Ходить він так, думає; коли це приходить до нього вовк та й питає його:– Чого ти тут ходиш?Сірко йому відповідає:– Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, от я й ходжу тут. Тоді вовк йому:– А зробити так, щоб тебе хазяїн і знову прийняв до себе?- Сірко каже:– Зроби, голубчику, а вже чимсь тобі віддячу.
У жнива той чоловік і жінка вийшли в поле жати. Жінка поклала свою маленьку дитину під копою, а сама жне коло чоловіка. Коли це – біжить вовк житом, та за ту дитину – і несе полем. Сірко за тим вовком, доганяє його, а чоловік кричить:– Гиджга, Сірко!Сірко якось догнав того вовка, відняв дитину, приніс до того чоловіка та й віддав йому. Тоді той чоловік вийняв з торби хліб і кусок сала та й каже:– На, Сірко, їж – за те, що не дав вовкові дитини з’їсти!
Ото ввечері ідуть з поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже:– Жінко, вари лишень гречані галушки та добре їх салом затовчи!Тільки вони зварились, він садовить Сірка за стіл, сів сам коло нього та й каже:– А сип, жінко, галушки, та будемо вечеряти. Жінка й насипала. Він Сіркові набрав у полумисок: так уже йому годить, щоб він часом гарячим не обпікся!
Ото Сірко й думає:«Треба ж мені віддячити вовкові за те, що він мені таку вигоду зробив». А той чоловік, діждавши м’ясниць, віддає свою старшу дочку заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там вовка та й каже йому:– Прийди в неділю ввечері до нашого городу, а я тебе введу в хату та віддячу тоді за те, що ти мені добро зробив.
Ото діждав вовк неділі, прийшов на те місце, куди йому Сірко сказав. А в той самий день у того чоловіка було весілля. Сірко вийшов до вовка, увів у хату і посадовив його під столом. Потім Сірко взяв на столі пляшку горілки, м’яса доволі і поніс під стіл. Люди хотіли того собаку бити, а чоловік і каже:– Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я й йому добро буду робити, поки його й віку.
Сірко бере, що лучче на столі, та подає вовкові, нагодував і упоїв його так, що вовк не витерпів та й каже:– Буду співати!Сірко каже:– Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи. Вовк як випив ту пляшку горілки та й каже:– Отепер уже буду співати!– Не співай, бо обидва пропадемо – і я, й ти...– Ой, не видержу – співатиму!
Та як завиє під столом! Люди посхоплювались, – туди-сюди, деякі хотіли бити вовка. А Сірко й ліг на вовка, наче хоче задушити його. Хазяїн і каже:– Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб’єте! Він і сам йому раду дасть, – ось не займайте!От Сірко вивів вовка аж на поле та й каже:– Ти мені добро зробив, а я тобі!Та й попрощались.