Іспанія – держава, що розташована на південному заході Європи, має надзвичайно багату культурну спадщину. Впродовж свого існування ставала натхненням не лише для іспанців, але і для митців з усього світу.Іспанія трепетно зберігає свої традиції і звичаї. У наші дні, коли інтеграційні процеси в Європі сильні, ця країна змогла зберегти свою чарівність і культурні особливості.
Болеро (ісп. bolero) — іспанський парний народний танець та музичний жанр, що виник наприкінці XVTII ст. Музика у ньому підкреслюєтьсяударами кастаньєт. Темп — помірно швидкий з поступовим прискоренням. Своєю виразністю нагадує пантоміму. Цікаво, що цей танець, за однією з версій, був створений іспанським танцівником Себастьяно Сересо близько 1780 року. Виконується болеро під акомпанемент гітари й барабана, а самі танцюючі відбивають на кастаньєтах додатково складні ритмічні фігури, що сплітаються в надзвичайно примхливий візерунок. Відомо багато різновидів болеро, характерних для різних областей Іспанії.
Французький композитор – імпрессіоніст. Яскравий представник світової музичної культури першої половини ХХст. Розвивав в своїй творчості імпресіоністичний звукопис, колористичну гармонію й оркестрування та екзотичну ритміку. Композитор називав себе послідовником Куперена і В. А. Моцарта. Равель також сприйняв впливи різних музичних течій від американського джазу до фольклору Європи і Азії. Моріс Жозеф Равель7 березня 1875 – 28 грудня 1937
Моріс Равель спочатку мав намір написати «Болеро» не для оркестру, а для балетної постановки. Твір був уперше виконаний 22 листопада 1928 року в паризькому «Гранд-Опера» під час вечора балерини Іди Рубінштейн. Оркестром диригував Вальтер Страрам. «Болеро» здобуло особливу популярність завдяки оригінальному звучанню. Особливість цього твору — незмінний повтор однієї ритмічної фігури, що виконується на ударних інструментах. Цей ритм діє майже гіпнотично. Музика ніби поступово насувається на слухача. На тлі чіткого ритму, який звучить спочатку тихо (піано), лунає основна мелодія танцю, з кожним разом додаються не тільки нові духові інструменти (від одного інструмента — до всього оркестру), а й поступово зростає динаміка твору (від піанісимо — до фортисимо.
В основу музичного жанру симфонічні варіації покладено варіаційну музичну форму. Варіаційна форма — музична форма, в якій основна тема зазнає різноманітних змін (варіацій). Цікаво, що варіації бувають і в інших сферах життя. Наприклад: у математиці (варіація функції, варіаційне числення), в біології (генетична варіація), у фізиці (варіаційний метод, магнітна варіація). Музичний словничок
Уявіть себе художниками-імпресіоністами. Візьміть пензлик та фарби. Послухайте ще раз музику «Болеро» та спробуйте зобразити за допомогою кольору динаміку й темп твору. Можливо, для зображення чудового танцю вам знадобляться ще й лінії, які передадуть характер твору. В нагоді вам стане схема з наступного слайду))Виконання творчого завдання!