-ля-ля - зрадіє матінка-земля!

 

                                   * * * 

Ато-ато-ато - чистомовок є багато.
Ті-ті-ті - та найкращі будуть ті,
Ята-ята-ята - що поможуть вам, малята,
Ув-ув-ув - ротик щоб слухняним був!

 

                                        * * * 

Ок – ок – ок це колючий їжачок

Ок – ок – ок він знайшов собі грибок.

Ок–ок - ок–закотився під пеньок.

Ок – ок – ок – у зелененький лісок.

 

                                     * * * 

Шу – шу – шу вже травичку я кошу.

Ко – ко – ко буде в Лиски молоко.

 

                                        * * * 

Ець – ець – ець - сіренький горобець.

 Ель – ель – ель - довгоногий журавель.

Ка – ка – ка - маленька ластівка.

Ел–ел – ел - хижий птах орел.

Иця – иця – иця - зимує в нас синиця.

Ва – ва – ва – спить вдень сова.

 Сей – сей – сей – співучий соловей.

 Ока – ока – ока – скрекоче щось сорока.

Ак – ак – ак – на ворону схожий грак.

Ан– ан – ан– у лісі є фазан.

Ак - ак - ак – шпаківню любить шпак.

 

* * * 

Ці – ці – ці – риби плавають в ріці.

Іх – іх–іх – рибок знаємо усіх.

Ась – ась – ась – жирнесенький карась.

Ка – ка – ка – хижа щука от така.

Юн – юн – юн – довгий і вертлявий в’юн.

Ож – ож – ож – заховавсь колючий йорж.

 

 

* * * 

Ера – ера – ера – яскрава це Венера.

Арс – арс – арс – червонуватий Марс.

Ун – ун – ун – із «ремінцем» Сатурн.

 Он – он – он – віддалений Плутон.

Урій – урій – урій – найшвидший це Меркурій.

Ітер – ітер – ітер – гроза планет Юпітер.

 Ля – ля – ля – улюблена Земля.

Тя – тя – тя – є тільки тут життя.

Іть – іть – іть – планету бережіть.

Ем – ем – ем – планету збережем.

 

* * * 

 

Ок – ок – ок – сплету собі вінок.

Ій – ій – ій – біленький деревій.

Іль – іль – іль – гнучкий вусатий хміль.

Исток – исток – исток – пахученький любисток.

Інок – інок – інок – безсмертний це барвінок.  

Ки– ки - ки– цілющі васильки.

Ина– ина-ина– із гронами калина.

Ашка-ашка – ашка - ось ніжненька ромашка.

Альва-альва – яскрава гарна мальва.

Удки– удки– блакитні незабудки.

Ивці- ивці– красиві чорнобривці.

 

* * * 

 Ох – ох – ох є на грядочці горох.

Ик – ик – ик і цілющий там часник.

 Як – як – як там червоний є буряк.

Ок – ок – ок ще й зелений огірок.  

Ор – ор–ор і смачненький помідор.

 Уз – уз – уз на паркан повивсь гарбуз.

Ун – ун – ун соковитий там кавун.

Чі–чі–чі – це корисні овочі.

Ди – ди – ди є тут ще і ягоди.

 

* * * 

Уж - уж - уж – жовті плями має вуж.

 Юка – юка - юка – це отруйна  гадюка.

Ак– ак – ак– має панцир рак.

Ав–ав - ав – є в тропіках удав.

 Як – як -як – звивається черв ‘як.

Аха-аха - аха – повільна черепаха.

 

* * * 

Іг– іг - іг– ведмідь заліз у барліг.

Удка – удка-удка – житло собаки будка.

До- до -до – житло птахів гніздо.

 Ара – ара - ара – є у овець кошара.

Ра– ра - ра– лисиччина нора.

 

* * * 

Иса – водить води Тиса.

Ош – іскриться Черемош.

Ий – блакитноокий Стрий.

Ут – вирує річка Прут.

 Ер – під Карпатами Дністер.

Ець – мчить водами Донець.

 Он – є тиха річка Дон.

 Утич – Дніпро пливе , Славутич.

 Ось – у Дніпра притока Рось.

Інь - ще є ріка Ірпінь.

 На – є чарівна Десна.

 

* * * 

 Ат – ат – ат – мама, тато, брат.

Ра – ра – ра – я й мала сестра.

М’я - м’я–м’я–це моя сім’я.

 Ся – ся – ся- а якщо бабуся.

Усь - усь–усь –і старий дідусь .

Ки – ки–ки – дядьки і тітки.

 На – на – на – то це родина.

 

* * * 

 

На – на – на – рідна сторона.

 Ай – ай – ай – наш рідненький край.

Жу – жу – жу – землю бережу.

 Ба – ба – ба – золоті хліба.

 Ті – ті – ті – руки золоті.

 

* * * 

Ма – ма – ма – скоро вже зима.

Ме – ме – ме – снігу намете.  

Ем – ем – ем – саночки візьмем.

Дем – дем – дем – на гірку підем.

 

 

Чистомовки можна складати разом із дітьми, римуючи склади прямі або обернені.

Аз – аз – аз – під водою водолаз

Зу-зу-зу – багаж везу

Зи-зи-зи – ростуть берези

Оз – оз – оз – тріскучий мороз

Зе-зе-зе – автобус діточок везе

Зі-зі-зі – я стрибаю на нозі

 

* * * 

Са-са-са – летить оса

Су-су-су – дід несе косу

Ис – ис – ис – у норі лис

Со-со-со – покотилось колесо

Се-се-се – хлопчик квітку принесе

Іс – іс – іс – ми ходили в ліс

 

* * * 

Жа-жа-жа – на річці баржа

Жу-жу-жу – коло тебе посиджу

Жи-жи-жи – коника ти стережи

Ша – ша – ша – смачна каша

Шу – шу – шу – піду сіна накошу

Ше – ше – ше – мені в садочку хороше та ін..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕЗАУРУС

 

Артикуляція звуків — це сукупність рухів і правильне положення мовних органів, необхідних для утворення звука мови. Мовний акт, що забезпечує артикуляцію звуків, здійснюється складною системою органів, в якій розрізняють периферичну і центральну частини мовленнєвого апарату.

Голосні звуки – звуки, які утворюються тільки за допомогою голосу. При вимові голосних звуків повітря вільно виходить через ротову порожнину, не зустрічаючи перешкод. Голосні звуки утворюють склад. Скільки в слові  голосних звуків, стільки в ньому складів. Голосних звуків у нашій мові 6.

Українські голосні — повного творення. Вони вимовляються чітко й виразно як у наголошеній позиції, так і в ненаголошеній, але в ненаголошеній позиції вимовляються приблизно в два рази коротше, і, як наслідок, у якості, що найбільш помітно для голосних з дуже подібними артикуляційними параметрами. Проте в українській мові немає коротких зредукованих голосних, ненаголошені голосні, так само як і наголошені є звуками повного творення.

Голосний /i/ — переднього ряду високого піднесення. Куточки губ розтягнуті, утворюючи вузьку щілину. Цей звук напружений, що надає йому більшої чіткості й виразності. Під час вимови ненаголошеного /i/ губи розтягнуті трохи менше, він стає нижчим, заднішим, та менш напруженим. Звук /i/ вимовляється без помітного наближення до /і/ у більшості як наголошених, так і ненаголошених пози. У словах інде, іноді, інколи, інший і подібних початковий наголошений /i/ може частково або повністю набувати ознак звука /ɪ/ і вимовлятися як [і], або [і].

Голосний /і/ — переднього ряду високого піднесення, але трохи нижчий і задніший за /i/, ненапружений, куточки губ розтягнуті трохи менше. Під час вимови ненаголошеного /і/ він стає дещо нижчим, його вимова наближається до вимови звука /е/. Ці зміни більші й помітніші коли в наступному складі йде голосний відносно низького підняття /е ɑ/, і менш помітні коли в наступному складі йде голосний відносно високого підняття, особливо коли цей голосний наголошений.

Голосний /е/ — переднього ряду низько-середнього піднесення, ненапружений, куточки губ трохи розтягнуті, але ще менше ніж при вимові /і/. Під час вимови ненаголошеного /е/ він стає вищим, його вимова наближається до вимови звука /і/. Ці зміни більші й помітніші коли в наступному складі йде голосний вищого підняття /i ɪ и/, і менш помітні коли в наступному складі йде голосний нижчого підняття /а /, особливо коли цей голосний наголошений. Також на вимову ненаголошеного /е/ впливає сусідство м'яких приголосних, в цьому випадку звук ще переднішає й вищає. Але ненаголошений /ɛ/ майже не втрачає своєї якості коли він стоїть на початку слова, є сполучним у складному слові, або ж є закінченням слова.

Голосний /ɑ/ — заднього ряду низького піднесення, ненапружений, губи в його творенні участі не беруть. Під час вимови ненаголошеного /ɑ/ він трохи вищає та переднішає.

Голосний /о/ — заднього ряду середнього піднесення, ненапружений, губи заокруглюються й трохи випинаються наперед. Під час вимови ненаголошеного /о/ він трохи вищає. За винятком іншомовних слів та коли звук /о/ сполучний у складних словах, у ненаголошеній позиції він ще вищає перед складом з /i u/, а особливо перед складом з наголошеним /и /.

Голосний /u/ — заднього ряду високого піднесення, ненапружений, губи заокруглюються й випинаються наперед значно більше ніж при вимові /о/. Під час вимови ненаголошеного /u/ він частково знегублюється, незначною мірою переднішає та нижчає.

Голосні заднього ряду /ɑ о u/ після м'яких приголосних отримують додатковий і-подібний сегмент у початковій фазі, а перед м'якими приголосними — у кінцевій фазі. При цьому як правило зберігається довжина основної фази, і відповідно зростає довжина звучання всього голосного. При швидшому темпі мовлення цей сегмент поширюється й на основну фазу голосного, особливо ненаголошеного, через що голосний стає переднішим і вищим. Найбільш чуттєвим до таких змін є /ɑ/, а найменш чуттєвим — /о/.

Звукова культура мовлення — складова загальної мовленнєвої куль­тури людини. Становлення звукової культури мовлення відбувається в період раннього і дошкільного віку. Поняття «звукова культура мов­лення» здебільшого використовується у професійному обігу дошкіль­ної лінгводидактики.

Звуки мовлення — це вимовно-слухові елементи, що відокремлюють­ся у слові в процесі його послідовного членування як мінімальні оди­ниці (далі неподільні) і займають мінімальний відрізок часу.

Мовленнєве дихання — це вміння відтворювати короткий вдих і довгий ротовий видих, що забезпечує тривалу й звучну вимову звуків мовлення, а також плавність і злиття вимови.

Сплутування ненаголошених /і/ та /е/ — одна з найхарактерніших рис українського вокалізму. Деякі слова можуть вимовлятись абсолютно однаково: мине́ - мене́  [ме^ине́], наведу́ - на виду́ [нави^еду́]. Загалом українському вокалізму властива регресивна дистантна гармонійна асиміляція голосних, у якій голосні в деякій мірі уподібнюються до голосних наступного складу за рядом, піднесенням і огубленістю.

Приголосні звуки – звуки, які утворюються за допомогою голосу та шуму. При вимові приголосних звуків на шляху потоку повітря виникають перешкоди, що чинять органи мовлення. Приголосних звуків в українській мові — 22.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества: книга для учителя: - К.: 1991. - С. 68-71.
2.   Беженова М.О., Шкляревський Є.О. Цікава граматика.– Д.: Сталкер, 1999.– 336 с.
3.   Богуш А.М., Орланова Н П.; Зеленко Н.І.; Лихолетова В.К. Методика розвитку рідної мови та навчання грамоти в дошкільному закладі. - К.: Вища школа, 1992. - С. 359 - 379.
4.   Богуш А.М., Методика навчання дітей української мови в дошкільному закладі. - К.: Вища школа, 1994. С. - 154.
5.   Богуш А.М. Речевая подготовка детей к школе.- К.: Освіта, 1984. С. - 42.
6.   . БогушА.М.  Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку.-І.З.М.П., 1997 - С. 109.
7.   Белякова Р.П. Ознакомление старших дошкольников со словесным составом предложения, звуковой формой слова / под ред. Н.Н. Подякова, Ф.А. Сохина. -М.: 1984 – 52 с.
8.   Вашуленко М.С., СкрипченкоН.Ф . Навчання грамоти в підготовчих класах. - К : Рад. школа, 1989. -С. 25 - 30.
9.   Вашуленко М.С. Навчання грамоти; у першому класі. К.: Рад. школа, 1987.-  С. 161 .

10. Воскресенская  Н.О. Навчання грамоти // Початкова школа. - 1996. - № 2. -С. 17-19.

11. Доман Г. Дошкольное обучение ребенка чтению. - М.: Просвещение, 1995. - С. 14-21.

12. Журова Л.Е.  Обучение грамоте в детском саду. - М.: Просвещение, 1988.- С. 58.

13.Ильина Т.ІІ. Обучение детей грамоте с шести лет. М.: Просвещение, 1984.- С. 42.

14. Іваненко А.П.  Подготовка к обучению грамоты в детском саду. - К.: Рад. школа, 1987. – С. 126 - 128.

15. Іваненко А.П.  Основи мовного чуття // Дошкільне виховання. -   1995. - №3.- С. 8-12

16. Иванова И.В. 65 уроков чтения. Методический пакет. Пособие для родителей. М.: «ОЛМА-ПРЕСС», 2001.–198 с.

17.Игры  и упражнения с детьми 6-летнсго возраста  /под ред. Е.И. Коваленко. К.: Рад. школа, 1997. - С. 98-110.

18. Крутій К.Л., Маковецька Н.В. Мовленневі перлинки для кожної дитинки.-З.: ТОВ «ЛІПС. Лтд», 1999.– 44 с.

19. Кот Н. Цікаво і  корисно// Дошкільне виховання. - 1999. - № 6. - С. 24-25.

20. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт». -К., 2010.–59 с.

21. Цуканова С.П., Бетц Л.Л. Учим ребенка говорить и читать. – М.: ГНОМ, 2007.–160с.