Презентація-повідомлення "Слово о полку Ігоревім"

- найвизначніша пам ̓ятка давньоукраїнської літератури

Давньоукраїнська героїчна поема кінця XII ст.

Оригінал твору відкрив граф О. Мусін-Пушкін, відкупивши його в архімандрита Спасо-Ярославського монастиря у 1791 р., і видав друком у Петербурзі 1800 р.

Сам рукопис і більшість друкованих примірників «Слова…» згоріли під час московської пожежі 1812 року. Брак оригінального списку викликав уже на початку XIX ст. появу скептиків, які вважали «Слово…» пізнішим фальсифікатом.

Поему зараховують до своєї літератури українці, білоруси і росіяни. Проте ніхто з учених не заперечує, що поема постала в Україні і що багато її мовних і поетичних засобів мають яскраво український характер.

М. Максимович, М. Костомаров, І. Франко, М. Грушевський, Б. Рибаков доводять автентичність “ Слова…”

Варіанти авторства «Слова…»: учасник чи свідок походу; великий київський князь Святослав; Біловод Просович; Легендарный Ходин; київський тисяцький Петро Бориславович; старець Ян, він же - чернець Вишатич; брат княгині Ярославни, - галицький князь Володимир Ярославович; давньоруський книжник з Галича, Тимофій, співець Митуса.

Багато дослідників імені автора не називали, але намагалися відтворити його образ. В українській літературі запропоновано літературний образ автора.

Історичною основою «Слова…» є невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців навесні 1185 р.

До історичної оповіді автор додав мотиви снів, плачів, реакцій природи на долю героїв, монологи князів.

Твір присвячено "землі Трояні" (образ України) і її військовому оплоту - військовим дружинам - "стадам лебединців", "галицім стадам", "копіям" та "дівицям", які перейшли за Дунай.

Жанри “Слова…”: Історична повість; Ораторська проза; Поема (Б. Рибаков, О. Білецький); “ Слава ”; “ Плач ” (Д. Лихачов); “ Героїчна пісня ” (М. Максимович, І. Огієнко).

Композиція “Слова…”: 1) Вступ не пов̓ язаний із загальнним перебігом подій. Це своєрідний зачин. Заспів, у якому автор виклав свої художні принципи зображення;

2) Експозиція – характеристика Ігоря, акцентування на тому. Що його похід був здійснений в ім ̓ я Руської Землі;

3) Зав ̓ язка – початок походу, сонячне затемнення, картини природи, які мають символічне значення;

4) Розвиток подій (дуже стрімкий) – перше зіткнення з половцями, перемога, друга битва;

5) Кульмінація – спроба Ігоря організувати військо, утримати його від втечі;

6) розв̓ язка – поразка Ігоревого війська;

7) Відступ перший – “ золоте слово ” Святослава, заклик автора постояти “ за землю Руську ”, помститися “ за рани Ігореві ”, припини міжусобиці;

8) Відступ другий (ліричний) – “ плач ”- замовляння Ярославни;

9) Епілог – втеча Ігоря з полону;

10) Кінцівка (славослів ̓ я) – проголошення слави князів та їх воїнів;

Образи твору: Князь Ігор; Всеволод; Князь Святослав; Ярославна, дружина Ігоря;

ПОЕТИЧНІ ПЕРЕКЛАДИ ТА ПЕРЕСПІВИ «СЛОВА…» В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ Маркіян Шашкевич. Плач Ярославнин М. О. Максимович. Песнь о полку Игореве Степан Руданський. Ігор — князь сіверський Тарас Шевченко. Плач Ярославни Іван Франко. Слово про похід Ігоря Панас Мирний. Дума про військо Ігореве Павло Тичина. «Тоді по Руській землі»

«Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім»: 2. «Иже истягну умь крЂпостію своею, и поостри сердца своего мужествомъ» («який відтягнув ум твердістю своєю і погострив (його) серця свого мужністю») 3. «Спала Князю умь похоти» («Спало князю на ум бажання») 1.«растЂкашется мыслію по древу («розливався думкою по дереву (на дощечці)»)

6. «Ту ся саблямъ потручяти о шеломы Половецкыя» («тут шаблям погриміги об шоломи половецькі») 5. «Заря свЂтъ запала» («ранкова зоря сховалася ») 4. «Рища въ тропу Трояню чресъ поля на горы» («линучи (в думках) стежкою Трояновою (тобто стежкою, яка веде до статуї бога Трояна) через поля на гори»)

“ Слово про Ігорів похід ” – літературний феномен, який спричинив наукові дискусії протягом останніх двох століть.

"Слово…" - то наша національна гоpдість, велична пам'ятка нашого наpоду.

Вам слово, літописці й віщуни, Часів далеких непідкупні свідки. Вам вигадок не взяти анізвідки В бувальщинах нових старовини. Обмани і облуди нам доволі, Хвали пустої і лихої долі! Пройдемося сторінками сторіч. За фальш та кривду — плата головами. Тож розповідь про Ігореву січ Почнемо, братія, щирими словами. Брайчевський М.Ю.