Назва матеріалу
«Слово про похід Ігорів».
Давньоруська пам’ятка,
перлина українського ліро-епосу.
8 клас.
Українська література.
(Конспект уроку).
Автор Лаврик Катерина Федорівна
Школа І-ІІІ ступенів № 280
Дарницького району м. Києва
Конспект уроку з української літератури
8 клас
Тема: «СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ». Образи руських князів у творі. Наскрізна ідея патріотизму.
Мета: продовжити знайомство школярів з видатною пам’яткою давньоруської
(літератури; охарактеризувати образи руських князів; дослідити наскрізну ідею патріотизму в «Слові...»; розвивати вміння грамотно викладати свої думки, робити висновки; формувати світогляд школярів; виховувати почуття поваги до історичного минулого.
Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.
ХІД УРОКУ
|І. Образи руських князів у творі
Слово вчителя: У «Слові про похід Ігорів» багатий ідейний зміст переданий за допомогою системи яскравих художніх образів. Серед них найбільше уваги приділено князеві Ігорю.
Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей.
Він мужній, сповнений «ратного духа». Жадоба «испити шеломомь Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування - затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон.
Коли Ігор із братом і його дружиною - «курянами» та іншими князями виступили в похід, через кілька днів сталося сонячне затемнення: «...и видь от него тьмою вся своя воя прикрыты». У давні часи це лиха прикмета, яка віщувала щось недобре. Але ж затемнень, можна сказати, було... два! Одне на небі, друге... в голові Ігоря: «Спал князю умь похоти и жалость Ему знаменіе заступи скусити Дону великого». Князеві самому захотілось розбити половців, розум поступився бажанню.
Ігор молодий, гарячий, відважний, але необачний. Він сміливо веде на ворога свої полки, не зважаючи на страшні віщування. У таких людей сильний розум програє в боротьбі з бажаннями. Взагалі чи була ця боротьба — розуму і бажання, боротьба, без якої духовна основа образу під сумнівом? Можна думати - була. Описуючи першу перемогу Ігоря над половцями, автор у підкреслено гіперболічних рисах показує її результати: руські воїни захопили стільки здобичі, що дорогими тканинами та одягом мостили болота. А Ігор із цієї здобичі взяв для себе тільки бойові знаки ворога.
Високе благородство Ігор виявляє під час вирішальної битви, коли він в розпалі бою повертає полки на допомогу брату Всеволоду, що теж виступає лицарем.
Автор виявляє до Ігоря любов і симпатію, називає його соколом, сонцем. Коли Ігор потерпів поразку, печалиться вся природа, вся Русь.
Розповідаючи про втечу і повернення Ігоря з полону, автор особливо виразно виявляє своє співчуття до нього. У творі контрастно стикаються дві антагоністичні сили, що виявляються в різних образах:
Ігор — це «світ світлий», а Кончак «чорний ворон».
Пишаючись їхньою мужністю, сумуючи з приводу невдач, автор водночас засуджує егоїстичну вузько місцеву політику цього князя, міжусобиці, що підривали міць батьківщини, її благополуччя: «Се моє, а то моє же».
Саме ця феодальна формула роздробленості лежить в основі поведінки і характеру Ігоря: вона привела його до того, що він пересів із князівського сідла в сідло рабське, загубив військо, і тоді застогнав «Кіев тугою, а Чернигов напастьми» і «тоска розлияся по Руской земли».
Дорікання Ігореві є не тільки в «золотому слові» Святослава. Весь виклад подій добудований так, щоб підкреслити нерозумну політику новгород-сіверського князя, з’ясувати причини його невдачі, що полягають у княжих уособицях. Кожна людина має як позитивні, так і негативні риси характеру.
Зважаючи на це, автор «Слова...» зобразив князя Ігоря не як людину-ідеал, а як звичайну людину — з її мужністю, безстрашністю і з життєвими вадами одночасно. Саме цим приваблює і автора, і читачів.
Учні стисло висловлюють власну думку, відповідаючи на питання:
«Князь Ігор — позитивний чи негативний персонаж»?
Князь Ігор
Позитивне – Негативне
У «Слові...» відводиться також велике місце зображенню вчинків Всеволода — брата Ігоря. Автор явно симпатизує герою, бачить в ньому сміливого воїна, здатного постояти за рідну землю.
Всеволод — лицар до билинного богатиря. Як і до Ігоря, до Всеволода виявляє двоїстість. Підносячи його мужність, винахідливість, благородство, в той же час засуджує за нерозсудливість, необачність, егоїзм.
Важливе місце у «Слові...» займає образ київського князя Святослава. Він замальовується як глава всієї Руської держави, який турбується про загальноруські інтереси. Це не тільки мудрий державний діяч і організатор ефективного захисту Вітчизни, й талановитий воєначальник, який в 1184 році зумів об’єднати Русь сили і (розгромити половецьке військо. Слава про цю перемогу вийшла далеко за межі Русі.
Автор «Слова...» всіляко ідеалізує Святослава, оточує його ореолом слави, хоч насправді він не користувався особливим авторитетом на Русі. Високо підносячи Святослава Київського, перетворюючи його на шанованого патрона всіх руських князів, поет змальовує його як основного виразника загальноруської єдності, як втілення ідеї необхідності спільних дій проти половців. Ця патріотична ідея знайшла найсильніший вияв у «золотому слові» Святослава. Дорікаючи Ігореві і Всеволодові за їх необдуманий вчинок, Святослав сумує з приводу їх поразки, яка завдала багато горя усій Руській землі, Скаржиться на те, що князі не хочуть допомагати йому у великій справі захисту рідної землі.
Тут не можна не звернути уваги на те, що вони охарактеризовані хоч і стисло, але Кожен по-своєму. Важливо також зазначити, що в цих образах (Роман Волинський, Рюрик Ростиславович, Всеволод Володимиро-Суздальський, Ярослав Осмомисл Галицький та інші) автор «Слова...» підкреслює більше їх позитивні риси, ніж негативні.
Він гіперболізує військові подвиги руських князів, їхню могутність і славу. Кожний Із них має багато воїнів і зброї, так Всеволод Суздальський може Волгу веслами розкропити, а Дон шоломом випити, Ярослав Осмисл, батько Ярославни, сильніший від угорського короля.
У цій гіперболізації автор передає свої мрії про сильну владу на Русі, про необхідність спільного захисту Руської землі.
- Як зреагував Ігор на складну ситуацію, в якій опинився його брат Всеволод? (Ігор полки завертає: Жаль-бо йому милого брата Всеволода)
3.1. Матеріал щодо характеристики образу.
Поняття «Руська земля» вжито в «Слові...» 20 разів. Смисловий контекст його вживання у творі свідчить про те, що автор мав на увазі не тільки південну Русь, а всю сукупність східнослов’янських земель, територію давньоруської народності, весь державний простір Київської Русі.
Взагалі слід відзначити, що «Слово...» охоплює величезні простори від Новгорода до Тмутаракані, від Немита до Волги.
Згадуючи події в різних князівствах Київської Русі, письменник створює конкретно-чуттєвий образ Руської землі, оживлює його яскравими картинками природи, Хліборобської праці, згадками багатьох географічних назв. Ми бачимо великі і малі річки, що течуть по неосяжних руських просторах (Волга, Дунай, Донець, Дніпро, Сула, Рось, Немита, Стучна), перед нами постають численні руські міста, серед яких особливо виділяється Київ як єдиний центр Руської землі, навколо якого повинні бути об’єднані всі руські сили для боротьби з підступними і жорстокими половцями.
«Русь земля для «Слова...» — це, звичайно, не тільки «земля» у власному значенні цього вислову, не тільки руська природа, руські міста, це в першу чергу народ, що її населяє»,— відзначає Д. С. Лихачов.
Авторові «Слова...» дорога і мила Руська земля, люди, які живуть на цій землі і створюють її могутність, хоч страждають і зазнають багато зла і горя від князівських усобиць і половецьких нападів. Він добре знав життя і прагнення простого люду, хліборобів-ратаїв і був виразником загальнонародних інтересів і поглядів.
Крім того, автор «Слова...» задумується і над історичною долею Руської землі. Він охоплює події руського життя за півтораста років і веде свою розповідь, «свывая славы оба полы сего времени», тобто переходячи від сучасності до історії, зіставляючи минулий час з теперішнім, що допомагає йому глибше і виразніше висловити основну ідею твору.
Отже, Руська земля — основний художній образ «Слова...».
Завдяки своєму широкому ідейно-художньому світогляду, автор зумів у цьому образі охопити і подати, по суті, всю велику Русь як єдине ціле у просторі і часі.
2. Питання для обговорення
Примітка. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.
Картка № 1
Картка № 2
Картка № З
Отже, всі образи «Слова...» тісно пов’язані з основним замислом автора, служать конкретному розкриттю його центральної ідеї - заклику до єднання. Поема ця стала виявом активного втручання письменника-громадянина в події, які загрожували самому існуванню Руської землі.
Дібрати цитати, які б характеризували символічно-міфологічні образи твору, підготувати малюнки на тему «Міфологічні образи у "Слові...”».