Презентація "Ренесанс"

Ренесанс

Один з найяскравіших періодів світової культури – Ренесанс – зародився, розвинувся та в повній мірі найбільш широко  проявився в Італії. Європейський Ренесанс охоплює другу половину ХІІІ – першу половину XVII століть, в його історії виокремлюють такі періоди: Проторенесанс, коли в Італії з’явилися перші ознаки якісних змін у культурі, раннє Відродження, Високе Відродження (90 роки XV ст. – початок XVI ст.) як бурхливий етап появи мистецьких шедеврів та пізнє Відродження. Крім такої періодизації сучасна культурологія широко використовує поняття «Північне Відродження», що стосується нових культурних форм, які простежуються в більшій чи меншій мірі в усіх країнах Європи, крім Італії.

Ренесансна культура зародилася й побутувала насамперед у містах (найяскравіше це виявилося у Флоренції та Римі) і цілком вдовольняла інтереси молодої буржуазії. Проте загальна гуманістична спрямованість, оптимізм, широка народна образність мистецтва, біблійна й міфологічна тематика творів значно ширші за потреби буржуазії.

Філософія Відродження створила нову пантеїстичну картину світу, де Бог ототожнюється з природою, а людина як творець нового наділяється божественністю. Відповідно яскравою рисою філософії стає антропоцентризм. Людина – важливий об’єкт філософського аналізу, стає центральною ланкою в системі зв’язків універсуму, оскільки гуманістична філософія віддає перевагу земним призначенням людини. Широкий спектр нових суспільних відносин відкрив простір для енергійної особи. Гегель назвав цю провідну рису  Відродження «пробудженням самотності духа».

Активно змінювалися не лише суспільні відносини, а й сама особистість. Місце класичних ідеалів людини середньовіччя – аскета-ченця, лицаря-воїна, віруючого християнина, який покірно чекає райського існування –  заступає новий ідеал яскравої, сильної, активної особистості, що прагне досягти щастя на землі й стверджує свої творчі здібності. Ідеалом Ренесансу стає людина-універсал, що творила сама себе. Ця нова людина може все, яскраво проявляє себе в різних сферах діяльності, як геній.

Традиції європейського Ренесансу знайшли благодатний ґрунт в Україні. Литва та Польща зближували Україну з Західною Європою, звідки йшли нові культурні впливи, відбувалася своєрідна культурна переорієнтація на Захід. Західноєвропейські культурні впливи проникали до нас через українських інтелектуалів, які здобували освіту в європейських університетах. Протягом XV – XVI ст. спочатку на Галичину й Волинь, а потім на всю Україну проникають ренесансно-гуманістичні ідеї, відчувається вплив стилю Ренесанс в літературі, архітектурі й мистецтві. Цей період бурхливого розвитку культури мав в Україні певні відмінності та особливості. Насамперед вони пов'язані з відсутністю власної держави, посиленням національного та релігійного гноблення, з формуванням і розвитком особливої верстви українського населення – козацтвом.

В період Ренесансу відновлюється розвиток будівництва, зростають міста. Віяння Ренессансу прийшли і в міську архітектуру, як культову, так і цивільну. Найпоказовішим у цьому плані є Львів – після великої пожежі 1527 р. місто докорінно перебудовується в стилі ренесансу (врівноважені, впорядковані композиції з логічно продуманими чистими формами). В будинках заможних городян, католицьких храмах, каплицях відчувається вплив європейської архітектури.

Для ренесансної архітектури України характерним є скульптурний декор фасадів споруд – будинки на львівській площі Ринок являють собою справжній музей цивільної архітектури. Справжнім шедевром є барельєфи на зовнішній стіні каплиці Кампіанів, вбудованої в стіну кафедрального собору. Найбільш активно ведеться зведення оборонних споруд, дерев'яні укріплення замінюються мурованими, перебудовуються старі фортеці, зводяться нові більш потужні з використанням європейської фортифікаційної архітектури.

На відміну від європейського Ренесансу, в Україні різні види мистецтва і жанри літератури не набули такого рівня розвитку й поширення, насамперед це живопис і скульптура, професійна музика, світська література. Проте ми маємо чудові зразки іконопису й стінних розписів, твори полемічної літератури, неперевершені народні героїчні думи, історичні пісні, високий рівень освіти різних верств населення.