Презентація: Розділ 9. Домедична допомога " Базова підтримка життя. Штучне дихання."

Розділ 9. Домедична допомога. Базова підтримка життя. Штучне дихання. Викладач предмету«Захист України» ДНЗ «Жашківський АТПЛ» Ірина Бойко

Призначення штучного диханнязабезпечити газообмін в організмі, тобто насичення крові постраждалого киснем і видалення з крові вуглекислого газу. Крім того, штучне дихання, впливаючи рефлекторно на дихальний центр головного мозку, сприяє тим самим відновленню самостійного дихання потерпілого.

Способи виконання штучного дихання:апаратні і ручні. Ручні способи менш ефективні і більш трудомісткі, ніж апаратні. Однак вони мають перевагу, яка полягає в тому, що ручні способи можуть виконуватися без будь-яких пристосувань і приладів, тобто негайно після виникнення порушень дихання в потерпілого.

Підготовчі дії перед проведенням штучного дихання «з рота в рот»Перш ніж розпочати штучне дихання, необхідно швидко виконати такі операції: звільнити потерпілого від одягу, який обмежує дихання, - розстебнути комір, розв'язати краватку, розстебнути ремінь брюк тощо; покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню - стіл або підлогу; виконати потрійний прийом Сафара; видалити сторонні предмети та рідини з рота, як зазначалось вище.

Проведення штучного дихання «з рота в рот»Після закінчення підготовчих операцій рятувальник робить глибокий вдих і потім із силою видихає повітря в рот потерпілого. При цьому він повинен охопити своїм ротом весь рот потерпілого, а своєю щокою або пальцями затиснути йому ніс. Потім рятувальник відхиляється назад, звільняючи рот і ніс потерпілого, і робить новий вдих. У цей період грудна клітка потерпілого опускається і відбувається пасивний видих.

Проведення штучного дихання «з рота в рот»Контроль за надходженням повітря в легені потерпілого здійснюється за розширенням грудної клітки під час кожного вдування. Якщо після вдування повітря грудна клітка потерпілого не розправляється, це свідчить про непрохідність дихальних шляхів. У такому випадку необхідно висунути нижню щелепу потерпілого вперед, для чого рятувальник повинен поставити чотири пальці кожної руки позаду кутів нижньої щелепи і, впираючись великими пальцями в її край, висунути нижню щелепу вперед так, щоб нижні зуби стояли попереду верхніх.

Проведення штучного дихання «з рота в рот»Під час штучного дихання дорослій людині вдування треба робити різко 10-12 разів на хвилину (через 5-6 с), а дитині - 15-18 разів (через 3-4 с). При цьому, оскільки в дитини місткість легень менша, вдування повинно бути неповним і менш різким. Якщо штучне дихання поєднано з непрямим масажем серця, то потрібно робити 2 вдування повітря після кожних 30 натискань на грудну клітку. При появі в потерпілого перших слабких вдихів слід приурочувати штучний вдих до початку самостійного вдиху. Штучне дихання необхідно проводити до відновлення глибокого ритмічного самостійного дихання.

Метод із "рота до носа"ринцип полягає в тому, що рятувальник вдуває повітря не через рот, а через ніс постраждалого . Цей метод застосовується тоді, коли з певних причин неможливо застосувати метод "з рота до рота" (неможливо відкрити нижню щелепу, при пораненні губ, язика). Техніка виконання: однією рукою, яку кладуть на чоло постраждалого, закидають йому голову, іншою, піднімаючи його підборіддя і нижню щелепу, закривають рот. Вдування повітря виконується через носові ходи. В період пасивного видиху слід трохи відкрити рот постраждалого. Потім вдування продовжується в тому ж ритмі. Ефективність вдування повітря оцінюється за ступенем дихальних екскурсій грудної клітки.

Штучне дихання у дітей виконується вдуванням повітря і до рота, і до носа одночасно. Частота вдувань у дітей до 8 років повинна бути 18-20 разів за хвилину, але об'єм вдування менший, щоб уникнути пошкодження легень.

До 60-х років минулого сторіччя широко були розповсюджені методи штучного дихання за допомогою рук - метод Шефе-ра, Сильвестра, Говарда-Томсона, Емерсона, Холгор-Нільсена, Калістові. Перелічені методи визнані малоефективними і повинні застосовуватися лише в другу чергу, тобто коли рятувальник не в змозі застосувати більш ефективні методи (у випадку особливо небезпечних інфекцій, отруєння ФОС, важкої травми обличчя).

Метод Холгер-Нільсена застосовується при неможливості застосування методу "рот до рота". Постраждалого кладуть на живіт, руки згинають у ліктьових суглобах і підкладають під чоло, рятувальник стає навколішки за головою постраждалого, активний видих роблять симетричним здавлюванням нижньої частини грудної клітки між задньою під пахвовою лінією і хребтом протягом 2-3 сек, вдих - припиненням стиснення і підніманням ліктів постраждалого на висоту 20-25 см. від горизонтальної поверхні.

Дякую за увагу