Презентація: Практична робота "Міжнародні відносини України (1992-2004)

11 клас Історія України Практична робота: Міжнародні відносини. України(1992-2004).

Прочитайте текст та дайте відповіді на поставлені запитання.1. Як складалися відносини України з Сполученими Штатами Америки? Які проблеми виникли в цих відносинах, чим вони були визвані?2. Як складалася співпраця з Європейським Союзом та НАТО, Чому цей процес загальмувався в часи правління президента Л. Кучми?3. В чому заключалася специфіка відносин між Україною та рф, назвіть основні причини формування саме таких відносин?4 Назвіть об’єктивні та суб’єктивні причини складних міжнародних відносин України в 1990-на початку 2000-х рр.

1. Відносини України з США: У перші роки незалежності американська адміністрація ставилася до України дуже стримано – як до країни, що, на їхню думку, неочікувано виявилася нелегітимним власником третього у світі за потужністю ракетно-ядерного потенціалу. Сукупний потенціал розміщеної в Україні однієї лише 43-ї ракетної армії перевищував потенціал Великої Британії, Франції або КНР. Ще напередодні Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. Верховна Рада зробила урочисту заяву про без’ядерний статус України. У травні 1992 р. у Лісабоні Україна разом з делегаціями Росії, Білорусі та Казахстану – нових держав, які стали власниками успадкованої від СРСР ядерної зброї, – підписала протокол до договору між СРСР і США від 31 липня 1991 р. про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1). Міжнародне визнання було пов’язане з набуттям Україною без’ядерного статусу, про який було проголошено в Декларації про державний суверенітет. У 14 січня 1994 р. у Москві було підписано угоду між Украї­ною, Росією та США, згідно з якою Україна зобов’язувалася протягом семи років ви­везти до Росії для розкомплектування всі ядерні боєзаряди.

5 грудня 1994 р. в Будапешті під час роботи НБСЄ лідери підписали «Будапештський меморандум про гарантії безпе­ки України». Як компенсація за ліквідацію ядерної зброї була виплачена сума в 375 млн $. Також відмова від ядерної зброї й визначення статусу України як неядерної держави змінили відносини із США. Під час візиту в листопаді 1994 р. Л. Кучма підписав Хартію українсько-американського партнерства, дружби та співробітництва. Були укладені угоди про надання американської допомоги Україні у здійсненні економічних реформ. Незабаром серед країн, які одержували фінансову допомогу від США, Україна посіла третє місце після Ізраїлю та Єгипту. Успішні кроки Л. Кучми у здійсненні ринкових реформ заохотили американську адміністрацію налагодити співпрацю з Україною. Поступово, однак, США розчарувалися в можливостях і перспективах на українських теренах, і це позначилося передусім на скороченні обсягів фінансової допомоги. Місцеві олігархи створювали несприятливі умови для американських бізнес-партнерів. Але частіше лунали сигнали про «нецільове використання» американської фінансової допомоги

2. Відносини України з Європейським Союзом. Першим важливим етапом співпраці України з ЄС стало 14 липня 1992 р. Україна заявку на вступ до організації, а 09.11. 1995 р. стала 37 членом Ради Європи. Вступивши до РЄ, України взяла на себе цілий ряд зобов’язань з організації влади, розвитку право­вої сфери і самоуправління, захисту прав людини. Так, згідно з рекомендаціями РЄ в Україні скасували смертну кару. Проголошення Україною стратегічної мети інтеграції в європейські структури зумовило налагодження тісних відносин з Європейським Союзом. У 1994 р. була під­писана, а в1998 р. набрала чинності закону «Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС». У документі проголошу­валися такі цілі співробітництва: розвиток політичного діалогу; сприяння розвитку торгівлі, інвестицій; створення умов для взаємовигідного співробітництва в усіх га­лузях; підтримання зусиль України зі зміц­нення демократії, розвитку її економічного потенціалу і завершенню переходу до рин­кової економіки. Загальна стратегія співробітництва ЄС стосовно України була за­тверджена у грудні 1999 р. Документ закладав основи співробітництва з державою, що не є безпосереднім претендентом на вступ до ЄС у найближчий час. Але напередодні президентських виборів та під час саміту у Стамбулі в червні 2004 р. Л. Кучма видав указ, в якому скасував пункт «Воєнної доктрини України» про майбутній вступ України НАТО та зазначив, що вступ у НАТО не є метою кра­їни – необхідне лише «суттєве поглиблення відносин з НАТО і ЄС як гарантами безпеки і стабільності в Європі»..

Проголошення Україною стратегічної мети інтеграції в європейські структури зумовило налагодження тісних відносин з Європейським Союзом. У червні 1994 р. була під­писана, а 1 березня 1998 р. набрала чинності закону «Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС». У документі проголошу­валися такі цілі співробітництва: розвиток політичного діалогу; сприяння розвитку торгівлі, інвестицій; створення умов для взаємовигідного співробітництва в усіх га­лузях; підтримання зусиль України зі зміц­нення демократії, розвитку її економічного потенціалу і завершенню переходу до рин­кової економіки. Загальна стратегія співробітництва ЄС стосовно України була за­тверджена у грудні 1999 р. Документ закладав основи співробітництва з державою, що не є безпосереднімпретендентом на вступ до ЄС у найближчий час. У липні 2002 р. відбувся саміт «Україна — ЄС», де основним було питання про на­дання Україні статусу держави з ринковою економікою та асоційованого члена ЄС. У ході роботи саміту зазначалося, що Україна ще не відповідає стандартам ЄС і не по­трапляє до переліку країн, які мають увійти до ЄС у 2004 та 2007 рр. У 2003 р. Україна отримала статус «країни — сусіда ЄС».

3. Відносини України з РФ: Найвагомішим для України було визнання її незалежності Росією. Водночас визнання України не перешкоджало Російській Федерації заявляти про свої територіальні претензії. В результаті чого у травні 1992 р. ВР РФ заявила, що документи про передання в 1954 р. Кримської області Україні не мають юридичної сили з моменту їх прийняття. Російський парламент у липні 1993 р. ухвалив безпрецедентне рішення про надання Севастополю статусу міста Російської Федерації. Рада Безпеки ООН висловила здивування з цього приводу, а президент РФ Б. Єльцин змушений був заявити про юридичну неспроможність такого рішення. Одним із найважливіших для обох сторін було питання Чорноморського флоту. Переговорний марафон закінчився 28 травня 1997 р. підписанням голів уряду України та Росії «Угоди про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», про параметри розподілу флоту і взаєморозрахунки, пов’язані з перебуванням російського флоту на території України. Зокрема, було домовлено, що Севастополь залишиться базою тимчасового перебування Чорноморського флоту РФ до 2017 р. на правах оренди (97 млн доларів США на рік).30–31 травня 1997 р. Б. Єльцин здійснив свій перший державний візит в Україну з метою підписання «Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією». Кінцева редакція однієї зі статей містила таке положення: «Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов’язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів» таким чином РФ уклала міждержавний договір, у якому було зафіксовано територіальну цілісність України

Розширення Євросоюзу й НАТО в східному напрямі вони розглядали як зазіхання англо-американського світу на власну сферу впливу. У такій ситуації посилився тиск Кремля на Україну. У той час як Україна стукалася у двері ЄС, Росія вибудовувала на пострадянсько­му просторі власні інтеграційні схеми. Після невдалої спроби інтеграції на Захід українське керівництво взяло курс на Схід. 23 лютому 2003 р. керівники Росії, України, Білорусі, Казахстану уклали угоду про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП). Проте реалізації цієї угоди не відбулося. Росія наполягала на створенні наддержавних органів, що заперечува­ла Україна, а також між Україною і Росією спалахнув прикордонний конфлікт через острів Тузла в Керченській протоці.29 вересня 2003 р. росіяни почали насипати греблю з Краснодарського краю в напрямку українського острова Тузла. Працюючи у три зміни, будівельники спо­руджували по 157 метрів греблі на день, щоб з’єднати Тузлу з російським берегом.30 вересня 2003 р. МЗС України направило Росії ноту протесту, наголосивши, що Тузла є островом, який належить Україні. За кілька днів українці облаштували на ньому прикордонну заставу. У жовтні Президент України Л. Кучма особисто проінспектував прикордонну заставу на Тузлі. Верховна Рада України повторно звернулася із заявою до Федеральних Зборів РФ з приводу ситуації навколо Тузли й попередила про можливий перегляд засад стратегічного партнерства. 23 жовтня 2003 р. будівництво дамби було зупинено. Після підписання плану заходів щодо реалізації Угоди про створення Єдиного економічного простору та узгодження положень Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки в грудні 2003 р. у Керчі президентами України та Росії Л. Кучмою та В. Путіним проблема Тузли відпала.