Презентація "Рукавичка"

Рукавичка. Презентація до вірша Наталі Забіли. Вихователь Онопрієнко Оксана

По ялинку внучка з дідомйшли по лісі навмання. А за ними бігло слідомдовговухе цуценя. Задивилась, мабуть, внучкана ялинку, на соснуі зронила якось з ручкирукавичку хутряну.

Рукавичканевеличкана снігу собі лежить. Раптом мишкатишком-нишкомз нірки вилізла й біжить.— Ну й хатинка!Ну й дивинка!Відгукнися — хто тут є?Тільки голосу з хатинкищось ніхто не подає.

Влізла мишка в рукавичкуі сама в ній стала жить. Раптом зайчик-побігайчикз-під ялиночки біжить.— Ну й хатинка!Ну й дивинка!Відгукнися — хто тут є? —Чує зайчик: із хатинкихтось там голос подає:

Є тут мишка-гострозубка. Ну, а ти хто?Що за гість?— А я зайчик-побігайчикдовгі вуха, куций хвіст!Вліз і зайчик в рукавичку,стали вдвох у хатці жить. Раптом білка —стриб із гілки!Та по стежечці біжить.

— Ну й хатинка!Ну й дивинка!Відгукнися —хто тут є? —Чує білочка: з хатинкихтось там голос подає:— Є тут мишка-гострозубка,є тут зайчик — куций хвіст!— А я білка — тепла шубка,невеличка я на зріст!Влізла й білка в рукавичку,стали втрьох у хатці жить,

Глядь, поглядь, аж ось лисичкапопід соснами біжить.— Ну й хатинка! Ну й дивинка!Відгукнися — хто тут є? —Чує лиска: із хатинкихтось там голос подає:— Є тут мишка-гострозубка,є тут зайчик — куций хвіст,є тут білка — тепла шубка. Ну, а ти хто? Що за гість?

—Хто ж не зна мене, лисичку,і вигадливу, й метку? —Влізла й лиска в рукавичку,примостилась у кутку. Ще й кабан прибіг ікластий,і куниця, й їжачок. Тут і голці ніде впасти!Скільки сміху й балачок!

Рукавичка невеличкана снігу собі лежить. А з барлогу на дорогувийшов заспаний ведмідь.— Що за зборище зібралось?Що за хата? Хто тут є?Хто здіймає сміх та галас,зовсім спати не дає?

— Є тут мишка-гострозубка,є тут зайчик — куций хвіст,є тут білка — тепла шубка,що малесенька на зріст. Ще й лисиця є, сестриця,і вигадлива, й метка,є кабан, їжак, куниця. Ну, а хто це нас ляка?

— Я ведмідь, я хочу спати,сміху-жартів не люблю!Сяду я на вашу хату,всіх вас разом роздавлю!Злий ведмідь гарчить, лютує,ломить всі кущі підряд. Що робити? Хто врятуєпереляканих звірят?!

А тим часом дід та внучкавже ялинку принесли. Так у внучки змерзла ручка,що аж зашпори зайшли.— Рукавичка де ж поділась?Загубила!.. Ай-ай-ай!Побіжи, мій песик милий,рукавичку відшукай!

Песик дівчинку послухав,хвіст— угору, в землю — ніс,І примчався скільки духуна те саме місце в ліс. Рукавичка, як живая,ходить ходором, тремтить. А до неї підступаєрозлютований ведмідь.

Як загавкав пес на ньогоаж ведмідь оторопів,зразу втік і до барлогапричвалав і захропів. Тут звірята всі зраділи,стали песика хвалить,що прогнав ведмедя сміло,не злякався ні на мить. Гав

Каже песик: — Дуже прошуінше мешкання знайти. Треба дівчинці хорошійрукавичку віднести.— А хіба ж це рукавичка?! —загукали всі. — Невже?!В нас нема такої звичкизабирать собі чуже!

Всі ми підемо з тобоюрукавичку повернуть! —І веселою юрбоюзвірі вирушили в путь. До дівчатка за хвилинкурукавичку віднесли,І всі разом круг ялинкитанцювати почали.