Біблійна історія Вдовина лепта Поміркуй і дай відповідь: Чому лепта вдови цінніша для Господа, ніж „щедрі” дари багатих людей? Чи можна назвати їх щедрими? У якому значенні, на твою думку, тепер уживається словосполучення „вдовина лепта”? Чи можеш з власного життєвого досвіду назвати приклади щедрості?
Притча про немилосердного боржника Біблійна історія Поміркуй та дай відповідь: Чому цар хотів продати раба, його дружину та дітей? Що зробив раб після того, як йому цар пробачив борг? Як наказав цар раба за його лицемірство? Поміркуй, чи не поводишся ти як цей жорстокий раб? Наведи приклади відомих людей, які прощали своїх кривдників.
Це цікаво! Золотий талант в часи Ісуса Христа становив 11302 грн. 42 коп., срібний талант – 627 грн. 91 коп., динарій – 6 коп.. Лепта – найдрібніша римська монета в часи правління в Іудеї прокуратора Понтія Пілата. На відміну від золотих і срібних талантів та динаріїв лепта була виготовлена з бронзи.
Єлизавета (Галшка) Василівна Гулевич (відома як Галшка Гулевичівна) (1575, Затурці, тепер Волинська область за іншими даними Лозчина — 1642, Луцьк) — руська шляхтянка, одна із засновниць Київського братства, монастиря і школи при ньому Її батько із славетного роду шляхтичів Гулевичів, маєтки яких розкидані по Волині, Поділлі, Київщині. Мати з роду князів Острозьких, тому дитинство і юність Гальшки пройшло в Острозі. Там вона захопилася вивченням давніх рукописів. 20-літньою вона переселилася до Києва. Гальшка була дуже розумною. Знала латину, старогрецьку, старослов’янську, польську, литовську і французьку мови Гальшка Гулевичівна
У липні 1614 року на Подолі трапилася біда: за якусь годину згоріли майже всі будинки давнього Києва. Згоріли пергаментні сувої з нерозгаданими рунами, історія Атея, Україна втратила свою праісторію. Гальшка разом із чоловіком пожертвувала 8 тисяч золотих, відбудувала хати для двохсот родин, подарувала свою садибу із землями для влаштування Богоявленського монастиря і школи при нім. Пожертвувала сім’я і 20 тисяч золотих на це будівництво. На Покрову, 14 жовтня 1615 року, у Києві на Подолі Гальшка Гулевичівна склала й підписала дарчу (фундуш), у якій передала її спадкові землі (а це нинішня Контрактова площа) під шпиталь для старих козаків, монастир і братську школу для бідних дітей. 15 жовтня 1615 р. відписала свою садибу із землями у Києві для заснування нового монастиря, шпиталю і школи для дітей шляхти і міщан. Таким чином розпочала своє життя Київська братська школа, яка потім реформувалася в Києво-Могилянську академію.