Презентація "Середньовічний театр"

Літургійна драма Рід середньовічного театру, з’явився у Франції близько X ст. і був впроваджений у літургії, інсценування епізодів зі Священного писання.

Улюблені епізоди Євангельські оповідання про поклоніння пастухів і прихід волхвів з дарами немовляті Ісусу, злодійства Ірода, розповіді про Воскресіння Христа.

Напівлітургійна драма Виділяється з меси і виходить на паперть та в церковний сад. Театр, знаходячись у підпорядкуванні духівництва, підпав під вплив міського натовпу. Сюжет виходить за рамки високого жанру: з’являються чорти, яких грають звичайні актори та жонглери 

Міракль Жанр середньовічної релігійно-повчальної драми, за основу якої бралися розповіді про «чуда» Богородиці. Сюжети запозичувалися з житій, апокрифів, переказів. Згодом вносилися розважальні, побутові мотиви про життям осіб, яким являлося чудо. 

Мораліте Повчальна алегорична драма, поширена в Західній Європі у ХV-ХVІ ст.  Персонажі таких вистав ототожнювали поняття та явища: Добро, Зло, Дурість, Розум, Віру.

Сенс мораліте – боротьба позитивних рис характеру з негативними. Актори мали пояснюючі таблички і були відповідно одягнені.

Містерія Величезна середньовічна релігійна драма, що виникла на основі літургійного дійства. В основу містерії різдвяної та великодньої покладено біблійні сюжети.

величезі  Містерія інсценізувала народження, смерть і воскресіння Христа. Ці три події християнської історії були їх композиційними центрами, навколо яких компонувалися безліч інших євангелійних епізодів

Фарс Маленька віршована комічна сценка на побутову тему, в якій дотепно викриваються розпуста ченців, зажерливість заможних громадян, продажність суддів, висміюються феодальні грабіжницькі війни, папські індульгенції.

Середньовічний карнавал Весняне свято в Середньовічній Європі, яке супроводжується вуличною ходою і маскарадом та танцями. 

Карнавали тривали від п’яти до сорока діб 

Актори середньовічного театру Гістріони – мандрівні комедіанти. Майстерний гістріон – це театр одного актора. Їх називали по-різному в різних країнах: англійські менестрелі, російські скоморохи, німецькі шпільмани і польські франти. Гістріони піддавалися гонінням з боку влади.

Ваганти (голіарди) Мандрівні священики і монахи-утікачі в XI—XIV ст., що складали вірші, виконували пісні та декламували прозу на площах міст та на різних зібраннях. Критикували католицьку церкву і духовенство за їхню скупість, лицемірство і невігластво.

Жонглери Мандрівні лицедії, професійні співаки, часто музиканти або фокусники. Як правило, вони були і композиторами, і виконавцями пісень, складених трубадурами, відмінно володіли мистецтвом гри на багатьох музичних інструментах.

Менестрелі, трувери, трубадури Придворні музиканти і поети, які були носіями куртуазного лицарського ідеалу. Вони допомагали лицарям співати і складати пісні для прекрасних дам.

Блазень Близька до монарха або феодала особа, обов’язком якої було розважати вельмож та їхніх гостей жартами, нерідко сатирично гострими.

Дидактична гра: «Правда – неправда» Фарс належить до світської драматургії. Карнавали тривали від п’яти до сорока діб. Напівлітургійні драми ставились лише в храмах. Персонажі мораліте ототожнювали поняття та явища: Добро, Зло, Дурість, Розум, Віру. Обов’язком блазня було розважати вельмож та їхніх гостей жартами, нерідко сатирично гострими. В Середньовічній Німеччині мандрівних акторів називали трубадурами. (Правда) (Правда) (Правда) (Правда) (Неправда)

http://studme.com.ua http://www.dok.znaimo.com.ua http://www.refine.org.ua https://uk.wikipedia.org http://pidruchniki.com Інтернет-ресурси: