Презентація на тему "Шістдесятники. Василь Симоненко"

Шістдесятники. ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

Василя Симоненка важко уявити старим. Він не встиг ані зістаритися, ані навіть «подорослішати» до першої сивини. Передрікаючи собі смерть у 30 років, Симоненко пішов із життя в 28…

Василь Симоненко – один із найяскравіших представників покоління “шістдесятників”

Дисиденти, або шістдесятники виступали проти радянського режиму, критикували його злочини. Симоненко ж був поетичним рупором шістдесятників.

КЛУБ ТВОРЧОЇ МОЛОДІ Навесні 1960 року у Києві був заснований Клуб творчої молоді. Учасниками його стали Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші

Василь Симоненко брав активну участь у роботі клубу, багато їздив Україною, залучався до літературних вечорів і диспутів, виступав на творчих зібраннях, займався пошуками місць масових поховань жертв сталінських репресій. То було покликання серця, внутрішня потреба і вираз болю за народ, над яким було вчинено нелюдську наругу

«Я бачив, як хлопчаки у Биківні замість м’ячів ганяють черепи людей із дірками від куль у потилиці. Винуватити у цьому слід не дітей, а лише нас із вами. Якщо ми цього вчасно не зрозуміємо, незабаром нам вже соромно буде сказати, що ми — українці…».

Працюючи в «Молоді Черкащини» Василь Симоненко відмовився засуджувати оголошених зрадниками співвітчизників, які по війні не повернулися до сталінського раю. Молодий журналіст заявив, що це «державі має бути соромно за своїх громадян, які вимушені поневірятися на чужині».

Цілком ймовірно, що Василь Симоненко став поетом саме через неможливість висловити на сторінках заідеологізованої преси все накипіле на душі.  Василь Симоненко писав і своїм письмом заробляв на життя. Тільки от не поезія ставала джерелом доходу, а публіцистика. Працюючи в газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини», а пізніше –  кореспондентом «Робітничої Газети».

Точкою останнього відліку для Василя була подія, що сталася влітку 1962 року на залізничному вокзалі в Черкасах. Між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком спалахнула банальна суперечка: вона відмовилась продати Василеві пачку цигарок. Той обурився.

На шум-гам нагодилося двоє чергових міліціонерів і зажадали від Симоненка документи. Не передбачаючи нічого, він пред’явив редакційне посвідчення. А далі Василя нещадно відлупцювали в міліції, що призвело до тяжкої хвороби і передчасної смерті поета.