Презентація. "Школу створює педагог"

Доповідь та тему: ,, Школу створює педагог” Доповідач: Липко І.В.

,, Знедолена природою людина, не повинна знати про те, що вона малоздібна, що у неї слабкий розум. Навчання і виховання такої людини має бути у сто разів ніжнішим, чуйнішим, дбайливішим” В. Сухомлинський

Навчально-реабілітаційний центр – це загальноосвітній навчальний заклад, метою діяльності якого є реалізація права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними вадами розвитку, їх інтеграція в суспільство шляхом здійснення комплексних реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення здоров’я, здобуття освіти відповідного рівня, корекцію порушень.

Головними завданнями центру є: забезпечення права дітей із складними вадами розвитку на здобуття відповідного рівня освіти відповідно до їх можливостей, здібностей з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку;  забезпечення ранньої соціалізації та підготовки таких дітей до здобуття відповідного рівня освіти шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу в комплексі з психолого-педагогічною, медичною, фізичною, соціальною реабілітацією;  формування громадянської позиції, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свої дії; забезпечення системного кваліфікованого психолого-медико-педагогічного супроводу дітей;  надання реабілітаційних послуг згідно з індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда;  надання психолого-педагогічної допомоги батькам, які виховують дітей-інвалідів, з метою залучення їх та дітей до навчально-виховного та реабілітаційного процесу.

Особливості умов виховання, навчання, утримання дітей в Центрі визначаються: гнучкою системою навчальної, виховної та кореційно-реабілітаційної роботи;  створенням спеціальних умов для корекційної спрямованості навчання, виховання та подолання порушень фізичного та психічного розвитку, формування мовлення та інших психічних процесів, поліпшення стану здоров’я з урахуванням характеру порушення розвитку;  здійсненням індивідуального та диференційного підходу у навчанні та реабілітації дітей із складними вадами розвитку відповідно до особливостей навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням характеру порушення розвитку.

Реабілітаційний процес включає медичну, фізичну, психолого-педагогічну, соціально-побутову реабілітацію згідно з індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда, яка навчається у Центрі. Навчально-реабілітаційний процес у групах реабілітаційного спрямування здійснюється за програмами і методиками, розробленими в установленому порядку. У таких групах проводиться корекційно-розвиткова та реабілітаційна робота за напрямами: предметно-практична діяльність, розвиток слухового, зорового, дотикового сприймання, формування звуковимови та розвиток мовлення, логоритміка, просторове орієнтування, лікувальна фізкультура, ритміка, соціально-побутова та комунікативна діяльність. Лікувально-профілактична робота для розумово відсталих дітей у поєднанні з тяжкими порушеннями мовлення спрямована на розвиток когнітивних функцій, психіки, мовлення, формування життєвих компетентностей, соціальну адаптацію дітей зазначеної категорії.

Застосовуються сучасні методики сенсорної стимуляції, біхевіоральної терапії, що використовуються на етапі раннього втручання, у системі соціально-педагогічних заходів для дітей, які відстають у психічному розвитку; різноманітні форми втручання (контактування з дитиною, формування та вироблення комунікативних навичок, робота з експресивною мовою, напрацювання вміння наслідувати інших, навчання грі іграшками відповідно до призначення, трансформація навичок використання допомоги в самостійну діяльність тощо). З урахуванням особливостей психофізичного розвитку дітей у Центрі здійснюється особистісно орієнтована професійна реабілітація (професійна орієнтація, допрофесійна підготовка, професійна підготовка).

Щоб навчання в класах відбувалося успішно, педагог повинен володіти необхідними знаннями і навичками: 1. Ознайомитися з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини. 2. Вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини. 3. Враховувати стан слуху, зору, загальної та дрібної моторики дитини. 4. Навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять. 5. Закінчувати заняття, коли діти втомилися чи відволікаються. 6. Навчитися адаптувати навчальні плани, методики, наочний матеріал та середовище до спеціальних потреб дітей. 7. Створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу. 8. Формувати у дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища. 9. Ставитися з повагою до дітей і батьків. 10. Визначити технологію, яка ґрунтується не на передачі конкретних знань і вмінь від учителя до учня, а на розвитку здібностей до їх самостійного набуття.

Надзвичайно важливим є абілітаційне навчання – формування навичок охайності, самообслуговування, спілкування, мотивації до праці, оволодіння елементарними трудовими навичками, розвиток емоційно-вольової сфери в комплексі з іншими реабілітаційними заходами.

Заслуговують на увагу нетрадиційні прийоми корекційного навчання та виховання: кольоро- та аромотерапії, казкотерапія, масаж біологічно активних точок, елементи йоги, іонізація повітря.

Піраміда сприйняття різних методів навчання Лекція – 5% Читання – 10% Зорове й слухове сприйняття – 20% Демонстрація – 30% Групова дискусія – 50% Практичні вправи – 75% Навчання інших (практичне) - 90%

Уроки милування Нова форма проведення уроків на природі для учнів 1-4 класів з обмеженими освітніми можливостями

Сучасна українська педагогіка вводить природу в систему виховної роботи. Проте діти пізнають природу переважно на інтелектуальній основі. Тому молодших учнів потрібно вчити пізнавати природу всіма органами чуттів: на дотик, на запах, на смак.

Сенсорна кімната – це маленький рай, який вабить, ненав'язливо змушує забути страхи, заспокоює.

Інноваційні технології навчання і виховання за системою М. Монтессорі чинять великий корекційний вплив та компенсують аномалії в розвитку, готують дітей з особливими потребами до злиття і праці.

Проводити спеціальне навчання для батьків, обслуговуючого персоналу, направлене на зміну негативних соціальних установок та стереотипів щодо дітей із проблемами у розвитку.

Надзвичайно велике значення має залучення батьків до участі у навчально-реабілітаційному процесі. Це сприяє розумінню батьками особливостей розвитку своїх дітей, можливостей їх допомогти, закріпленню в позашкільному середовищі умінь і навичок, сформованих у навчальному закладі, навчання використовувати їх у різних життєвих ситуаціях. Створення школи-родини

Взаємодія сім’ї та школи-родини усвідомлення батьками провідної ідеї школи; здійснення тісної взаємодії між батьками з метою впливу на розвиток особистості дитини; – створення атмосфери співробітництва і зближення двох систем – навчального закладу і родини; – гуманізація стосунків: учитель батьки батьки діти учитель дитина – залучення батьків до управління навчальним закладом через роботу Ради школи, батьківського комітету, участі в педагогічних нарадах, конференціях.

Навчальний заклад має стати для дітлахів школою радості, для батьків – спокою й надії, а для вчителів – місцем творчості.

В. Сеген писав: ,, Якщо ви почнете виховувати дитину з тяжкими порушеннями, то, не даючи батькам багато надії, не втрачайте її самі і підтримуйте себе в тяжкій праці, яку виконуєте… Якщо вона лінива, нездібна, неохайна, неуважна, у неї немає жодної позитивної риси, яку б ви хотіли побачити, не падайте духом. Якщо вона постійно лежить – посадіть її; якщо вона не їсть самостійно – тримайте її пальці, але не ложку; якщо вона взагалі не діє – стимулюйте її м'язи до дії; якщо вона не дивиться і не розмовляє – говоріть самі і дивіться за неї. Годуйте її, як людину, котра працює, і примусьте її працювати, роблячи це разом із нею; будьте її волею, розумом, дією. І якщо вам не вдалося за три-чотири роки дати їй розум, довільність рухів, навчити говорити, то в будь-якому разі ні турбота ваша, ні енергія, яку ви витратили на неї, не пропала дарма; якщо вона не досягнула тих результатів, яких ви прагнули, то вона, у будь-якому випадку, стала здоровішою і сильнішою, слухнянішою і моральнішою. А хіба цього мало? Той, хто зробив усе, що міг, – зробив усе”.

Дякую за увагу