На початку 70-х років ХVII ст. за територію Правобережжя розпочалася довготривала боротьба між Московією, Річчю Посполитою, Османською імперією, Кримським ханством та Гетьманщиною. Через півстоліття вона завершилася на користь Речі Посполитої Розпочалася нова колонізація українських земель польськими магнатами, середнім польським дворянством, шляхтою та закріпачені селяни з Волині і Західної України.
Назвіть головні причини та передумови Гайдамацького руху. Причини : фільварково-панщинна система господарювання з примусовою працею та кріпацтвом рішення сеймів 1717 й 1733 рр. позбавили православних права брати участь у сеймових комісіях і трибуналах переслідування та закриття уніатської та православної церков панщина сягала від 2 до 6 днів на тиждень зростало магнатське землеволодіння.
На початку 1768 року Катерина ІІ змусила Річ Посполиту зрівняти в правах католиків, православних та протестантів. У лютому 1768 р. польська шляхта та римо-католицьке духовенство утворили Барську конфедерацію для боротьби з православ’ям. У відповідь на дії шляхти селяни почали повставати та об’єднуватися в загони гайдамаків. Зрівняння в правах православних та католиків Барська конфедерація Постання гайдамаків
Найвідоміший виступ гайдамаків Причини повстання: в південній Київщині селяни довше користувались свободою від панських повинностей; панське господарство переживало складні часи перенесення збіжжевих ринків з-над Балтики до Чорного моря; близькість вільного Запоріжжя; загострилися релігійні суперечності. Рушійні сили: незаможні селяни, що втікали від панщини козаки
Максим Залізняк керівник гайдамацького повстання, гетьман повстанського війська. Іван Гонта сотник надвірної міліції, полковник уманський, командир повстанського корпусу гайдамаків. Причини поразки: Гайдамацький рух - можливість дестабілізації та ослаблення Польщі; Гайдамацький рух – небезпека переходу повстання на Лівобережну Україну. Лідери повстання:
Опришки – повстанці у ХVІІ-ХІХ ст. у Прикарпатті, Закарпатті, Буковині, які мали широку підтримку населення Лідер: Олекса Довбуш Діяльність: 1700-1737 рр.: - окремі загони громили шляхетські маєтки, двори міських багатіїв і лихварів 1738-1745 рр. – здобули Богородчанську фортецю і здійснили успішні напади на укріплені міста Дрогобич та Рогатин Рушійні сили: безземельне та малоземельне селянство, міська біднота Скелі Довбуша