Про матеріал
Хід роботи
1. Ознайомлення з основними видовими критеріями.
2. Вибір виду, що характеризуватиметься.
3. Збір інформації про вид.
4. Впорядкування, обробка знайденої інформації.
5. Оформлення результатів.
Вид- павук-хрестовик звичайний (Araneus diadematus)
1. Морфологічний.
Тіло складається з двох відділів — головогрудей і черевця, має чотири пари членистих кінцівок. Тіло вкрите шаром соскоподібної речовини, що запобігає випаровуванню води. Головогруди вкриті товстим і міцним головогрудним щитом, у передній частині якого розташовані вісім простих очей. На верхньому боці черевця розташовані білі або світло-бурі плями, що утворюють хрест (звідси назва). Забарвлення тіла може дещо різнитися — залежно від навколишнього освітлення на нижньому боці черевця є три пари павутинних залоз, що виробляє павутину. Розміри самця — 10-11 мм, черевце більш вузьке, ніж у самок. Розміри самки — 17-26 мм.
2. Фізіологічний.
Гетеротрофи, температура тіла залежить від температури середовища (холоднокровна тварина). Процеси травленя зовнішні. За допомогою хеліцер упорскує у здобич травні ферменти, які перетравлюють її зсередини, а потім споживає утворений розчин. Здатний утворювати нитки з клейкого секрету павутинних залоз, що густішає на повітрі. Роздільностатеві. Яйця самиці відкладають восени, заплітаючи їх у цупкий павутиновий кокон, наступне покоління павуків виводиться з яєць навесні. Вони також зимують і дозрівають статево лише наступного літа. Після спарювання самець зазвичай гине (його поїдає самка). Самка гине після того, як залишить кокон у безпечному місці.
3. Екологічний.
Зазвичай живуть у кронах дерев, створюючи між гіллям ловчі мережі, а з листків дерева роблять собі сховище. Іноді будують павутиння на кущах або на старих будівлях.
4. Біохімічний.
Виробляє отруту, що є токсичною для безхребетних тварин. У складі отрути є гемолізін, що здатний розчиняти еритроцити кролика, щура, миші, проте еритроцити морської свинки, коня, вівці, собаки і людини до нього нечутливі. Нейротоксична складова отрути блокує передачу нервового імпульсу через синапси безхребетних тварин, позбавляю- чи їх можливості рухатися.
5. Етологічний.
Очікує здобич, сидячи всередині павутини або поряд з нею на сигнальній нитці. Основна здобич — оси, джмелі, бджоли, мухи та метелики. За потрапляння до павутини чогось неїстівного вивільняє це, обриваючи павутинку. Впольовану здобич, якщо дуже голодний, павук може почати їсти одразу, але частіше переносить у затишне місце чи заплітає павутинням і залишає висіти в сітці про запас.
6. Географічний.
Поширений Європою та деякими регіонами Північної Америки. Живе в соснових та ялиново-букових лісах, на верхових болотах, по узліссях і в живих огорожах, рідше — на луках, ріллях, у садах.
7. Генетичний.
У соматичних клітинах хрестовика містяться 32 хромосоми (16 пар). Остання, шістнадцята, пара має відмінні риси: у самок вони мають Х-подібну форму, а у самців одне з плечей хромосоми відсутнє (редуковане) таким чином, самки є гомозиготними за цими хромосомами, а самці — гетерозиготними.
8. Історичний.
Перші павуки з’явились у кам’яновугільному періоді 350 млн. років тому. З того часу вони, майже, не змінились. Тому їх і називають „живими викопними”.
Найбільш характерна особливість павуків – павутинний апарат, утворився в їхніх предків у самому процесі виходу на сушу. Доказом цього є павутинні бородавки. У всіх хеліцерових при виході на сушу черевні зяброві кінцівки або перетворюються в легені й інші спеціальні органи або атрофуються.