Етнічний націоналізмформа націоналізму, в якому «нація» визначається з погляду етнічної приналежності. Етнічний націоналізм завжди включає в себе деякі елементи походження від попередніх поколінь і припускаються вимоги етнічного есенціалізму, тобто розуміння етнічності як сутності, яка залишається незмінною з плином часу. Центральна тема етнічних націоналістів в тому, що «.. нації визначаються спільною спадщиною, яка зазвичай включає спільну мову, спільну віру і загальне етнічне походження».
Рух за громадянські права в США (50-60-ті роки ХХст.)ПРИЧИНИРасова дискримінація афроамериканців, особливо в південних штатах, політика сегрегації (відокремлення)Активізація громадянської позиції афроамериканців завдяки участі в ІІ Світовій війні, залученню до міського життя. Зростання національно-визвольної боротьби в колоніальних і залежних країнах Африки й Азії
Розвиток подій. Перевага мирних методів боротьби. Бойкоти громадського транспорту чорношкірими американцями1957 р. - створення Конфедерації християнського керівництва Півдня, очолюваної баптистським священиком Мартином Лютером Кінгом, яка очолила боротьбу за громадянські права. Організація "рейдів свободи", "сидячих демонстрацій" проти расової дискримінації1950-тіРОКи
Мартін Лютер Кінг. Найбільш значною фігурою серед ідеологів цього руху став священик Мартін Лютер Кінг, лідер Конференції християнського керівництва на Півдні, відзначений за свої заслуги Нобелівською премією миру. Кінг був прихильником ненасильницьких дій. Під впливом боротьби чорних американців і змін, що відбувалися у світі, він прийшов до розуміння необхідності союзу негритянського народу і робочого руху як вирішальної умови успіху визвольної боротьби своїх співгромадян. Під керівництвом Кінга рух проти расизму оформляється організовано у виді "Конференції християнського керівництва на Півдні". У квітні 1968 у Мемфісі (штат Теннессі) Мартін Лютер Кінг убитий. Його поховання, в якому брали участь близько 150 000 осіб, перетворилося в політичну демонстрацію протесту проти сваволі відносно чорношкірого населення.
Розвиток подій. Похід на Вашингтон у 1963 – демонстрація на захист рівноправності чорношкірих американців – зібрав 250 000 учасників. На багатьох гаслах демонстрантів – вимоги ширшого доступу до праці. Поліція і національна гвардія жорстоко розправлялися з учасниками цих виступів, що вийшли з-під контролю негритянських організацій. Реакційні, расистські сили залякували біле населення погрозою негритянської революції в країні.1966р.-утворення партії «Чорні пантери», що виступала проти ненасильницької боротьби. У 1963-1968 під час розправ з демонстрантами, що домагалися дотримання прав людини для чорношкірого населення і протестували проти війни у В'єтнамі, було убито 220 чол. Від ненасильницьких форм боротьби чорношкіре населення перейшло до стихійних повстань, що охопили багато великих міст у десятках штатів країни. 1960-тіРОКи
Результати. У 1964 вступив у дію закон про заборону расової дискримінації в громадських місцях. У наступному році конгрес прийняв закон, що усунув найбільш істотні перешкоди при здійсненні чорними громадянами права на участь у виборах. Спеціальним законом у 1966 заборонена дискримінація при оренді житла. На даний момент у США права чорношкірих та білих є абсолютно однаковими.
Проблема Квебеку. Франкомовні громадяни Канади, які проживають переважно в провінції Квебек, становлять 27%населення країни і сповідують католицизм. Англоканадці становлять 44% населення і є протестантами. Саме англоканадці посідають провідне місце в усіх сферах життя країни, що призвело до напруження у відносинах. Суть проблеми ХАРАКТЕР: національно-релігійний та соціально-економічний
Причини проблеми. Квебек-провінція з найвищим рівнем безробіття в КанадіДомінування англоканадців в економічному житті провінції. Середня заробітна плата франко-канадців була на 40 % нижчою, аніж у англо-канадців. Соціальна нерівність англо- та франко-канадців. Домінування англійської мови в освіті, культурі, соціально-економічному життіЗагроза насильницької асиміляції франко-канадців
Перебіг подій. У провінції з’явилися сепаратистські організації, які виступали за відокремлення Квебеку від Канади. Наприклад,1968р.-Квебецька партія(за вихід Квебеку з Канади. Деякі сепаратисти діяли терористичними методами. Найяскравішим проявом сепаратистських настроїв населення Квебеку став бойкот візиту британської королеви Єлизавети II в 1964 р. Частково проблему Квебеку намагався вирішити лідер ліберальної партії франко-канадець П’ер Елліот Трюдо. якого в 1968 р. було обрано прем’єр-міністром Канади. За його ініціативою в 1969 р. парламент ухвалив закон про надання французькій мові статусу другої державної на федеральному рівні. Значно більше франко-канадці в ставали державними службовцями. На потреби розвитку провінції почали виділятися додаткові кошти.1970р.- через теракти в провінції запроваджено надзвичайний стан на один рік, введені федеральні війська, проведені арешти націоналістів 1980р.- за відокремлення Квебеку від Канади на референдумі проголосувало 40% виборців
Проблема ольстеру. Суть проблеми1921р. – Ірландія поділена на Південну, що отримала статус домініону і в 1949р. проголосила себе незалежною Ірландською Республікою, та Північну, що залишилася в складі Британії з певним самоврядуванням.2/3 населення Ольстера (провінція в Півн.Ірл., центр м. Белфаст) – протестанти, нащадки британських колонізаторів, 1/3 – католики і прагнуть приєднатись до Ірландії.
Основні події1968 р. - Сутички католиків і протестантів у Белфасті. Ірландська Республіканська Армія (ІРА) розпочала збройну боротьбу з британською владою.1969 р. - Загибель у конфліктах кількох тисяч чоловік, введення 30-тисячної британської армії.1972 р. - Пряме управління Ольстера з Лондона.1994 р. - Переговори уряду з ІРА про припинення тероризму.1998 р. - Повернення Ольстеру самоврядування. До північноірландського уряду увійшли представники політичного крила ІРА партії "Шин Фейн", протестантські представники.1999 р. - Автономія у сфері соціально-економічної політики, культури, охорони здоров'я, сільського господарства, правових питаннях. У віданні Лондона - податкова система і безпека. Виведена більша частина британських військ.
Баскський конфлікт. Збройний та політичний конфлікт в Іспанії між державою та баскськими сепаратистами, які прагнули здобути незалежність басків від Іспанії та Франції. Рух побудовано навколо сепаратистської організації ETA, яка з 1959 року розпочала компанію нападів проти іспанської адміністрації. У відповідь, вона була визнана терористичною організацією, а її діяльність заборонена іспанською, англійською, французькою й американською владою. Конфлікт відбувався на етнічних територіях басків, що є частиною Іспанії та меншою мірою на території Франції, де зазвичай був притулок для членів ЕТА. Він був найбільш тривалим насильницьким конфліктом в історії сучасної Західної Європи. Його іноді називають «найдовшою війною в Європі»
ЕТА — одна з найстаріших терористичних організацій Європи, створена в 1959-му, як рух студентського опору. Молодь виступала проти диктатури генерала Франко та його намагань знищити культуру і традиції басків. ЕТА швидко переросла у воєнізоване угруповання і сформулювала мету — незалежність Країни Басків. ЕТА вимагала державної незалежності для семи провінцій двох держав: 4 іспанських та 3 французьких — загалом більше 20.000 км² у західній частині Піренеїв. ЕТА використовувала терор — за понад 40 років своєї діяльності бойовики ЕТА вбили 860 людей і поранили тисячі. В квітні 2017 вона заявила про своє повне роззброєння. У травні 2018 стало відомо, що ЕТА вирішила оголосити про завершення її історичного циклу і діяльності, поклавши кінець своєму існуванню.