Презентація "Різноманітність коренів "

Різноманітність коренів 6 клас. Підготувала вчителька біології Нем’ячівського ЗЗСОДідик О. В.

Мета уроку :4ознайомитися із різноманітністю коренів123розвивати екологічну культурувиховувати бережливе ставлення до рослинного світу.формувати вміння працювати з натуральними об’єктами

- учні називають види коренів та типи кореневих систем; наводять приклади рослин з видозмінами кореня; розпізнають типи кореневих систем та види коренів на малюнку ; - формулюють висновок про чинники формування кореневих систем. Очікувані результати :

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань Біологічна абетка. Згадаємо терміни, які вивчали на минулому уроці .«К» - корінь – це …………«К» - квітка – це………….«П» - пагін – це ………….«С» - стебло –це …………«П» - плід –це ……………«Б» - брунька – це………..«Н» - насінина –це ………

2. Назвати органи у рослини ,зображеної на малюнку :

ІІІ. Мотивація навчально – пізнавальної діяльностіСьогодні ми з вами поговоримо про орган рослини, який має надзвичайну силу. Пригадайте , коли ви йдете із парасолькою і дме сильний вітер. Чи важко вам утримати парасольку в руці? Так. Тож , яка ж сила необхідна , щоб втримати дерево із товстим стовбуром та важким гіллям! Це сила могутнього велетня. Такою силою володіють корені рослин. Які ж вони?

IV. Вивчення нового матеріалу Корінь — вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин, а також продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в ґрунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження. Функції кореня: Опорна (закріплення рослини в субстраті);  Всмоктування, проведення води і мінеральних речовин; Запас живильних речовин; Взаємодія з корінням інших рослин, грибами, мікроорганізмами, що мешкають в ґрунті (мікориза, бульби бобів).  Вегетативне розмноження

Крім основних (утримування рослини в грунті, мінеральне живлення та транспортування розчинів поживних речовин до надземної частини), корінь може виконувати й додаткові функції. Так виникають його видозміни. Які бувають видозміни підземних коренів? У деяких рослин у головному корені і в основі пагона відкладаються запасні поживні речовини. Ці частини рослини потовщуються та перетворюються на коренеплід. Таку видозміну кореня разом з основою пагона можна спостерігати в добре відомих вам рослин

Дихальні корені (як-от у болотяного кипариса) характерні для рослин, що зростають на болотах і надмірно зволожених грунтах, де відчувається гостра нестача кисню . Вони забезпечують постачання кисню безпосередньо з повітря до клітин кореневої системи для їхнього дихання.

У рослин з високим стеблом можуть утворюватися додаткові корені, які виконують функцію підпорок. Це так звані опорні корені, притаманні, наприклад, кукурудзі .

У рослин, які оселяються на стовбурах дерев, можуть виникати повітряні корені. Це додаткові корені, які відходять від стебла і звисають у повітрі. Зазвичай вони характерні для рослин тропічних лісів, де в повітрі завжди багато вологи. Повітряні корені притаманні тропічним орхідеям , чиї яскраві квітки здатні задовольнити вишуканий смак будь-якої людини.

Корені – присоски характерні для рослин , які пристосувалися до висмоктування поживних речовин з інших рослин. Деякі з них є паразитами – повністю забезпечують свою життєдіяльність за рахунок рослини – хазяїна і не здатні до фотосинтезу(повитиця). Напівпаразити (омела) за рахунок рослини – хазяїна лише частково задовольняють свої потреби у воді , зберігаючи зелений колір і здатність до фотосинтезу.

Кореневі бульби утворюються в результаті накопичення поживних речовин у бічних коренях. Вони короткі , сильно потовщені ,кулястої або витягнутої форми. Такі корені дають змогу рослині пережити несприятливий для росту період . Наприклад , пшінка та жоржина.

Яке значення видозмін коренів у житті рослин і господарстві людини? Видозміни коренів є пристосуванням рослин до певних умов зростання. Так, коренеплоди розвиваються в багатьох дворічних (морква, петрушка, буряк) та деяких багаторічних (хрін) рослин. Протягом першого року життя над грунтом на вкороченому стеблі формуються лише листки. Утворені в них органічні речовини поступово накопичуються в головному корені, який при цьому потовщується. Восени листки відмирають, а коренеплоди зимують у грунті. Наступного року завдяки накопиченим у коренеплоді поживним речовинам ці рослини утворюють квітки та плоди. Таку саму роль у житті рослин відіграють і бульбокорені. Отже, коренеплоди та бульбокорені дають змогу рослинам переживати несприятливі періоди. Людина вживає коренеплоди в їжу (морква, буряк, ріпа, редька, пастернак, петрушка, хрін, селера), використовує як корм для тварин (кормовий буряк, ріпа, турнепс), як сировину для харчової промисловості (цукровий буряк). З найдавніших часів видозміни кореня застосовують для лікування багатьох хвороб. Не одне тисячоліття для цього слугують людям солодка гола та багато інших рослин.

V. Узагальнення знаньІснують різні види коренів: головний, бічні та додаткові. Від головного та додаткових коренів можуть відгалужуватися бічні.– Сукупність усіх коренів рослини становить її кореневу систему.– Корені рослин здатні виконувати додаткові функції, що є пристосуванням до певних умов зростання. При цьому їхня будова змінюється і виникають їхні видозміни: коренеплоди, бульбокорені, дихальні корені, опорні, повітряні корені тощо.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯВиберіть одну правильну відповідь1. Позначте рослину, у якої стрижнева коренева система: а) пшениця; б) кукурудза; в) цибуля; г) кульбаба.2. Позначте видозміну кореня в буряка, моркви, редьки: а) бульбокорені;Б) коренеплоди; в) опорні корені; г) дихальні корені.3. Позначте видозміну кореня в тропічних орхідей: а) опорні корені; б) повітряні корені; в) коренеплоди; г) бульбокорені. Дайте відповідь на запитання1. Які бувають види коренів?2. Як людина може впливати на формування кореневої системи?3. Які бувають видозміни кореня?4. Як людина використовує у своєму господарстві видозміни коренів?

VI. Домашнє завдання. VII. Підведення підсумків