Князю на той час виповнилося 60 років, він уславився як мудрий і сміливий правитель. Час свого княжіння в Києві аж до смерті в 1125 р. Володимир присвятив відновленню могутності влади київського князя і єдності Русі-України. Дипломатичними методами і військовою силою він домігся визнання своєї влади майже всіма руськими князями. На деякий час були припинені князівські усобиці.
Значну увагу Володимир приділяв упорядкуванню справ усередині держави. Із метою пом’якшення суспільної напруги після повстання киян 1113 р. було доповнено «Руську правду» «Статутом Володимира Всеволодовича» (Мономаха). Статті пом’якшували становище боржників (закупів). Зокрема, заборонялося перетворювати на раба неспроможного купця-боржника, якщо той втратив платоспроможність унаслідок нещасного випадку. Було обмежено застосування рабської праці, зменшено податки міщанам.
За життя батька був князем новгородським, білгородським. Йому, як і батькові, вдалося на короткий час зберегти єдність Русі-України, призупинити її розпад. Русь за його правління існувала як єдина держава. Мстислав і далі укріплював династичні зв’язки із Заходом, віддавши чотирьох своїх дочок за іноземних володарів — візантійського, норвезького, данського, угорського.
Великий князь дбав про розвиток господарства, провадив велике будівництво. Мстислав помер у віці 65 років і похований у збудованому ним Федорівському монастирі в Києві. Його нащадки продовжили правити в руських князівствах. Зокрема, прямим нащадком Мстислава був король Данило Романович (Галицький).