Своє друге ім'я «Дуглас» отримав на честь зірки німого кіно — Дугласа Фербенкса. Роки його раннього дитинства й становлення пройшли у Вокіґені в атмосфері любові великої сім'ї і цей період був корисним як для автора, так і для його творчості. Хлопчика заохочували до читання — чимало часу він проводив у місцевій бібліотеці. Там він читав Френка Баума («Чарівник країни Оз»), Жуля Верна, Герберта Веллза, особливо — Едґара Берроуза (що відомий насамперед серією про пригоди Тарзана). Саме тоді, у віці 12 років, Рей почав думати про кар'єру письменника.
Коли Бредбері виповнюється 14 років, сім'я здійснює ряд переїздів, врешті осідаючи у Лос Анджелесі у 1934 році. Рей закінчує середню школу, не маючи змоги продовжити навчання й мусячи заробляти на життя продажем газет, він, по суті, цим і обмежує свою «офіційну» освіту. Систематичні знання він здобуває відвідинами бібліотек. «Мене виростили бібліотеки. Я не вірю у коледжі та університети. Я вірю у бібліотеки, бо більшість студентів не мають достатньо грошей [на освіту]. Коли я завершив школу, тривала Депресія й грошей не було. Я не міг відвідувати коледж, а тому проводив у бібліотеці три дні щотижня впродовж 10 років». Рей Бредбері
1958 рік, Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США. Рей Бредбері та його сім’я (зліва направо): дочки Беттіна (3 роки), Рамона (7років), Сьюзен (8років) і дружина Маргаріт. У 1947 році (27 серпня) Бредбері повінчався з Маргаріт Сюзанною Макклюр, з якою познайомився в одному з книжкових магазинів Лос-Анджелеса, де вона працювала.
Кар`єра письменника: Творчий шлях завдовжки 80 років розпочався, за спогадами Рея, із зустрічі на карнавалі дня праці з Містером Електриком, який переконав хлопчика, що впізнав у ньому свого друга, який загинув у Франції у Першій Світовій війні; фокусник сказав йому: «Живи вічно!». У 1938–1942 рр. Рей працював продавцем газет на вулицях Лос-Анджелесу, проводячи ночі за друкарською машинкою У 40-х поодинокі оповідання Бредбері починають з'являтися друком, спершу в невеликих місцевих журналах, а згодом у «престижних» виданнях. Із 1943 Рей стає професійним письменником Справжній успіх приходить до Бредбері через три роки, коли з'являються «Марсіанські хроніки»
Черговою книгою,що принесла Рею славу була «451 за Фаренгейтом» («Fahrenheit 451»). 25 000 слів, що стали основою книги, були написані впродовж 9 днів ще у 1951 році і коштували 9 доларів 80 центів Поспіх був викликаний тим, що Бредбері, шукаючи усамітнення (а працювати вдома він не мав змоги: згодом іронічно зауважував, що, коли доводилось обирати між письменством й іграми із дочками, обирав останнє), знайшов його саме у згаданій бібліотеці. Спокій, щоправда, там надавався відносний: “Я почув стукіт, — пояснював він, — спустився у підвал бібліотеки університету, і, чорт забирай, там була кімната із дванадцятьма друкарськими машинами, що їх можна було винайняти за десять центів за півгодини. І там сиділо восьмеро чи дев'ятеро студентів, які працювали мов божевільні. “
Тут написано «451 за Фаренгейтом» Так написано оповідання «Пожежник», опубліковане в журналі «Galaxy» 1951 року. Роман — це доповнена версія цього оповідання, випущена за два роки після того видавництвом Ballantine. Ця книга у багатьох аспектах стала програмною для Бредбері. Письменник неодноразово повертався до неї, створив п'єсу за тими ж мотивами. Бредбері стверджував, що це єдиний науково-фантастичний роман, що вийшов з-під його пера; решту творчості слід відносити до жанру «фентезі».
Спрямування творчості Рея Бредбері Головна ідея творів Бредбері — гуманістична тема боротьби Добра зі Злом, Світла з Мороком, Знання із Варварством. Особливо виразно прозвучала вона в творі «451° за Фаренгейтом». Це історія світу, «в якому люди почали спалювати книги». Трохи в іншому, казково-алегоричному аспекті виникає ця ж таки тема в повісті «Щось лихе до нас іде» (1962), а в новому романі «Смерть — діло самотнє» (1985) вона вкладена в досить несподівану для Бредбері детективну форму, хоч, по суті, цей твір має виразний автобіографічний характер і певною мірою продовжує лінію «Кульбабового вина».
Письменника глибоко тривожили машинізація і породжене нею надзвичайне поширення бездуховності в сучасному суспільстві, реальна небезпека ядерного апокаліпсису, проте він сповнений віри в силу людського розуму, в силу любові й доброго начала в людині. Бредбері чітко розрізняв технологію та її застосування. «Я передаю людям свою любов до життя, — сказав Бредбері в одному з інтерв'ю. — Я навчаю їх бути свідомими — ось що означає любов. Починаєш з малого, а збуджуєш у людях дуже високі почуття». Підсумовуючи себе як особистість, Бредбері порівняв себе з «гранатом, наповненим зернами ідей для творчості — зернами книжок, зернами віршів, зернами п'єс».
Нагороди та премії Невдовзі після виходу роману «Fahrenheit 451» для Бредбері почалась злива нагород і премій, що супроводжувала Рея до останніх років життя. У 1954 — нагорода Національного Інституту Мистецтв і Письменства. Двічі йому присуджувалась премія О. Генрі. Був лауреатом медалі Національної Книжної Фундації (National Book Foundation), лауреатом Еммі за адаптацію оповідання «Дерево Геловіну» (The Halloween Tree). Йому присвячена зірка на голівудській Алеї Слави, всього ж на рахунку Бредбері 8 нагород і 2 номінації в галузі кіно. У 2000 році Бредбері одержав Медаль Національної Книжкової премії за підсумком усієї прижиттєвої творчості. У 2004 — Національну Медаль Мистецтв Президента Дж. Буша. У 2007 — Пулітцерівську премію «за визначну, плідну і глибоко впливову кар'єру як незрівнянного автора наукової фантастики і фентезі»
7 фактів про життя Рея Бредбері У Рея Бредбері не було ніякої освіти, крім середньої школи, яку він закінчив у 1938 році. Сам називав себе людиною, що закінчили бібліотеки замість коледжу; ця фраза стала частиною назви його автобіографічній статті, що вийшла в 1971 році. Єдиною коханою жінкою Бредбері була його дружина Маргарет Макклюр, вони одружилися в 1947 році. Єдиний випадок, коли Рей привселюдно вилаявся (хоча в творах лайку він застосовував часто), був у коледжі з студентами, які спробували розтлумачити письменнику, про що насправді він написав роман “451градус по Фаренгейту”,і абсолютно не слухали заперечень Бредбері. В інтерв'ю Бредбері зізнавався, що мріє відправитися на Марс, і навіть жартома попросив одного разу поховати його на Червоній планеті в банці з-під капустяного супу.
За визнанням самого письменника, поштовхом до виникнення задуму роману «451 градус за Фаренгейтом» стала історія спалення бібліотеки в Олександрії. Ця подія має як мінімум чотири передбачуваних датування, а сам Бредбері говорив про нього як про те, що трапилося «3000 років тому». У США з 1947-го по 2007 рік були видані 59 книг Рея Бредбері, що включають твори всіх жанрів - від романів до оповідань, сценаріїв і п'єс. Існує премія Рея Бредбері, періодично присуджується за кращий фантастичний кіносценарій в рамках нагородження премією Небьюла (нагороди Американської асоціації письменників-фантастів). Першим володарем премії Бредбері в 1992 році став Джеймс Кемерон за фільм «Термінатор-2: Судний день»
Цікаве з життя письменника. Бредбері не користувався комп'ютером, а свої тексти набирав старою друкарською машинкою. Втім, коли у 2011 році видавництво Simon&Schuster висловило намір видати «Fahrenheit 451» у електронній формі, Бредбері дав згоду на це — хоча й після деякого опору. На відміну від багатьох мешканців Сполучених Штатів — Бредбері не водив автомобіль. Про себе іронічно казав з цього приводу, що сучасні технічні досягнення викликали у нього паніку.