Презентація "Сівба, догляд за рослинами, жнива"

Мокрокалигірська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області Сівба, догляд за рослинами, жнива. Народознавство7 клас. Дідук Л. Т., вчитель –методист, вищої кваліфікаційної категорії

Повторимо та закріпимо. В чому полягає етнічна та регіональна специфіка в Україні?Назвіть відомі вам етнічні території та етнографічні групи. Сьогодні на уроці: Дізнаємося про традиції українців під час сівби, догляду за рослинами та жнив

Сівба Основними хліборобськими культурами в Україні з давніх-давен були жито, ячмінь, овес, а з городніх — капуста, часник, цибуля тощо. У XVII—XVIII ст. з'являється картопля, яка згодом стає головним харчовим продуктом. На той час хлібороби вже культивували пшеницю, кукурудзу, з технічних культур — льон, коноплі.

За строками сівба зернових була рання і пізня весняна (ярові культури), а також осіння (озимина). За народним календарем, починали сіяти лише після свята Благовіщення (7 квітня). Перед тим як набрати насіння у бесаги чи сівак, в одному розі зав'язували свячене зерно, проскурку і посвячену монету, що символізувало достаток і багатство. Виконував цю роботу сам гоподар або найманий ним у селі добрий сівач (сіяч). Ставши на ріллю, хрестився і починав сіяти. Важливо було правильно обрати не лише час, але й термовологий режим сівби. Недарма прислів'я нагадує: «Раз літо родить». Посієш зарано в холодну землю — загине майбутній врожай, посієш пізно — не дозріє або засушить його сонце у зав'язі.

Ранньої весни, коли ще земля добре не прогрілась, а вологи було багато,— сіяли біб, овес, що витримують холод і погребують вологи. Невибагливий до якості грунту овес висівали на гірших («пущих») землях.

Сіяли із сіви — мішка («сівака», чи «сівальні»), який вішали через плече; у горах послугувалися бесагами. Часом користувались коробом, виплетеним із соломи, чи видовбаним із дерева ("голонкою»), або відром. Гуцули, крім бесаг і тайстри, сіяли і дійниці —дерев'яного відра з одним вухом. На Поліссі для цього застосовували коробку, виготовлену з луба,— сиваньку.

Сівба сучасною технікою

Сівалка для кукурудзи. Сівалка для зернових культур

Упродовж віків народ уважно спостерігав за явищами природи: за поведінкою птахів, врожаєм грибів, першою появою рослинності тощо. Урожай підберезників віщував добре жито, рижиків — пшениці. Якщо зозуля вилетіла, коли дерева були вже з листям,— чекай хорошого збору сільськогосподарських культур. Зозуля прилітає одночасно з появою на деревах листя — буде рання весна.

Догляд за рослинами. Виділялися дві форми догляду за врожаєм: агрофізична, коли за допомогою агротехнічних прийомів поліпшувалося середовище хліборобської культури (прополювання бур'янів, спушування грунту тощо), і забобонно-магічна, коли різними містичними процедурами робилася спроба відвернути певні загрози від ниви. Агрофізична форма догляду: білякореневе спушування грунту (заодно і підсікання коріння бур'янів сапою чи мотикою);прополювання. Білякореневе спушування застосовувалось при вирощуванні картоплі, брукви, цибулі, часнику тощо, а також кукурудзи як просапної рослини.

Забобонно-магічна форма збереження врожаю мала міцні засади у виробничому побуті українця. Особливо переконливо вірили, що ритуальними діями — биттям у дзвони, ворожінням «хмарника» («грозовика»), посвяченням з процесією царини або магічними заклинаннями — можна відвернути град від нив. Застереження від бурі, граду, звірів тощо відбувалося крізь призму релігійно-містичних уявлень селянина. Одні надприродні сили, які начебто виявляли доброзичливість до турбот хлібороба, всіма діями умилостивлювались і закликались протистояти злим демонам.

Сучасний догляд за рослинами. Як доглядають за рослинами сьогодні і яку техніку використовують?

Збір урожаю — це особлива за напругою фаза річного хліборобського циклу. Жнива. Цей час у давнину для всіх слов'янських та багатьох інших народів був жнивним, що знайшло відображення у назві місяця, яка походить від основного знаряддя збирання врожаю — серпа

Першими збирали озимину — жито і пшеницю, а потім —яру пшеницю, ячмінь, овес і ярим житом закінчували жнива. Женці (на Гуцульщині — «жнільшщі») приступали до роботи вдосвіта. Перший сніп нажинав ґазда, чи ґаздиня, або хтось із заможніших селян. Не дозволялось починати жнива бідному або молодому, який не мав свого поля

Схоплені у жменю і зжаті одним махом серпа стебла клали на землю. 10—15 жмень, перев'язаних перевеслом («повереслом»), становили сніп. Перевесло скручували із стебел снопа. Величина снопа залежала від роду збіжжя та його стиглості. Більшими були снопи із жита і пшениці (у великих снопах менше втрат), меншими — з вівса, ячменю (через сируватість стебел).

Косовицю злакових, здебільшого вівса і ячменю, проводили двома способами: «у вал» на стерню та «на стіну» (на стояче збіжжя). До кісяти прилаштовували грабки чи лучок («облучку»), щоб за їх допомогою рівно вкладати стебла.

Річний хліборобський цикл завершувався транспортуванням вирощених сільськогосподарських плодів з поля, городів у призначені для них приміщення, обмолотом злакових культур, підготовкою до зберігання їх протягом зими у спеціальних спорудах.

Значних змін зазнала молотьба колоскових — від биття прямою палицею по колоссю чи колоссям об предмет до ручних і механічних молотарок, які з'явилися повсюдно у господарствах українців наприкінці XIX ст., а особливо на початку XX ст. Проте, все ж таки, основним знаряддям молотьби аж до 40-х років XX ст. був ціп, який складався з бича («билень», «цілень»), ціпилна («ціпивло», «держак», «ручка»), двох капиць («головка», «голов») та ув'язі.«Слово о полку Ігоревім» ( опису битви при Немизі): «На Немизь снопи стелють головами, молотять чепи харалужними, на тоць животь кладуть, веють душу оть тела».

У XIX — на початку XX ст. у селянських господарствах України існувало чимало різних способів очищення обмолочуваного хліба, початки яких сягають ще у часи Київської Русі. В основу їх був покладений принцип питомої ваги зерна і відділюваних від нього решток — полови, соломи, насіння бур'янів, а також закон інерції руху предметів різної ваги. Отже, історично склалися два способи: із використанням сили вітру (віяння) та інерції руху (перекидування), які були відомі в Україні й у багатьох народів світу.

Сучасний збір, обмолот і відбір зерна

Василь Буденний За простоту без простаків, За житній хліб без остюків, За дружбу вічну без ножа, За тих, у кого є д у ш а. За сонце, місяць, небосхил, За землю, вмиту рясно потом, Боротимусь, аж доки сил, Не відкладаючи на потім. Микола Ночовний МИ – ХЛІБОРОБИ Ми – хлібороби В сонячних накрапах!.. І дух землі, Й цвітінь медвяний запах – Живильна сила рідної природи, Жива опора нашої породи, Тому і зазернилися глибинно, Тому, як сонце, Світиш нам, хлібино! 

Жнива на полотнах художників

Владислав Славінський (1856-1918р.р. Польща)

Володимир Жданов. Художник С. Жуковський

Костянтин Єгорович Маковський

Підсумуємо- Що нового дізналися на уроці?- Які строки сівби виділяли українці?Назвіть дві форми догляду за врожаєм. Як відбувалися жнива в минулому?Які традиції сівби, догляду та жнив ви знаєте?

Використана література та джерела. Українське народознавство С. Павлюк, Г. Горинь, Р. Кирчіва, «Фелікс», Львів, 1994р.https://uk.wikipedia.orghttp://www.stranamam.ruhttp://virchi.pp.net.ua