"Щоб не плакать, я сміялась...« Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що, болить?» — мене питали, Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, — Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись.
Колодяжне.“Білий будинок” Косачів Колодяжне Лісове озеро на Волині Луцький замок Новоград-Волинський, Луцьк, Ковель, село Колодяжне, в якому з 1882 року стала постійно мешкати сім'я Косачів, — це ті місця, де минали, можливо, найкращі роки життя юної поетеси. Ці місця дали їй найголовніше — відчуття батьківщини, народу, його традицій і віри. Усе життя, як дорогоцінний скарб, збирала Леся твори народної поезії. Тут вона згодом стала вірним творчим побратимом своєму чоловікові — Климентові Васильовичу Квітці, талановитому музикознавцю.
Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись. Ні, не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та смутний, – Плюща обійми гублять силу дуба. Та без притулку плющ зелений в’яне, Я не зав’яну, я знайду руїни, Я одягну обдерті, вбогі стіни, Зелений плющ оздобою їм стане. В країну смутку вітерець прилине І принесе мені луну розмови Від мого дуба любого з діброви, – І спогад любих літ повік не згине.
Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії, а на устах слова, але не тії, усе не ті, що мріються мені, коли вночі лежу я у півсні. Либонь, тих слів немає в жодній мові, та цілий світ живе у кожнім слові, і плачу я й сміюсь, тремчу і млію, та вголос слів тих вимовить не вмію…
"Любов – це чудова поема, що люди потім перечитують у спогадах…” Леся Українка У 1894 році родина поетеси оселяється в Києві. Серед людей, з якими Леся Українка постійно спілкується, — Микола Лисенко, Михайло Старицький, інші видатні представники української інтелігенції. Добрі взаємини склалися і підтримувалися з Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським. У 1899 році поетеса вперше зустрічається з Ольгою Кобилянською, дружба з якою матиме вплив на творчість обох письменниць. Особливого, життєдайного значення для життя та творчості Лесі Українки набуло спілкування з Сергієм Мержинським, з яким вона познайомилася в Криму під час чергового лікування. Поетеса переймається соціал-демократичними ідеями, що й призвело до її арешту в січні 1907 року.
*** Не бійся мріяти *** Не бійся мріяти . Можливо не все стане реальністю, але яке ж чудове і кольорове. Не страшно , що часто називаємо їх казками, адже ми всі родом з дитинства... розпещені колисанками *** Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне.
Цікаво знати… "Лісова пісня" Леся Украинка Книга отпечатана на бумаге Munken Print Cream (Швеция). Переплет выполнен из высококачественной итальянской натуральной кожи. Корешок кругленный. Обрез тонированный торшонированный. Форзац из мраморной бумаги. Ляссе. Книга вложена в футляр, обклеенный фактурной бумагой с рисунком под цвет форзаца. Издание содержит множество цветных иллюстраций. Формат 170х250 мм 224 страницы Бузок сорту Леся Українка
Джерела Українка Леся. Твори. – К. : Дніпро, 2000. – 632 с. Українка Леся. Горить моє серце./Передмова Т.Сергійчука. — К. : ВАТ “Видавництво “Київська правда”, 2004. — с. 464. Українка Леся. Оргія: Драматичні поеми. — К. : Видавництво С.Павличко “Основи”, 2001. — 772 с. Співачки зорі провідної: Леся Українка, Марія Конопницька: Вірші / Упоряд. та пер. Я. Павлюк. — К. : Головспеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2002. — 184 с. : портр. — (Джерела духовності). — Пол., укр. Українка Леся. Одержима: Вибрані драми / Упоряд. В. Агеєва. — К. : Факт, 2008. — 416 с. Леся Українка і сучасність: Зб. наук. праць – Т. 2 – Луцьк, 2005. – 598с. Леся Українка: доба і творчість: зб. наук. пр. і матеріалів: у 3 т. / Упорядник Н. Г. Сташенко. – Луцьк: Водин. нац. ун.-т ім. Лесі Українки, 2009. – Т. 1. – 324 с. Скупейко Л.І. Міфопоетика “Лісової пісні” Лесі Українки. — К.: Фенікс, 2006. – 416 с. Мірошниченко Лариса. Над рукописами Лесі Українки: Нариси з психології творчості та текстології. – Київ, 2001 – 263. Скоклюк Степан. Нечімле. – Луцьк : Надстир’я, 2004.
Народні мелодії з голосу Лесі Українки записав і упорядив Климент Квітка. Піснею народною натхнені (Творча співпраця Лесі Українки та Климента Квітки): Матеріали. Статті. Дослідження – Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2006- 144 с. Костенко Анатоль. Леся Українка / Упоряд. В. П. Сичевський: — К: А.С.К., 2006. — 512 с. — (Життя видатних людей). Кармазіна Марія. Леся Українка. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2003. — 416 с.; іл. Огнєва Олена. Східні стежини Лесі Українки (Статті та матеріали).- Луцьк: Волинська книга. 2007.- 236с. Забужко О. Українка в конфлікті міфології. — К.: Факт, 2007. — 640 с. з іл. Леся Українка та родина Косачів в екслібрисі. - І серпня 2003 р. с.Колодяжне, Волинська область. 13 . Колодяженські пісні з рукописного зошита в записах Лесі Українки і Ольги Косач.- Луцьк, 2006.-154с. Гоян Я. П. «Милий, ти душу дав мені…»: Про «Лісову пісню» Лесі Українки: Есе.— К.: Веселка, 2006.—55 с.— (Урок л-ри). Чіп Наталя, Веремєєва Ірина. Леся Українка. Сюжети з життя: Фотокнига. -ТОВ “Спалах”, 2001.
Олена Пчілка і родина Косачів в історії інтелектуальної еліти України та Волині: Наук. зб.- Луцьк. 2009. Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури: Наук. зб. – Луцьк. 2009. Гоць П. Н. Дорога до Лесі: Поезії / Ред. aкад. О. Семкович; фотоіл. та худ. оформ. авт. книги. — Ковель, 2004. — 144 с. з іл. Мґр. Павлина Андрійчук-Данчук. НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ В ДРАМАТИЧНІЙ ПОЕМІ «БОЯРИНЯ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ. – Джерзі Ситі, Ню Джерзі • 2007. Родина Косачів і Волиняни. О.Ф. Ошуркевич – записи, впорядкув; вступна стаття і примітки. Рецензент доктор філологічних наук О. О. Рисак.- 2002.