ЮНЕСКО та Україна. Україна є членом ЮНЕСКО з 1954 року. За цей час країна ініціювала низку міжнародних програм і проєктів, зокрема, дала поштовх до розробки i прийняття у 1978 році Декларації про расу та расові забобони. Станом на 2020 рік шість українських культурних об’єктів і один природний належать до Списку всесвітньої спадщини.
Геодезична дуга Струве. Це мережа опорних геодезичних пунктів, закладених протягом 40 років у XIX ст. астрономом Фрідріхом Вільгельмом Георгом Струве. Дуга довжиною 2820 км простягається через територію десяти європейських країн, від Баренцового до Чорного моря. Її південна межа знаходиться в Україні, на березі річки Дунай в селі Стара Некрасівка.
Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи. Природний об’єкт світового значення, який спочатку охоплював заповідні карпатські території Пряшівщини в Словаччині і Закарпаття в Україні. Пізніше до нього приєднали лісові масиви Німеччини та ще дев’яти країн Європи (Австрії, Албанії, Бельгії, Болгарії, Іспанії, Італії, Румунії, Словенії, Хорватії).
Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його Хора. У південно-західному Криму, на території Севастополя збереглися залишки давнього міста-держави, довкола якого були сільськогосподарські околиці (хора). Херсонес Таврійський був класичним грецьким полісом з демократичною системою управління.
Петриківський декоративний живопис. Петриківський розпис — різновид українського декоративно-орнаментального народного малярства, що виник у селі Петриківка на Подніпров’ї. Жителі Петриківки прикрашають свої будинки, предмети домашнього вжитку та музичні інструменти орнаментальними фантастичними квітами та іншими природними елементами. Побутові речі з таким розписом збереглися з XVII ст.