Родина Крушельницьких, початок 1930-х років. Сидять (зліва направо): Володимира, Тарас, Марія (мати), Лариса і батько Антін. Стоять: Остап, Галя (дружина Івана), Іван, Наталя (дружина Богдана), Богдан. У 1934-37 рр. Володимира, Тарас, Антін, Остап, Іван і Богдан були репресовані та страчені. Це фото стало символом винищення сталінським режимом української інтелігенції.
20–30-ті рр. ХХ ст.небувалий розквіт літератури, зокрема поезіїпоява літературних груп й організаційлітературна дискусія 1925 – 1927 рр.більшовицький терордва голодомориприблизно 500 українських письменників знищено в таборах у часи сталінізму: Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Євген Плужник, Дмитро Фальківський, Олекса Влизько, Валер'ян Підмогильний, Григорій Косинка, Володимир Свідзинський, Майк Йогансен, Михайль Семенко, Кость Буревій, Лесь Курбас, Микола Куліш…
1.«Україна кипіла, як величезний казан на без-перестанному шаленому вогні, і в цім казанівиварювалися думки й почуття, наново пере-творювалися світогляди, дивно змінювали-ся люди. Тим-то літературні явища цієї добистановлять надзвичайно строкату картину»(Олександр Білецький, український літерату-рознавець).
2.«Росія самостійна держава? Самостійна! Так і Україна самостійна! Українське мистецтво має розвиватися самобутньо» (Микола Хвильовий).«Без російського диригента наш культурник не мислить себе. Він здібний тільки повторювати зади, мавпувати. Він ніяк не може втямити, що нація тільки тоді зможе культурно виявити себе, коли найде їй одній властивий шлях розвитку. Він ніяк не може втямити, бо він боїться — дерзати!» (Микола Хвильовий).
3.«Коли Комуністична партія СРСР зрозуміла свою поразку, вона почала діяти забороненими методами: репресіями, замовчуванням, нищівною критикою, арештами, розстрілами… Трагічна доля покоління 20–30-х років демонструє усю силу українського духу, його творчий потенціал, необхідність свого шляху й незалежності від впливу інших культур». (Вікіпедія).