Презентація "Рослини, тварини і гриби України"

Рослини, тварини, гриби України Підготувала: Тищенко О.Л.

Рослинний світ України

Глід звичайний

Глід звичайний плодовий Глід звичайний – деревовидний кущ або невисоке дерево з широкою, несиметричною кроною, але при цьому дуже густою і насичено зеленою в весняний період. Перевагою даного сорту є хороша зимостійкість, прекрасний вигляд, як в період цвітіння, так і з гронами яскравих, червоних ягід в осінній період. Його вирощують як дерево, кущ, і навіть у вигляді невеликого бонсая. В кінці літа на його гілках спалахують помаранчево-червоні вогники дозрілих ягідок. Вони схожі на невеликі яйцеподібні або майже кулясті яблучка розміром близько 1,5 - 2 см з великими кісточками всередині. Плоди можуть довго залишатися на гілках, іноді до самої зими. Глід чудово виглядає як декоративна рослина в садах і парках. Є відмінним сортом для живоплотів так, як добре переносить стрижку і формування. Плоди вживають як в свіжому вигляді, так і для консервування, приготування варення, киселів, компотів і чаю. Плоди і квітки використовуються в медицині при ревматизмі, набряках, мігрені, психічних розладах, епілепсії, гіпертонічній хворобі.

Деревій

Деревій звичайний Дереві́й звича́йний – волосисто запушена трав'яниста рослина з кореневищем, родини айстрових. Інші назви: Деревій тисячолистий, кривавник, серпоріз, маточник тощо. Багаторічна рослина родини складноцвітих 20-100 см заввишки. Світлолюбна рослина. Цвіте з червня по жовтень. Квітки в дрібних кошиках зібрані у густе, верхівкове, щитоподібно-волотисте суцвіття. У природних умовах на території України деревій звичайний зустрічається практично в усіх районах. Росте у мішаних лісах на галявинах, в чагарниках, на лісокультурних площах, лісосіках, уздовж доріг. Надає перевагу сухим, недостатньо розвинутим типам ґрунтів. Деревій як цінна лікарська рослина відомий ще з глибокої давнини. У науковій медицині використовують верхівки квітучих рослин, зрідка листки або кошики як кровоспинний засіб, при внутрішніх кровотечах, при хворобах кишково-шлункового тракту, при зовнішніх кровотечах, запальних процесах, як протиконвульсивний, апетитний засіб, при порушенні обміну речовин.

Кульбаба

Кульбаба Кульбаба – рід багаторічних трав'янистих рослин родини айстрових. Найпоширенішою є лікарська кульбаба, яку також називають звичайною. Представники роду поширені в Європі, Азії, Америці, Австралії та та Північній Африці. Рід Кульбаба налічує понад 2000 видів, в Україні зростають дванадцять, з них найпоширенішим є Кульбаба звичайна, або лікарська (Taraxacum officinale). Росте скрізь в Україні на луках, вигонах, у садах як бур'ян. Рослина повністю від кореня до квіток є їстівною та дуже корисною поки вона цвіте, а коли дозріває, втрачає деякі корисні властивості. На смак кульбаба гіркувата і трохи нагадує цикорій. Зелень кульбаби можна їсти приготовленою чи сирою, вона може стати джерелом вітамінів A, C, K, Е, деяких вітамінів групи В, кількох мінералів, заліза, кальцію та магнію. Екстракт або порошок з коренів (іноді й з листків) кульбаби лікарської застосовують у медицині для поліпшення діяльності органів травлення. Сушені на сонці жовті квіти кульбаби заварюють як чай, що, зі свого боку, поліпшує відкашлювання (відхаркування) слизу та лікує кашель.

Тваринний світ України

Козуля

Козуля європейська Європейська козуля, вона ж косуля або дика коза – парнокопитний ссавець сімейства оленевих. Зовнішність козулі – граціозна, воно поєднує риси благородного оленя і домашньої кози. Так, корпус дикої кози пропорційний довгим і витонченим ногам, а задня частина тулуба трохи вища і товща за передньої. Відмінна риса козулі це роги – вони мають ліроподібну форму. В дикій природі козуля живе в мішаних і листяних лісах і в лісостепах. У хвойних лісах вони зустрічаються рідко, тільки в тому випадку, якщо у хвойному лісі росте листяний підлісок. У дикій природі раціон дикої козулі складається з 900 видів рослин. Більша частина раціону складають листя вічнозелених або листопадних дерев; чагарники й напівчагарники. Перевагу віддають легко перетравлюваної рослинній їжі, багатої живильними речовинами, водою, дубильними й мінеральними речовинами, та вітамінами. У зимовий період козуля може урізноманітнити свій раціон мохами, лишайниками, папоротями й грибами. Тривалість життя європейської козулі – в дикій природі до 12 років, в умовах парку – до 22 років.

Сова сіра

Сова сіра Сова́ сі́ра – птах родини Совові (Strigidae). Довжина 41-66 см, вага 450-1200 г. Ареал розповсюдження – Європа, Західний Сибір, Північна Африка. В Україні звичайний осілий птах Полісся, Лісостепу, Криму й Карпат. У степовій зоні – рідкісний. Корисний птах (знищує мишоподібних гризунів). Птах середніх розмірів, приблизно з ворону сіру з короткими крилами і коротким заокругленим хвостом. На голові 2 широкі довгасті смуги білого забарвлення з рябизною. Очі доволі великі, чорні. Між очей над дзьобом валики з білого пір'я у вигляді півмісяців. Гніздовий період починається рано. На початку березня. Сова сіра в більшості випадків влаштовує гнізда в природних дуплах старих лип, дубів, тополь, берез, верб і осик. У карстових і гірських районах гніздиться в глибоких нішах і тріщинах скельних оголень бортів карстових ям, річкових долин. Дещо рідше гніздиться в людських спорудах: на горищах будинків, в дахах церков. Власного гнізда не робить, відкладаючи яйця на існуючий субстрат. Повна кладка 2-6 білих яєць, в кінці березня – на початку квітня. Насиджує самка 30 днів. Пташенята стають дорослими через 35-40 днів. Живляться мишоподібними переважно гризунами, рідше – комахами, птахами та жабами.

Ящірка зелена

Ящірка зелена Ящірка зелена – представник роду Ящірок з родини Ящіркові. Інша назва «європейська зелена ящірка». В Україні зелена ящірка розповсюджена на південному заході, а також долиною Дніпра майже до Києва на півночі і по долині Ворскли до Полтави Загальна довжина старих самців може перевищувати 38 см. Характерними ознаками є дов гий хвіст. Дорослі самці і старі самки зверху яскраво- або темно-зелені з численними чорними крапками. Нижня поверхня тіла яскраво-жовта, горло – блакитне або синє. Молоді особини зверху буруваті, низ тіла білуватий. Активна з середини березня – середини травня до середини вересня – кінця жовтня. Дуже жвава рептилія: швидко бігає, добре стрибає і лазить по деревах і кущах, плаває. Ховається у власних та інших норах, порожнинах під корінням дерев, поваленими стовбурами, кам’яними брилами, у купах хмизу. Живиться різноманітними комахами, павуками, рідше – мокрицями, молюсками, дощовими червами, багатоніжками, інколи дрібними ящірками та гризунами або ягодами. Парування відбувається в середині квітня – на початку червня, відкладання яєць – в кінці травня – першій половині липня. У кладці 4-18 яєць. Молодь з’являється у другій декаді липня – середині вересня.

Гриби України

Гігрофор золотистий

Гігрофор золотистий Місцева назва – мокриця золотиста. Виростає цей вид малими групами, утворює мікоризу з дубами, липами, сосною. Плодове тіло у цього виду класичного типу. Капелюшок спочатку має опуклу колокольчатую форму з увігнутим вниз краєм. У міру дозрівання вона розправляється, але по центру залишається невеликий горбок. Поверхня гладка, липка, покрита тонкими лусочками ближче до краю. У молодих екземплярів забарвлення верхньої частини білуватий, але в подальшому він стає золотисто-жовтим. Діаметр капелюшка досягає від 2 до 6 см. М’якоть водяниста, м’яка. Вона характеризується світлим відтінком і не змінює його при розрізі. Запах слабо виражений, нейтральний. Золотистий гігрофор поширений по всій Україні. Росте у листяних (букових, дубових), рідше хвойних лісах у серпні-вересні. Добрий їстівний гриб. Використовують свіжим. Віддає перевагу хвойники і широколисті ліси з багатою гумусом грунтом.

Гриб-зонтик великий

Гриб-зонтик великий Гриб-зонтик вели́кий, Гриб-парасолька вели́кий, або строкатий, заст. окру́жок – гриб родини печерицевих. Місцева назва – ковпак високий. Шапка 5-15 (25) см у діаметрі, конусоподібна, згодом конусоподібно- або плоскорозпростерта, з тупим горбом, білувата, сірувата, сірувата-коричнювата, з коричнюватими прилеглими великими лусками, у центрі темніша – коричнева. Пластинки вільні, білі. Ніжка (7-20)30 Х 1-4 см, біля основи з бульбою, спочатку коричнева, пізніше сірувата, темно-мережчата, з часом коркувата, з порожниною, з широким подвійним нестійким кільцем. М'якуш білий, з часом дуже щільний, у ніжці коркуватий. Зустрічається цей гриб по всій Україні, в лісах, парках і садах, край доріг, на галявинах, іноді групами, у серпні-жовтні. Їстівний гриб. Використовують свіжим, вареним, смаженим (лише шапки молодих плодових тіл), сушеним.

Моховик різнобарвний

Моховик різнобарвний Моховик різнобарвний – вид грибів родини болетових. Шапинка 3-6 (10) см у діаметрі, пурпурова, вишнева, з віком оливкувато-вишнева, тонкоповстиста, згодом майже гола, суха, часто з тріщинами, крізь які видно жовтий м'якуш. Шкірка не знімається. Пори жовті, потім оливкуваті, кутасті, з зубчастими краями, від дотику зеленіють, донизу червоніє. Зустрічається гриб моховик різнобарвний по всій Україні. Росте в листяних та мішаних лісах у липні-жовтні на грунтах листяних лісів серед невисокою трави або моху, зазвичай поруч з дубами. Це їстівний гриб. Використовують свіжим, про запас сушать. Дуже смачний гриб, але помітно темніє при сушінні, тому рекомендується вживати його в маринованому або смаженому вигляді.