Щоб зберегти СРСР і покласти край «параду суверенітетів», союзне керівництво вирішило ініціювати укладення нового Союзного договору РРФСР та УРСР підписали угоду про визнання суверенітету одна одної та необхідність співпраці на взаємовигідних умовах 20 листопада 1990р. 23 листопада 1990р. Подано проект Союзного договору, який обмежував права республік 17 березня 1991р. Відбувся Всесоюзний референдум Провал спроб збереження СРСР
Незважаючи на суперечливість результатів референдуму й опитування (на голосування виносили по суті різні форми національно-державного устрою), було очевидним, що громадська думка в Україні схиляється в бік незалежності. Таким чином, не вступаючи в пряме протистояння з президентом та Верховною Радою СРСР, Верховна Рада УРСР здобула підтримку народу, домігшись схвалення Декларації про державний суверенітет. Реакція українського суспільства на Всесоюзний референдум
Після референдуму розпочався так званий «Новоогарьовський процес» - переговори керівників дев’яти республік, у тому числі й України, із президентом СРСР М. Горбачовим про новий Союзний договір. Попереднє підписання договору планувалося провести 20 серпня 1991 р. Це була остання спроба М. Горбачова шляхом компромісу між республіками і центром урятувати СРСР. Реакція українського суспільства на Всесоюзний референдум
20 січня 1991 р В Криму проведений референдум Мета: кримські комуністи намагалися зберегти вплив і владу, не допустити перетворення Криму на національну автономію кримських татар. «Ви за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки як суб’єкта Союзу РСР і учасника Союзного договору? Підтримали ідею автономії (приблизно 77 % жителів півострова) 12 лютого 1991 р. «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки» Верховна Рада УРСР ухвалила Закон Створення Автономної Республіки Крим Питання про відновлення Кримської АРСР було порушене в листопаді 1990 р. кримським обкомом КПРС, яким тоді керував Микола Багров.
Консервативні сили КПРС і Верховної Ради СРСР боролися за збереження радянської держави, яка фактично була унітарною. Вони погоджувалися лише на «оновлення» або «вдосконалення» Союзу. Республіканці (суверен-комуністи) вимагали перетворення СРСР на справжню федерацію або навіть конфедерацію. Національні політичні еліти дедалі більше поверталися обличчям до власного суспільства. Спроба державного перевороту в СРСР та Україна Ситуація загострилася взимку 1991 р., коли центр силою зброї захотів придушити спроби прибалтійських республік стати незалежними.
Спроба державного перевороту в СРСР 19 серпня 1991 року Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС, рос. ГКЧП) МЕТА - зупинити процес демократизації суспільного життя й повернутися до становища, яке існувало в країні до оголошеної Михайлом Горбачовим «перебудови». ЦІЛІ ЗАКОЛОТНИКІВ: Надзвичайний стан на шість місяців (в окремих районах); Комендантська година та війська в Москві; Ізоляція М. Горбачова в Криму (о. Форос); Цензура над засобами масової інформації; Заборона мітингів, демонстрацій і страйків; Заборона політичних партій і громадських організацій.
Президент Російської Федерації Борис Єльцин тимчасово узяв на себе функції союзного президента. 22 серпня Президія Верховної Ради УРСР ухвалила рішення про скликання позачергової сесії парламенту. В ніч із 20 на 21 серпня 1991 р. віддані ДКНС війська спробували здійснити штурм Білого дому в Москві. Штурм провалився. Спроба державного перевороту в СРСР 19 серпня 1991 року
Події в Україні 19 серпня 1991р. Підтримали: перший секретар ЦК Компартії України Сергій Гуренко. ЦК Компартії України, надіслав керівникам обласних і міських організацій партії шифрограму із вказівками, як діяти в ситуації після утворення ГКЧП. Ішлося про беззастережну підтримку заколотників. Голова Верховної Ради УРСР - Леонід Кравчук зайняв обережну позицію. Демократична опозиція 19 серпня організувала мітинги протесту в Луцьку, Івано-Франківську, Житомирі, Харкові, Чернігові та Києві.
Невдала спроба державного перевороту цілком змінила політичну ситуацію в Україні. Вранці 24 серпня в Києві відкрилася позачергова сесія Верховної Ради України. від імені «Народної ради», Ігор Юхновський запропонував проголосити акт, у якому зафіксувати незалежний статус України. Чернетка Акта проголошення незалежності України, написана Левком Лук’яненком Проголошення незалежності України Леонід Кравчук виніс на голосування проект Акта проголошення незалежності України.
Акт проголошення незалежності України було схвалено конституційною більшістю голосів: 346 народних депутатів проголосували «за»; 4 - «проти», незначна група утрималася. Проголошення незалежності України Тим самим було покладено край юридичному існуванню УРСР. На карті світу з’явилася нова суверенна держава — УКРАЇНА.
16 липня 1990 р. - Декларації про державний суверенітет; серпень 1990 р. - Закони «Про економічну самостійність України»; «Про заснування посади Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції Української РСР»; «Про вибори Президента Української РСР»; «Про Президента Української РСР». Прийняті закони Напередодні проголошення Незалежності України
26 серпня 1991 р. - «Про тимчасове призупинення діяльності КПУ»; 30 серпня 1991 р. - «Про заборону діяльності КПУ»; 04 вересня 1991 р. - рішення про підняття над будівлею Верховної Ради України синьо-жовтого прапора, який 28 січня 1992 р. був затверджений як Державний Прапор; 01 листопада 1991 р. - Декларація прав національностей України. Укази Президії Верховної Ради Після проголошення Незалежності України
Референдум і вибори Президента України 1 грудня 1991 р. У бюлетень референдуму було внесено текст Акта, ухваленого Верховною Радою 24 серпня, і запитання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?». У голосуванні взяло участь 84,2 % від загальної кількості осіб, внесених до списків. На запитання бюлетеня відповіли «Так, підтверджую» - 90,3 %.
8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі неподалік від Мінська президент України Леонід Кравчук, президент Росії Борис Єльцин, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь Станіслав Шушкевич констатували розпад СРСР і створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Україна увійшла до складу СНД на правах асоційованого члена. Результати виборів Президента
Реакція світової спільноти на результати референдуму була позитивною: протягом грудня незалежну Україну визнали 68 держав. 02 грудня - Канада та Польща. 03 грудня - Угорщина, 04 грудня - Латвія і Литва. 05 грудня Україну визнали п’ять держав, серед яких - Російська Федерація. 25 грудня - Сполучені Штати Америки. Міжнародне визнання України 30 січня 1992 р. - Україна стала членом ОБСЄ/ безпека та співробітництво/; 10 березня 1992 р. - приєдналася до Північноатлантичної ради зі співробітництва(із 1998 р. - Рада євроатлантичного партнерства).
Принципово важливим кроком на шляху становлення України як повноправного суб’єкта міжнародних відносин стало: запровадження атрибутів державності; визнання громадянства України; національної символіки; власної грошової одиниці. Ці та інші акти молодої країни засвідчили появу на політичній карті світу нової демократичної держави, готової зробити гідний внесок у збереження загальнолюдських цінностей і розвиток міжнародного співробітництва. Міжнародне визнання України 6 - 12 травня 1992 року відбувся перший закордонний візит першого Президента України. І це були… Сполучені Штати. На знімку два президенти - Джордж Буш-старший та Леонід Кравчук.
Висновки Спроба союзного керівництва на чолі з М. Горбачовим урятувати СРСР шляхом підписання нового Союзного договору виявилася невдалою. Референдум 17 березня 1991 р. засвідчив, що більшість населення підтримує суверенітет республіки. Україна виступила категорично проти федеративного устрою майбутнього союзу. Таким чином, від позиції України залежала подальша доля СРСР. 19 - 21 серпня 1991 р. прихильники збереження СРСР здійснили спробу державного перевороту. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991 р. підтвердив це історичне рішення. Першим Президентом незалежної України став Л. Кравчук. Після референдуму 1 грудня 1991 р. розпочався процес міжнародного визнання України.
Домашнє завдання Опрацювати §19, с. 158 – 166. Законспектувати, виписати основні дати, терміни, персоналії. Дайте письмову відповідь на питання «Згадуючи події проголошення незалежності України, депутат В. Яворівський зазначав: «Ситуація була дуже гострою. Суспільство було налаштовано проти них, тож багато комуністів проголосували за незалежність саме через страх». Чи згодні ви з такою точкою зору? Обґрунтуйте свою думку.