Розташовані в басейні річки Конго і на узбережжі Гвінейської затоки. Близькість до екватора обумовлює велику кількість сонячного світла й опадів протягом року. Це дике нагромадження кольорів та звуків. Це не чарівна красуня, а зелене пекло. Тут немає пір року: взимку і влітку температура повітря становить - +24С. За рік випадає більше 3000мм опадів. Дощі ллють щодня, зазвичай по обіді.
Під екваторіальними лісами сформувалися червоно-жовті фералітні ґрунти. В умовах спекотного і волого клімату опале листя швидко перегниває. Органічні речовини, що утворюються у великій кількості, у ґрунті майже не нагромаджуються. Густе коріння численних рослин швидко поглинає поживні речовини, а залишки вимиваються в нижчі горизонти. У верхніх горизонтах залишаються нерозчинне залізо й алюміній, які й надають ґрунтам яскравого червоно-жовтого забарвлення.
Природна зона з тривалим сухим періодом. Розміщується в тропічному і субтропічному поясах. Протягом року переважає сухе тропічне повітря. Річна кількість опадів менша за 100мм Головна особливість – висока сухість повітря, виснажлива денна спека та порівняно низькі нічні температури повітря. У Північній півкулі розташувалась найбільша пустеля світу – Сахара, яка тягнеться із заходу на схід на 5 тис. км, а з півночі на південь – на 2 тис. км. У Південній півкулі простяглася пустеля Наміб і напівпустеля Калахарі.
На більшій частині території Африки чітко простежується широтна зональність. Природні зони розташовані майже симетрично щодо екватора. У басейні річки Конго та на узбережжі Гвінейської затоки в умовах вологого і теплого клімату сформувалася зона вологих вічнозелених екваторіальних лісів. Найбільші площі на материку займають савани і рідколісся, пустелі та напівпустелі. Відмінності природних компонентів природних зон пояснюються їх різним географічним положенням, кліматичними умовами, рельєфом.