Презентація "Зміцнення демократії на Заході після Другої Світової війни: розширення прав людини"

Зміцнення демократії на Заході після Другої Світової війни: розширення прав людини

Права людини Після закінчення війни права людини почали відігравати дуже важливу роль. Це було зумовлено декількома причинами. По-перше, у 1920-1930-х роках більше уваги приділялося захисту прав меншості, а не всіх людей загалом. По-друге, історично поняття «права людини» пов'язане з лівими поглядами. По-третє, права людини не пропагувала жодна впливова політична партія. По-четверте, проблема прав людини вважалася «західною» темою, яку не порушували в СРСР, країнах Азії та Африки.

Зміцнення демократії В Західній Європі важливу роль у поглибленні й розширенні демократії відіграло те, що за роки війни в окупованих нацистами країнах на базі руху Опору сформувалися соціально активні групи громадян. Вони й після війни впливали на суспільно-політичне життя. Активним «демократизатором» були також Сполучені Штати Америки. З одного боку, американці заохочували європейську інтеграцію, що мало сприяти стабілізації демократичних країн; з іншого боку — НАТО демократизувалися країни з недемократичним минулим (Італія, Західна Німеччина) і диктаторськими режимами при владі (Португалія, Іспанія).

Важливою рисою процесу демократизації слід вважати, зокрема, розширення прав людини і формування механізмів їх дотримання. Негативний досвід першої половини XX ст. з масовими порушеннями прав людини в Італії, Німеччині та у деяких інших країнах сприяли усвідомленню фундаментальної значущості дотримання цих прав для збереження демократії. Таке розуміння знайшло свій вияв в Статуті ООН, де засновники цієї міжнародної організації заявили про намір «знову утвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи, у рівноправність чоловіків і жінок, у рівність прав великих і малих націй, і створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до обов'язків, що випливають з договорів та інших джерел міжнародного права, і сприяти соціальному прогресу та поліпшенню умов життя при більшій свободі…»

9 грудня 1948 р. - ООН прийняла «Конвенцію із запобігання злочинам геноциду». Під визначення геноциду потрапили дії, вчинені з наміром знищити, цілком або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу

Показовим стало ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. «Загальної декларації прав людини» – одного з базових документів правозахисного руху. Загальна декларація прав людини є основою, на якій ґрунтуються міжнародні стандарти права, першою універсальною заявою про основні принципи, що стосуються, притаманних людині прав, загальним стандартом, спираючись на який, всі люди і всі країни визначають рівень прогресу в цій області. Саме у Загальній декларації 60 років тому були вперше проголошені універсальні цінності: права людини належать всім людям і все міжнародне співтовариство повинне забезпечувати їх дотримання. Права людини є по суті своїй зобов'язаннями, узятими на себе країнами, які йдуть своїм корінням в міжнародні договори, національні конституції та закони

Міжнародні пакти Про зростання уваги світової спільноти до дотримання прав людини свідчить і той факт, що крім «Загальної декларації» ООН згодом прийняла понад 80 інших документів у цій царині. У 1950 р. Рада Європи, що об'єднувала на той час західноєвропейські демократичні країни, ухвалила Європейську конвенцію із захисту прав людини і основних свобод, на основі якої виникли Європейська комісія у справах людини і Європейський суд у справах людини. 16 грудня 1966 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, які разом із Загальною декларацією прав людини та двома додатковими протоколами до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права склали Міжнародний білль про права людини.

З часом почали створювати міжнародні правозахисні організації, які фіксували випадки порушення прав людини та зверталися до світової громадської думки з метою засудження таких явищ. Однією з найвпливовіших правозахисних організацій світу є «Amnesty International» («Міжнародна амністія»), утворена на початку 60-х років ХХ ст. Ця організація виникла в рамках кампанії на захист політичних в'язнів («в'язнів сумління») у Радянському Союзі. Однак її активісти виявляли також порушення прав людини в інших країнах світу. Зокрема, «Amnesty International» жорстко критикувала військову диктатуру в Греції. Надалі захист прав людини зосереджувався переважно на СРСР, недемократичних країнах Латинської Америки та Південної Африки.

Висновок Упродовж другої половини ХХ – початку ХХІ ст. перелік основних прав і свобод людини істотно розширився. Якщо відразу по війні новим виглядало декламування прав на працю, охорону здоров’я, освіту, відпочинок, соціальну допомогу, то, починаючи із 1970-х років, дедалі активніше заговорили про право людини на нормальне екологічне середовище проживання. Згодом феміністичний рух досяг закріплення різноманітних прав жінок у низці міжнародних документів. Отже, зміцнення демократичних принципів функціонування державного механізму західних країн поряд із утвердженням громадського суспільства стали визначальними моментами історії Західної Європи і Америки у той час. Фактично, це дозволило говорити про так звану західну модель розвитку, ключовими моментами якої є правова держава та пріоритетність прав людини.