Презентація "Природні умови Давньої Греції"

Природа та населення Давньої Греції

Греція розташована на Балканському півострові, у східній частині Середземного моря. З давніх часів місцеве населення називало свою батьківщину Елладою, а себе - еллінами. Із заходу її омиває Іонічне море, а зі сходу – Егейське. З півночі Еллада обмежена хребтами Балканських гір. Найвищими горами Греції є Олімп (висота 2 917 м) та Парнас (2 450 м).

Грецію поділяють на континентальну й острівну. Континентальна складається з трьох частин: Північна (Ахейя), Середня (Аттика) та Південна (Пелопоннес). Ахейя й Аттика з'єднані між собою Фермопільським проходом, а Аттика і Пелопоннес – вузьким Коринфським перешийком. Острівна Греція налічує кілька тисяч великих і маленьких островів. Найбільшими з них є Крит, Евбея, Родос, Саламін.

Континентальна Греція, це переважно гориста місцевість. Північна частина, відділена горами й гірським хребтом, охоплює дві області: Епір на заході та Фессалію на сході. Землями Фессалії протікає ріка Пеней - найбільш повновода в Греції. Родючі ґрунти долини сприяли землеробству. У Південній Греції також розташовані області зі сприятливими умовами для землеробства - Мессенія та Лаконія.

Але в більшості випадків гористий рельєф Греції мало придатний для землеробства. Грецькі угіддя не мали іригаційних споруд: каналів, гребель, дамб, тому що на цих територіях не існувало великих річок. В Фессалії, Мессені та Лаконії, греки вирощували пшеницю, жито. Особливу роль у сільському господарстві відігравало маслинництво. Маслинову (оливкову) олію використовували і як харчовий продукт, і як лікарський засіб, і як горючу речовину для освітлювальних приладів тощо.

В Егейському морі розкидано багато невеликих островів, які славилися садами й виноградниками: Лесбос, Хіос, Самос, Родос. На островах Делос, Наксос, Парос було відкрито поклади рідкісного мармуру. Наявність таких корисних копалин зумовила розвиток ремесла, тож греки могли обмінювати ремісничі вироби на продукти харчування. Кам’янисті схили гір, вкриті травами, кущами та низькорослими деревами, придатні для пасовиськ. На рівнинах тримали велику рогату худобу, коней, мулів, овець, кіз і свиней.

Балканська Греція з усіх боків оточена морем. У багатьох місцях узбережжя створює зручні бухти, тому життя давнього населення Греції було нерозривно пов'язане з морем. Це єдиний шлях, який сполучав Балканський півострів з островами Середземномор'я. Нерідко допливти до сусіднього поселення було легше, ніж долати шлях через гори. Море було багате на рибу та інші морепродукти, тому населення Греції було вправним у риболовлі та кораблебудуванні.

Про походження найдавніших жителів Балканського півострова майже нічого не відомо. Наприкінці III тис. до н. е. сюди прийшли племена ахейців, які підкорили місцеві племена й розселилися на всьому півострові, та навіть на островах Егейського моря. Наприкінці II тис. до н.е., так само з півночі, в Елладу прийшли дорійці. Вони відзначалися надзвичайною агресивністю та жорстокістю.

Тепер уже ахейцям довелося розчинитися в середовищі нових племен або піти в гори на менш родючі землі. Унаслідок переселень на землях Еллади сформувалася грецька народність, що складалася із чотирьох великих племінних об’єднань: ахейців, іонійців, дорійців та еолійців. Усі грецькі племена говорили однією мовою, проте різними говірками.