Презентація "Практичне заняття Особливості окупаційного режиму, колабораціонізм, рух Опору, стратегії виживання. Людина під час війни. Голокост. Праведники народів світу"

Практичне заняття Особливості окупаційного режиму, колабораціонізм, рух Опору, стратегії виживання. Людина під час війни. Голокост. Праведники народів світу. Розділ 7. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА

У результаті навчально-пізнавальної діяльності учениці/учні зможуть: Знати:– хронологічні межі Другої світової війни та німецько- радянської війни;– рішення Нюрнберзького і Токійського процесів над воєнними злочинцями. Розуміти:поняття: «Голокост», «колабораціонізм», «нацистський “новий порядок”», «рух Опору»;– особливості окупаційного режиму та руху Опору на окупованих територіях;Уміти:– схарактеризувати течії в русі Опору, стратегії виживання за умов окупаційних режимів;– визначити передумови і наслідки Голокосту; виклики, перед якими опинилося людство в умовах Другої світової війни;– обґрунтувати свої судження щодо наслідків і уроків Другої світової війни.

Нацистський «новий порядок» у ЄвропіГоловний зміст «нацистського нового порядку» полягав у повному зламі базових цінностей людської цивілізації — відмові мільйонам людей та цілим народам у праві на життя, розподілі людства на «повноцінні» та «неповноцінні раси»; надання німцям — «справжнім арійцям» — права на панування над іншими народами. Уперше в історії людства геноцид, намагання знищити цілі народи стали засобом реалізації ідеології великої держави, якою була нацистська Німеччина.«І коли ми переможемо, то хто спитає нас про методи?.. На нашій совісті стільки всього, що ми повинні перемогти, інакше весь наш народ і ми на чолі всього, що є для нас дорогим, будемо знищені».

Група 1 З директиви Гітлера міністрові у справах східних територій Розенбергу І про введення в дію Генерального плану «Ост» (23 липня 1942 р.)Слов'яни повинні працювати на нас, а у разі, якщо вони нам більше не потрібні, нехай умирають. Щеплення й охорона здоров'я для них зайві. Слов'янська плідність небажана [...] освіта небезпечна. Досить, якщо вони будуть уміти рахувати до ста [...]Кожна освічена людина - це наш майбутній ворог. Варто відкинути всі сентиментальні заперечення. Потрібно управляти цим народом із залізною рішучістю [...]Говорячи по-військовому, ми повинні вбивати від трьох до чотирьох мільйонів росіян на рік. Які народи згадуються в офіційних джерелах? Чому саме ці?Чим нацисти пояснюють свою політику?Чим могли нацисти досягти своїх цілей?

Нацистський «новий порядок» у ЄвропіЗлочинні плани нацистів щодо народів Центральної та Східної Європи викладені у плані «Ост», інструкціях про ставлення до радянських військовополонених та інших документах. У директиві Гітлера цинічно наголошувалося, що за дії, спрямовані проти «ворожих осіб» на радянській території, не буде жодного покарання, «навіть якщо ці дії є військовим злочином…». Нацисти вважали слов’ян «нижчою расою», щодо них розробили програму поневолення, знищення національної еліти, онімечення та депортації. Документи нацистського рейху свідчать, що СРСР підлягав розподілу і ліквідації. На його території передбачалося утворити чотири рейхскомісаріати — німецькі колоніальні провінції: «Остланд», «Україна», «Москва» та «Кавказ», управління якими повинно було здійснюватися спеціальним «східним міністерством» на чолі з А. Розенбергом. На загарбаних територіях нацисти вчиняли масові розправи над місцевим населенням. Тільки в Бабиному Яру в Києві окупанти знищили близько 100 тис. осіб. Більша частина з них були євреями, але тут розстрілювали також радянських військовополонених, українських патріотів, ромів та інших людей.

Група 2 З доповіді Гіммлера «До питання про майбутнє поводження з російським населенням», 27 квітня 1942 р. Б) Другим засобом [...] є послаблення російського народу в расовому відношенні. [...]Важливо, щоб на російській території населення у більшості складалося з людей примітивного напів'європейського типу. Воно не повинно завдавати багато турбот германському керівництву. Ця маса расово-неповноцінних, тупих людей потребує керівництва, як свідчить вікова історія цих областей. [...]В) Метою німецької політики стосовно населення на російській території буде доведення народжуваності росіян до нижчого рівня, ніж у німців. Те ж саме стосується, між іншим, районів Кавказу з надзвичайно високою народжуваністю, а в майбутньому, частково, і України. Поки ми зацікавлені в тому, щоб збільшити чисельність українського населення на противагу російському. Але це не повинно призвести до того, що місця росіян з часом займуть українці. Для того, щоб уникнути у східних областях небажаного для нас збільшення чисельності населення, вкрай необхідно [...] свідомо проводити політику скорочення населення. Які народи згадуються в офіційних джерелах? Чому саме ці?Чим нацисти пояснюють свою політику?Чим могли нацисти досягти своїх цілей?

Нацистський «новий порядок» у ЄвропіГеноцид ромів і сінті є одним із найжахливіших злочинів нацистів. Затаврованих і переслідуваних як злодіїв, «ворожбитів та викрадачів дітей», понад 13 000 циган депортували до Освенціму. 5 000 австрійських циган депортували до Лодзі й замордували в Хелмно, 3 000 направили до концтаборів, 2 500 депортували до Польщі, здебільшого до єврейських гетто; більшість із них загинули. Дві третини німецьких циган замордували, багато хто загинув у газових камерах Освенціму. В останній період війни уцілілих змушували у німецькій уніформі воювати у штрафних батальйонах. Інші потрапили в рабське становище на німецьких заводах. На території України айнзацгрупою D замордували всіх циган, виявлених нею в зоні своєї дії. Близько 90 відсотків ромського населення Австрії, Німеччини, України та Естонії було знищено нацистським режимом та його союзниками. Айнзацгрупи — спеціальні підрозділи СС, надані німецьким арміям після їхнього вторгнення до СРСР і призначені для знищення «ворожих елементів» рейху (євреїв, циган, комуністів тощо). Айнзацгрупи здійснювали масові розстріли населення. Загальна кількість особового складу чотирьох айнзацгруп — А, B, С і D — становила приблизно 3 000 осіб. На території України діяли групи С і D.

Група 3 Американський історик Рауль Гілберг... Більшість людей, які служили в айнзацгруппах, були людьми вільних професій. Серед них можна знайти фізика, професійного оперного співака, чимало адвокатів. Вони не були хуліганами, злочинцями. Більшість із них можна віднести до інтелектуалів, багато кому було за тридцять. Не викликає сумніву, що вони були зацікавлені у владі, успіху й популярності. У всякому разі, ніщо не свідчить про те, що хто-небудь із них готував себе до служби в айнзацгрупах. Нам лише відомо, що всі вони принесли на службу свої здатності та свій життєвий досвід і, будучи інтелігентними, мислячими людьми, безумовно, змогли принести чималу користь своєму підрозділу. ... Вони перетворилися на ефективних убивць. Про що йдеться у фрагменті? Хто ці люди?Що з ними сталося?Чому це сталося?

У Німеччині та на всіх територіях, окупованих нацистами, діяли концентраційні табори Дахау, Бухенвальд, Заксенхаузен, Равенсбрюк (у Німеччині), Маутхаузен (у Австрії) та табори смерті — центри знищення Аушвіц-Біркенау (Освенцім), Белжець, Майданек, Собібор, Треблінка, Хелмно (на території окупованої Польщі). В’язнів змушували виконувати каторжні роботи, морили голодом, катували. У багатьох таборах нацистські лікарі проводили «медичні» експерименти, садистськи піддаючи свої жертви тортурам. У цілому в концтаборах і таборах смерті опинилося 18 млн осіб, 12 млн з яких загинули. Мільйони жителів Європи насильно вивезли в Німеччину для робіт на заводах, у сільському господарстві «третього рейху». Для утримання населення в покірності застосовували систему заручництва і масових екзекуцій. Символами цієї політики було повне знищення жителів сіл Хатинь у Білорусії, Орадур у Франції, Лідице в Чехословаччині, Корюківки в Україні. Нацистський «новий порядок» у Європі

Група 4 В'язень концтабору М. Девятаєв розповідає: «Ми звикли вже до всього, але тут був страх перед чимось незнайомим. Все ж подумалось: можливо, ця важлива дама-поміщиця і вибирає собі робочу силу. Одному вона сказала: «Праворуч!» — його відділили від інших. Я мимоволі позаздрив: скінчилося для нього невільниче життя в Заксенхаузені. Тоді я, як і більшість інших, не знав, що відбирали тих, в кого на тілі було татуювання. З їхніх ще теплих трупів здирали шкіру і на спеціальній фабриці під Берлином робили модні жіночі сумки, абажури, гаманці...» [15, С. 144].«На столі під скляним ковпаком, на витонченій мармуровій підставці була людська голова. Так, саме людська голова, незрозуміло скорочена до розміру великого кулака, з довгими, зачесаними назад волоссям. Виявляється, голова ця була своєрідною окрасою, дрібникою, які «виготовляли» якісь бузувірські умільці в концентраційному таборі, а потім начальник цього табору дарував ці «дрібнички» як сувеніри знатним відвідувачам. Ув'язненого, що сподобався відвідувачеві або відвідувачці, вбивали, потім якимось способом через шию витягували залишки роздроблених кісток і мозок, відповідно обробляли, і голову, що стискалася, знову набивали, перетворюючи на опудало, в статуетку. Про що йдеться у фрагменті? Хто ці люди?Що з ними сталося?Чому це сталося?

Колабораціонізм. У роки Другої світової війни для багатьох народів Європи та Азії, позбавлених власної державності, з’явилась надія на створення власних держав через участь у складі збройних сил воюючих країн — чи то Німеччини, чи то СРСР або Британії. Крім цього, певні політичні сили в країнах Європи вважали привабливими ідеї нацизму, були прибічниками тоталітарних моделей побудови суспільства. Воєнні успіхи нацистської Німеччини в Європі схиляли деяких «національних лідерів» і пересічних громадян до «співробітництва з переможцями». Ці та інші чинники були передумовами колабораціонізмуІсторики виділяють різні типи колабораціонізму: Воєнний — сприяння противнику зі зброєю у руках: служба у військових формуваннях, поліцейських структурах, в органах розвідки та контррозвідки. Адміністративний — співробітництво в окупаційних органах влади. Побутовий колабораціонізм пов’язаний із встановленням дружних відносин між окупантами та населенням. Культурний (духовний) колабораціонізм — сприяння поширенню серед населення вірнопідданських почуттів, пропаганди винятковості «арійської раси», підвищенню психологічного настрою окупантів. Економічний — співробітництво в будь-яких галузях економіки.Історичні подробиці. За підрахунками історика К. Александрова, у збройних силах Німеччини перебували до 400 тис. росіян, 250 тис. українців, 180 тис. представників народів Середньої Азії, 90 тис. латишів, 70 тис. естонців, 40 тис. представників народів Поволжя, 38 тис. азербайджанців, 37 тис. литовців, 28 тис. представників Північного Кавказу, приблизно по 20 тис. білорусів, грузинів, кримських татар, 18 тис. вірмен та ін.

Колабораціонізм. У низці країн Європи були сформовані колабораціоністські уряди: Франції — режим Віші на чолі з Анрі Петеном;Норвегії — уряд міністра-президента Відкуна Квіслінга;Нідерландах — уряд голови фашистської партії та «лейдера» (вождя) нідерландського народу Антона Адріана Мюссерта;Сербії — уряд генерала, прем’єр-міністра Мілана Недіча;Хорватії — режим лідера усташів, «поглавника» А. Павеліча;у Словаччині — уряд Й. Тисов Угорщині (від 1944) — уряд Ф. Салаші та ін. та ін. Колабораціонізм на окупованій території СРСР був зумовлений тим, що в умовах сталінського тоталітарного режиму створено жорстоку систему економічного, політичного, ідеологічного та морального тиску на людину, аж до її повного знищення. Тож деякі представники народів СРСР схильні були вбачати в Німеччині, з її високою культурою, організованістю, порядком, союзника у боротьбі проти більшовицької політики. Навіть після Сталінградської та Курської битв, коли вже був очевидним воєнний крах Німеччини, на боці вермахту воювали близько 1,2 млн бійців — представників народів СРСР. Після війни колаборантів карали як злочинців, зрадників Батьківщини.

Голокост. За нацистською ідеологією, усі «неарійці» були «нелюдьми», і до них мало бути відповідне, нелюдське ставлення. На початку свого правління нацисти організували фізичне знищення психічно хворих, розумово відсталих і спадково хворих людей. Згодом до кола тих, хто підлягав знищенню, включили непрацездатних інвалідів та осіб, які хворіли понад п’ять років. За німецькою статистикою, ці вбивства мали дати рейху великий економічний ефект. Нацистська теорія визначала й долю «неарійців»: слов’яни як «нижча раса» мали бути поневолені, а євреї як «недолюди» — винищені в першу чергу. Антисемітизм був однією з найважливіших складових нацистської ідеології, яка «обґрунтувала» здійснення Голокосту. Нацисти звинувачували євреїв у підриві німецьких національних традицій, німецької державності й основ економічного життя німецької нації. Вороже ставлення до євреїв з боку НСДАП посилювалося ще й тим, що єврейський капітал становив конкуренцію німецькому національному капіталу, представники якого, як і праві політичні кола Німеччини, були зацікавлені в усуненні суперників. Крім цього, підприємці й політики єврейського походження мали міжнародні зв’язки з економічними партнерами країн, оголошених нацистами ворогами Німеччини.«Тільки німець, арієць є тим, кого ми називаємо людиною»

Група 5 Фрагмент з щоденника Єви Хейман. Сьогодні вони прийшли за моїм велосипедом. Я влаштувала майже справжню драму. Розумієш, дорогий щоденнику, я була жахливо перелякана вже тим, що поліцейські ввійшли до будинку. Я знаю, що поліцейські приносять із собою тільки неприємності, хоч би куди вони прийшли. У мого велосипеда є належний номерний знак, і дідусь заплатив за нього податок. Я кинулася на землю, вчепилася в заднє колесо мого велосипеда і кричала поліцейським усілякі речі: «Як вам не соромно відбирати велосипед у маленької дівчинки! Це грабунок.» Ми півтора року збирали гроші на велосипед... Я милувалася велосипедом і навіть дала йому ім'я П'ятниця. Я взяла це ім'я з «Робінзона Крузо». Один поліцейський був дуже роздратований і сказав: «Хай єврейська дівчинка продовжує цю комедію після того, як ми заберемо велосипед. Ніхто з єврейських дітей більше не має права тримати велосипед. І на хліб євреї теж не мають права; вони повинні не жерти все, а залишати їжу для солдатів». Можеш уявити собі, дорогий щоденнику, що я відчувала, коли вони говорили це в обличчя. Я чула таке тільки по радіо, або читала в німецьких газетах. Проте є різниця між тим, коли читаєш таке, і тим, коли це кидають тобі в обличчя. Особливо, якщо до того ж у тебе забирають велосипед. А потім вони прийшли і забрали столове срібло, килими, картини, венеціанське дзеркало, мій фотоапарат... Про що йдеться у фрагменті? Хто ці люди?Що з ними сталося?Чому це сталося?

«Остаточне вирішення єврейського питання»

Група 6Із розповіді Файвла Пуде про голод у гетто в ЛодзіНайзгубнішою з усіх бід, що звалилися на людей, був голод: людина, якій щастило не бути в гетто, просто не здатна уявити руйнівного впливу голоду... Увесь час, поки людина не спала, її мучило почуття голоду, що не давало їй спокою. Розум та уява замутнювалися від галюцинацій, центральним пунктом яких була страва. Людина спостерігала за своїми близькими, що марніли й пухли від голоду, і знала, що нічим не може допомогти і що скоро прийде її черга. Люди падали, сконавши у найбуденніших місцях - біля верстатів на заводах, на сходах будинків. Лише одне-єдине повідомлення могло вивести населення гетто зі стану байдужого примирення з долею - звістка про роздавання продуктів. Якимось чином харчі пов'язувалися з чутками про новини на фронтах. Чутки особливо обговорювалися під час роздавання хлібних чи продуктових пайків. Настрій у гетто в ці дні був святковим. Атмосфера - оптимістичною. На ці дні припадала більшість «перемог союзників» над Німеччиною і, якщо помічалося певне поліпшення становища з продуктами, одразу мінялося на краще становище на фронті. Так і виходило, що погані звістки, які доходили час від часу до гетто, не сприймалися свідомістю навіть розумними і гідними людьми. Справжня суть інформації не проникала в їхню свідомість, і тому люди не реагували на неї з достатньою упевненістю. Голод був одним із чинників, що гальмував розум і реакцію людей, не давав можливості їм мислити логічно. Про що йдеться в уривку?Чи можна штучно створений голод вважати зброєю проти людей?

Реакція країн і народів на Голокост. Більшість держав світу не надавали допомоги євреям, які намагалися втекти з нацистського пекла. Винятку не було зроблено навіть для дітей. Та проти геноциду повстало багато чесних людей з різних країн. Шведський дипломат Рауль Валленберг у 1944 р. врятував життя 100 тис. угорських євреїв. Януш Корчак опікувався своїми вихованцями з Дому сиріт у Варшавському гетто, добував для них їжу, медикаменти. Під час депортації євреїв до табору смерті Корчак відмовився від можливості врятувати своє життя, до останнього залишався з дітьми і загинув з ними в газовій камері Треблінки. Митрополит Андрей Шептицький організував рятування більше 150 євреїв у греко-католицьких монастирях в Західній Україні. Багатьох євреїв врятували уряди і населення Данії, Швеції. Датчани не тільки попередили 7 тис. датських євреїв про арешти, що готувалися, а й допомогли їм врятуватися, переправивши морем у нейтральну Швецію. У Голландії на знак солідарності з євреями оголосили загальний страйк, що переріс в антинацистське повстання, придушене гітлерівськими військами.

Реакція країн і народів на Голокост. Незгода з нацистським геноцидом була навіть у країнах-союзницях Німеччини. Фінляндія не виконала вимоги гітлерівців видати євреїв — жителів країни. Фашистська Італія не перешкоджала в’їзду біженців у країну, вживала заходів з порятунку не тільки італійських, а й болгарських євреїв. Навіть іспанський диктатор Франко наказав надавати право на іспанське громадянство багатьом євреям Європи, що врятувало їх від смерті. Громадяни Польщі, Голландії, Франції, України та багатьох інших країн, ризикуючи своїм життям, врятували життя багатьом євреям. У сучасному Ізраїлі їх називають Праведниками народів світу.

Рух опору в окупованих країнах. На окупованій території СРСР розгорнувся партизанський рух. Партизани пускали під укіс ешелони з німецькою військовою технікою, руйнували комунікації, нападали на німецькі підрозділи. Згодом утворилися цілі звільнені райони, очищені від окупантів. Партизанські загони були і на території України. У 1940 р. Ш. де Голль заснував організацію «Вільна Франція» (з 1942 р. — «Франція, що бореться»), яка очолила французький рух Опору. У 1942 р. патріотичні організації об’єдналися в армію на чолі з генералом Ш. де Голлем. На всій території Франції діяли загони партизанів. У 1943 р. у Франції сформували Національну раду Опору, що об’єднала всі антифашистські сили країни.Італійський Рух Опору розгорнувся у Північній і Центральній Італії, окупованій у 1943 р. німецькими військами. Деякі гірські райони Італії звільнили від окупантів і перетворили на «партизанські республіки», де вся повнота влади належала партизанським бригадам імені Дж. Гарібальді. Уперше гарібальдійці вступили в бої з гітлерівцями ще восени 1943 р. на півночі Італії.

Рух опору в окупованих країнах. У вересні 1939 р. у Парижі був сформований польський уряд в еміграції (з 1940 р. він перебував у Лондоні), який став організатором польського руху Опору. У лютому 1942 р. була сформована керована емігрантським урядом Армія Крайова (АК). На відміну від партійних боївок (Батальйонів хлопських, Армії Людової), АК мала загальнонаціональний, загальнодержавний характер і була єдиною спадкоємицею довоєнного Війська Польського. Радянське керівництво, намагаючись встановити свій контроль над рухом Опору в Польщі і над всією країною, створило прокомуністичну Польську робітничу партію. У 1943 р. на території СРСР було сформоване підконтрольне Москві Військо Польське. Незабаром розкол руху Опору було перенесено і на територію самої Польщі. Ще одним чинником, що ускладнював антинацистську боротьбу на території Галичини, Волині та ін., був українсько-польський конфлікт, який мав довгу передісторію. Його жахливою кульмінацією стала Волинська трагедія 1943 р.

Рух опору в окупованих країнах. Рух Опору в Югославії очолили комуністи. З ініціативи КПЮ в 1941 р. утворили Народно-визвольний фронт (НВФ). Створена і керована комуністами Народно-визвольна армія Югославії (НВАЮ) на початок 1943 р. звільнила 2/5 території країни. Головні сили НВАЮ під командуванням Й. Броз Тіто з боями пробралися в долину річки Неретва. Тут відбулася одна з вирішальних битв народно-визвольної війни в Югославії, що закінчилася перемогою над окупантами. Боротьбу із загарбниками вели також четники (від слова «чета» — загін) — сербські націонал-патріоти (лідер Драголюб Михайлович). Вони встановили контакти з лондонським емігрантським урядом і були прихильниками конституційної монархії. Протистояння усташів і четників набували рис національно-релігійної війни між православними і католиками, у якій постраждало і мусульманське населення. Ці події супроводжувались масовими вбивствами цивільного населення, воєнними злочинами з боку всіх воюючих у країні.

Група 7 Зі спогадів полковника Антоніна Брінського про долю євреїв у бойовій діяльності партизанських загонів. У вересні 1942 року ми перейшли в західні області України <…>Довелося відразу ж взятися за організацію цивільних таборів. Перші такі табори були створені в районі сіл Озери Свріцевічі Висоцького району. Тут діяла партизанська група Місюри. Заступником у Місюри був єврей Бокальчук, бойовий хлопець, а ад’ютантом - Мойсей Бромберг. Усього євреїв у цій групі було сімдесят осіб. Під охороною партизанського загону Місюри й було створено табір, куди поступово стікалися ті, хто поодинці чи невеликими групами бродили навколишніми лісами <…>Розпочавши свою бойову діяльність майже без зброї, партизани Кровчева, Місюри й Бокальчука згодом неодноразово забезпечували зброєю сусідні загони – все за рахунок трофейного озброєння, захопленого в боях із ворогом. Про що йдеться у фрагменті? Хто ці люди?Що з ними сталося?Чому це сталося?

Домашнє завдання. Опрацювати с.215-217 Переглянути відео: Концтабори https://www.youtube.com/watch?v=Pl. Zm. SFl6 TLI Нацистський окупаційний режим (укр.) Друга світова війна https://www.youtube.com/watch?v=u-ISx-IHook&list=PLv6uf. BUWd. Ri0 QRxev-Tfi. EY_yyd. Wvx. P4 S&index=6 Рух Опору (укр.) Друга світова війна https://www.youtube.com/watch?v=6nm9 OTyz1 Gs&list=PLv6uf. BUWd. Ri0 QRxev-Tfi. EY_yyd. Wvx. P4 S&index=7 *Підготувати есе:«Примусова праця у Третьому Райху. Трагедія в’язнів нацистських концтаборів»«Праведники народів світу: подвиг в ім’я людяності»«Стратегії виживання та моральний вибір у війні (досвід історичних та/або літературних героїв)»

Джерела. Щупак І. Я. Всесвітня історія (рівень стандарту): підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. https://lib.imzo.gov.ua/wa-data/public/site/books2/pidruchnyky-10-klas-2018/05-vsesvitnya-istoriya-10-klas/orion-10-klas-istoriya-last-3.pdf Сорочинська Н. М., Гісем 0.0. Всесвітня історія [рівень стандарту]: підручник для 10 кл. закл. загальн. серед, освіти https://pidruchnyk.com.ua/1185-vsesvitnya-istoriya-10-klas-sorochynska.html Назустріч пам'яті : Навч.метод. посіб. до фільму про Голокост в Україні «Назви H19 своє ім'я» / Авт.упоряд.: О. Войтенко, М. Тяглий. – К. : Полігр. фірма «Оранта», 2007. – 240 с. https://sfi.usc.edu/sites/default/files/lessons/units/EM_Introduction.pdf