Презентація "Римські Папи 3 століття"

Святий Зефери́н (рідше Зефірин, світське ім'я Zepheniah) — п'ятнадцятий папа Римський (199—217), римлянин за походженням. Відомо, що його батька звали Habundius і він був римлянином. За свідченнями сучасників, Зеферин не був освіченою людиною. Liber Pontificalis приписує Зеферину дві постанови: про свячення в духовний сан і про євхаристійну літургію у головних церквах Риму. Під час його понтифікату римський імператор Септимій Север заборонив перехід у християнство під страхом жорстокого покарання.

Святий Калікст I — шістнадцятий папа Римський з 217 по 11 жовтня 222 року, Святий Католицької церкви. За переказами папа помер мученицькою смертю у 222 році. Після того як святого схопили та сильно побили, його було кинуто з каменем на шиї у криницю, що була на території будинку римського патриція Понтіануса, де у часи переслідувань церкви святий Папа (Калікст) з іншими християнами часто шукав притулку для молитви, хрещення і для навернення невіруючих.

Святий Урбан I (лат. Urbanus; 19 травня 230, Рим, Стародавній Рим) — сімнадцятий папа Римський з 222 по 23 травня 230 року. Народився у Римі, батько звався Понтіан. Зробив припис використовувати лише срібний посуд у літургії. Навернув у християнство багатьох відомих людей, зокрема, Святу Цецилію. Брав участь у дискусії про вчення св. Іполита. За легендою, молитвою руйнував ідолів. За часів Александра Севера йому відрубано голову. Більшість дослідників вважає, що він похований у катакомбах Претекстато (Coemetarium Praetextati) району Рима — Аппіо-Пін'ятеллі.

Святий Понтіа́н (лат. Pontianus ; †28 вересня 235, Таволара) — вісімнадцятий папа Римський з 21 липня 230 рік по 28 вересня 235 року. Започаткував співання псалмів. Відповідно за істориком церкви Євсевієм Кесарійським, наступник Севера — імператор Максимін Фракієць скасував політику терпимості до християнства.

Святи́й Анте́р — дев'ятнадцятий папа Римський з 21 листопада 235 по 3 січня 236. Антер був греком, сином Ромулуса, народився у Петілія-Полікастро у Калабрії та був звільнений від рабства. Вірогідно, що 235 року — разом з іншими діячами християнської церкви, в тому числі з Папою Римським Св. Понтіаном та єпископом Св. Іполітом Римським, за наказом імператора Максиміна Трака був засланий на острів Сардинію.

Святи́й Фабіа́н — двадцятий папа Римський (січень 236—20 січня 250). Євсевій Кесарійський повідомляє, що під час виборів християнами Риму нового єпископа Римського над головою Фабіана несподівано з'явилась голубка. Саме ця обставина стала вирішальною для обрання Фабіана. Поділив Рим на сім дияконій та призначив на них іподияконів, яким наказав записувати випадки мученицької смерті християн.

Корне́лій або Святий Корнелій — папа Римський (251—253), святий. Був обраний на римський єпископський престол під час перерви в переслідуванні християн при імператорі Деції. Проти нього виступив відомий богослов Новаціан, засновник секти новаціанів, що став антипапою.

Святий Лу́цій I — двадцять другий папа Римський (25 червня 253—5 березня 254), за походженням римлянин, його батьком був Порфиріан. Підтримував практику не дуже суворого спокутування гріхів. Загинув смертю мученика під час правління римського імператора Валеріана, похований у катакомбах Калікста.

Святий Стефа́н I — двадцять третій папа Римський, за походженням римлянин. Під час його понтифікату виник спір про важливість хрещення апостатів і єретиків. Окремі єпископи Північної Африки та Малої Азії підтримували необхідність повторного хрещення осіб, які відступилися від християнської віри. Стефан I не підтримав ці пропозиції. Загинув смертю мученика під час правління римського імператора Валеріана, похований у катакомбах Калікста.

Святий Сі́кст II — двадцять четвертий папа Римський (30 серпня 257—6 серпня 258) грецького походження. Існує легенда, нібито у нього було по шість пальців на руках. Відновив стосунки з єпископами Північної Африки та Малої Азії. Загинув смертю мученика під час правління римського імператора Валеріана.

Святи́й Діоні́сій (лат. Dionysius; †26 грудня 268, Рим, Римська імперія) — двадцять п'ятий папа Римський (22 липня 259 — 26 грудня 268), за походженням (імовірно) грек.

Святи́й Фе́лікс I — двадцять шостий папа Римський (5 січня 269 — 30 грудня 274), за походженням римлянин, про якого відомо небагато. Вважається, що він запровадив відправлення літургії на могилах мучеників у річниці їх смерті, хоча цей звичай, напевне, існував і раніше. Помер 30 грудня 274 року і був похований у Катакомбах святого Калліста. Визнається мучеником. Його реліквії зберігаються у Замку Гайліґенберґ, що розташований на березі Бодензее.

Святий Євтихій — двадцять сьомий папа Римський (4 січня 275—7 грудня 283, за походженням італієць з Тоскани. Відомостей про нього дуже мало, навіть час його служіння невизначений напевно. Liber Pontificalis вказує період служіння Євтихія, тривалістю в 8 років і 11 місяців — з 275 по 283 рік. Євсевій Кесарійський, з іншого боку, говорить, що його правління тривало всього 10 місяців. Дозволив освячення плодів, особисто поховав 342 мучеників.

Святи́й Гай , двадцять восьмий папа Римський (17 грудня 283—22 квітня 296), син Кая (Гая), ймовірно родич римського імператора Діоклетіана, походив з Далмації. Його могила з оригінальною епітафією відшукана 21 квітня 1622 року в катакомбах Калікста I. Його день святкується 22 квітня.

Святий Марцелі́н — двадцять дев'ятий папа Римський з 30 червня 296 року по 25 жовтня 304 року). За Каталогом Ліберія, Марцелін римлянин, син Проектуса.