Пряма і непряма мова. Невласне пряма мова.

Здогадана пряма мова, напівпряма мова

Пряма мова

Прямою мовою називають чуже мовлення, передане дослівно, з усіма граматичними, інтонаційними та стилістичними особливостями. Пряма мова може складатися з одного слова, одного речення і з кількох речень. Пряма мова супроводжується реченням, що вказує на те, хто є мовцем та адресатом, за яких обставин вона висловлена. Таке речення називається словами автора. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, у

середині прямої мови, після неї, а також включати в себе пряму мову. Пряма мова і слова автора поєднуються за змістом та інтонаційно, тобто без

допомоги сполучників. Інтонація слів автора завжди розповідна, а інтонація

прямої мови може бути розповідною, питальною, спонукальною, окличною

та неокличною

Непряма мова

Непрямою мовою називається чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання (Дівчина

втрачається лексична, інтонаційна та стилістична своєрідність чужого мовлення.

Для передачі чужого мовлення використовується також непряма мова.

Непряма мова передається складнопідрядним реченням, у якому головне речення передає слова автора, а підрядне передає чуже мовлення (і своє власне) як непряму мову.

Невласне пряма мова

замилувалася квітами і сказала, що вони чудові). У непрямій мові

втрачається лексична, інтонаційна та стилістична своєрідність чужого

мовлення. До непрямої мови належать як непрямі розповідні речення, так і

непрямі питання й спонукання, але знак оклику чи знак питання в кінці таких речень не ставиться

Діалог

Діалог — це пряма мова, що передає розмову двох осіб. Слова кожної особи, яка бере участь у розмові, називаються репліками. Слова автора

супроводжують репліку, якщо не зрозуміло, кому належить пряма мова

Цитата

використовується мовцем для підтвердження чи пояснення власних думок.

Тому в цитаті не можна нічого змінювати, навіть розділових знаків. Цитата на письмі береться в лапки (Видатний український письменник Гр. Тютюнник був переконаний, що «кожен письменник обирає собі тему найближчу, найріднішу….»)

Пряма мова ПІСЛЯ слів автора:

У липневий вечір Он чутливо спить якось біля школи ти очеретина і шепоче мені сказала:   світу: “Не буди!”

“Пахнуть матіоли”.                                  (П.Перебийніс)

(Д.Луценко)

                                                А: “П “.      А:“П! “

Пряма мова ПЕРЕД словами автора

“Дивись, коханий мій, дивись! В моїх

очах – весна!” –

казала так мені колись

красуня чарівна.

(М.Вороний.) “П !“ - а.

Пряма мова В СЕРЕДИНІ слів автора

Я сказала: ”Я згодна, тату”, - і поцілувала йому руку

(В.Підмогильний) 

А: “П “, - а

Пряма мова РОЗРИВАЄТЬСЯсловами автора. П – кілька речень

«Ходять тут  «Зажди! — просить усякі... — бурмоче   хлопчина.— Не

тікай від мене,

дід. — візьми мене із собою, Недавно двоє  перевези!»

пройшло» (О.

(Б. Лепкий).

                               Донченко).                                

“П…-а. - П”.   “П!(?)-а.-П”.

Пряма мова РОЗРИВАЄТЬСЯсловами автора. П – кілька речень

«Пізно, Володько,— і додала тим

самим легким смішком: —

Ех ти, сторож!» (І. Сенченко).

“П!(?)-а:-П”.

Переписати. В кожному з речень вказати пряму мову і слова автора. Пояснити вживання розділових знаків.

 Перебудуйте подані речення з прямою мовою на речення з непрямою.

1.       Давньокитайський філософ Конфуцій говорив:

«Достойна людина не йде слідами інших людей».

2.       Ілля Шевельов, автор книжки «Афоризми, думки, емоції», стверджував: «Кожна людина – індивідуальність, навіть якщо вона не особистість».

3.       Генріх Гейне, один з найбільш видатних німецьких поетів ХІХ століття,  вважав: «Кожна людина – це світ, який з нею народжується й помирає».

 Відредагуй речення з непрямою мовою.

1.          Хтось із глядачів прошепотів, що гра акторів не справляє на мене враження.

2.          Мені натякнули, що краще не втручатися в мої справи.

3.          Інструктор поцікавився, що як би я вчинив у такій ситуації.

4.          Чомусь опонент погодився, що на твоєму місці я відповів би так само.