Презентація " Про стан викладання християнської етики у школі"

Педрада 2024р. Про стан викладання християнської етики у Меденицькій СЗШ I-IIIст.

Мусяло Наталія Романівна. Вчитель християнської етики 1-11 кл. Стаж роботи – 29 років. Вища категорія. Рік наступної атестації – 2025 Проблема, над якою працює: “ Виховання в учнів загальнолюдських цінностей через призму Христового вчення”.

Держава Релігія взаємоповага і співпраця Такі відносини регламентовано сучасним законодавством України, відповідно, підходи до реалізації релігійного виховання в українській школі набули значних змін. ЗАВДАННЯ: формування духовного світу дітей та молоді, духовності як провідної якості особистості .

Основи християнської етики є дисципліною християнсько-світоглядного спрямування, культурного спрямування та освітньо-виховного спрямування, який вибудовується як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Викладання предмету передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань учнів; здатності до співжиття в українському суспільстві . 

Завдання:ознайомлення учнів з основами християнської моралі як фундаменту загальнолюдських цінностей;ознайомлення учнів із християнськими моральними цінностями: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов’язку, совісті, честі;формування свідомої та відповідальної особистості учня на основі християнських духовних, моральних та культурних цінностей;створення належних морально-етичних умов для самопізнання і самореалізації.

Освітня мета:- отримання і засвоєння учнями знань про Бога як джерело моралі, про добро і зло у світлі Біблії, про принципи моральної поведінки у ставленні до Бога, до себе, до своїх ближніх, до своєї держави, до природи;- оволодіння знаннями про культуру, історію та реалії народів періоду написання Біблії;- формування навичок та розвиток умінь роботи з Біблією, релігійною та довідковою літературою, підручником, посібником.

Передбачається виховання в учнів:- культури мислення, спілкування, взаємодії та співпраці на основі християнських моральних цінностей;- рис характеру – доброзичливість, працьовитість, любов до ближнього, співчуття, оптимізм;- ціннісних орієнтацій, почуттів та емоцій учнів.

Висновок. Курс "Основи християнської етики" є дисципліною християнсько-світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, який вибудовується як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Він не є вченням віри, не включає релігійних обрядів, не ставить за мету залучення до певної конфесії. Викладання предмету передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та поліконфесійному українському суспільстві. 

Морально-духовне виховання. Моральні цінності.

Причини спаду духовності: Зниження рівня життя в УкраїніВідсутність соціальної захищеностіБезробіттяІнфляція. Невизначеність моральних орієнтирів у соціальних відносинах Засоби масової інформації та комунікації

Моральне виховання —беззупинний процес, що розпочинається в сім'ї і продовжується все життя у процесі соціалізації особистості. Його основу складають загальнолюдські та національні цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Моральне виховання передбачає формування в дітей почуття любові до батьків, вітчизни, правдивості, справедливості, чесності, скромності, милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінки, благородства, інших чеснот. 

Першочергову роль відіграють: СІМ’ЯШкола

Завдання сучасної школи: Формування у дітей загальнолюдських духовних цінностей та орієнтирів. Сьогодні ми все частіше споглядаємо на відсутність культури поведінки дітей, а це негативно відбивається на моральному та емоційному стані суспільства.

Діти :1) які не мають уявлення про моральні цінності через те, що це не притаманно його сім’ї,2) сім’я активно «працює» над дитиною, проте під впливом якихось інших факторів дитина зухвала та жорстока,3)діти яскраво демонструють свої морально-духовні цінності, проте насправді все це тільки хизування,4)це справді діти, яким притаманні такі риси характеру, як доброта, чесність,доброзичливість.

Завдання педагога- пробудження в дитини бажання бути моральною;- розгляд християнських цінностей ;- формування в дітей та молоді моральної свідомості на основі організації моральний стосунків дітей через їх включення в стихійну або спеціально організовану діяльність;—формування в дітей розуміння й особистісного ставлення до сутнісних питав про сенс і мету життя людини;— вироблення етико-естетичного ставлення до життя й до своєї життєдіяльності;— формування моральної культури, толерантного ставлення до інших культур і традицій;- розвиток чеснот і позитивних моральних якостей дитини, спонукання до самовдосконалення;—підтримка здібностей, культурної творчості, спрямованої на особистісний саморозвиток;

Моральні цінності – це свого роду цеглинки, з яких будується особистість дитини. Наше завдання – сформувати у неї переконання і ставлення до різних речей. Чим раніше ми почнемо прищеплювати дитині моральні цінності, тим краще. Це забере у нас багато часу і сил, проте в результаті ми зможемо сформувати у дитини моральні якості. Моральні цінності – це стандарти, які допомагають людині визначати правильне й неправильне, хороше і погане. Це розуміння необхідне для того, щоб приймати чесні і справедливі рішення в повсякденному житті. Моральний розвиток – це важливий процес, який повинен починатися ще в ранньому дитинстві. Дотримуючись моральних цінностей, діти можуть формувати хороший характер і позитивні особистісні якості.

Важливість моральних цінностей1. Допомагають сформувати позитивні риси характеру: співчуття, повагу, доброту, смиренність тощо.2. Допомагають дитині розрізняти правильне і неправильне, хороше і погане. 3. Формують у дитини точку зору, систему взаємин і переконань з приводу різних аспектів життя.4. Підвищують упевненість дитини в собі і допомагають їй залишатися позитивною навіть у важких ситуаціях.5. Дозволяють дітям направляти свою енергію в правильне русло.6. Працюють як орієнтир, який допомагає дитині уникнути негативного впливу однолітків, соціальних мереж або суспільства в цілому.7. Допомагають встановити високі стандарти соціального життя, які допомагають розвитку суспільства в цілому.

Як виховати????1. Станьте для дитини зразком для наслідування. Читати дитині моралі марно, якщо ви самі не дотримуєтеся того, чого її навчаєте. 2. Діліться з дитиною своїм досвідом, пов'язаним з моральними цінностями. Розповіді з книг, які вчать дитину чесності або справедливості, гарні, але історії з життя – ще кращі. 3. Допоможіть дитині познайомитися з моральними цінностями на практиці. Ви можете, наприклад, показати їй, як ввічливо розмовляти з оточуючими, допомагати тим, хто потрапив у важку ситуацію, не хвалитися тощо.4. Хваліть дитину за хорошу поведінку. 5. Спілкуйтеся з дитиною ясно і просто. Говоріть про моральні цінності мовою, зрозумілою дитині. 6. Правильно використовуйте засоби масової інформації.

Подяка. Подяка – це готовність висловлювати свою вдячність за те, що у вас є. Подяка починається з почуття задоволеності. Навчіть дитину бути вдячним за те, що є в її житті. Розкажіть їй, що не можна нічого і нікого приймати як належне. Чесність. З раннього дитинства діти знають з книг, що завжди потрібно бути чесними. Але щоб дізнатися справжнє значення чесності, потрібно застосовувати її в житті. Дитина тільки тоді зможе розвинути в собі чесність, якщо буде чесною з батьками, вчителями та іншими людьми. Поясніть дитині, що завжди краще чесно визнати свою помилку, а не намагатися її приховати. Покажіть дитині, що вона може почати розвивати в собі чесність з малого: наприклад, бути чесною з однокласниками і вчителями. Рівність. Рівність – це невід'ємна частина справедливості. Дитина повинна сформувати переконання, що всі люди мають рівні права і можливості. Дозвольте дитині грати з іншими дітьми незалежно від їх соціального статусу або національності. Тим самим ви покажете їй ідею рівності в дії.

Співчуття. Співчуття – це здатність людини розуміти проблеми й почуття іншої людини. Це здатність ставити себе на місце іншої людини. Щоб навчити дитину бути чуйним до оточуючих, спочатку ви самі повинні проявляти до неї співчуття. Уважно слухайте, що вам розповідає дитина, і підтримуйте її. Говоріть з нею про те, як вона може впоратися зі своїми проблемами, приймайте разом з нею узгоджені рішення. Співпереживання. Співпереживання – це почуття любові і турботи, які людина відчуває стосовно інших. Це більш глибоке почуття, ніж співчуття, оскільки ви не тільки розумієте почуття іншої людини, але і прагнете допомогти їй з її проблемами. Виховання в дитині співчуття допоможе їй встановлювати хороші стосунки з іншими людьми. Співпраця. Співпраця – це надання допомоги іншим людям для досягнення мети, яка часто буває взаємною. Першим кроком до того, щоб навчити дитину співпраці, може стати співпраця в сім'ї. Разом виконуйте домашні справи, вислуховуйте і підтримуйте один одного. Такі прості дії допоможуть дитині думати не тільки про себе, а й про оточуючих.

Повага. Дитина з раннього віку повинна навчитися поважати людей, незалежно від їх віку, соціального статусу, релігії, національності, переконань і поглядів. Коли дитина виростає, повага стає важливим кроком до розвитку здорових соціальних і професійних відносин. Ввічлива розмова з офіціантом або таксистом – це хороший приклад, який ви можете подати своїй дитині. Справедливість. Почуття справедливості дозволяє дитині протистояти поведінці й поглядам, які вона вважає несправедливими. Також дитина може робити правильний вибір у різних ситуаціях. Показуйте дитині приклад справедливості вдома. Наприклад, ви можете встановлювати єдиний час для всіх дітей, коли вони повинні лягати спати. Також ви можете пояснити дитині, що дорослі лягають спати пізніше, тому що їм потрібно закінчити роботу по дому. Мужність. Мужність – це готовність до непростих рішень у складних ситуаціях. Почуття мужності дає дитині можливість робити правильні вчинки. Коли дитина проявляє мужність (наприклад, розповідає вчителю про несправедливі ситуації, свідком яких вона стала), хваліть її за це. Скажіть дитині, що ви пишаєтеся нею.

Схвалення. Схвалення – це здатність приймати точку зору іншої людини. Схвалення розширює кругозір дитини і допомагає поглянути на ситуацію по-іншому. Наприклад, якщо ваші діти в чомусь не згодні один з одним, попросіть їх спокійно вислухати один одного і постаратися зрозуміти. Навчіть їх приймати точку зору іншої людини і знаходити оптимальне рішення разом. Щедрість. Ця риса особливо важлива для того, щоб дитина стала доброю і соціально відповідальною. Щедра дитина готова приділяти свій час і допомагати іншим без бажання отримати щось натомість. Заохочуйте дитину протягувати руку допомоги тим, хто цього потребує. Нехай вона робить те невелике, що в її силах. Відповідальність. Кращий спосіб навчити дитину відповідальності – показати їй хороший приклад. Ви можете дати дитині обов'язки по дому, які будуть відповідати її віку. Наприклад, дитина може мити посуд, накривати на стіл і прибирати зі столу після вечері або просто дотримуватися розпорядку дня. Відповідальність допомагає дитині краще вчитися в школі. Тому, доручаючи дитині домашні справи, хваліть її, коли вона виконує поставлені завдання.

Здатність ділитися. Коли ви ділитеся чимось з іншою людиною – ви піклуєтеся про неї. Дитина повинна знати, як важливо ділитися з оточуючими. За власним бажанням дитина може дати почитати свою книжку чи пригостити дітей цукерками, запросити додому на чай з пирогом. Наполегливість. Наполегливість – це докладання зусиль для досягнення поставленої мети. Щоб виховати в дитині наполегливість, ви повинні навчити її долати перешкоди. Дитина повинна практикувати це у всіх сферах життя. Наприклад, якщо вона отримує погані оцінки, не лайте її. Замість цього мотивуйте дитину продовжувати працювати, поки вона не виправить ситуацію. Підтримуйте дитину, щоб вона проявляла наполегливість. Самоконтроль. Самоконтроль – важлива риса, яка допомагає дитині керувати своїми думками, словами, діями й емоціями. Дитина, яка вміє контролювати себе, не робить імпульсивних вчинків і уникає проявів гніву. Заохочуйте дитину проявляти терпіння. Наприклад, поясніть їй, що кожен раз, коли вона відчує гнів, вона повинна стримувати свої емоції і зберігати спокій. Ви також повинні показувати дитині приклад самоконтролю.