Презентація: "Спілкування і здоров'я. Засоби комунікації"

Тема уроку: Спілкування і здоров’я. Засоби комунікації. Остапенко Л. Ю.

"Якщо, слухаючи вас, дивляться вам в обличчя, реагують на ваші слова, погляд спрямований вам в очі - будьте впевнені: ви спілкуєтеся". М. І. Лісна

Правила роботи. Говорити по черзі, а не всі водночас. Не перебивати того, хто говорить. Дотримуватися «правила піднятої руки. Поважати всі висловлені думки. Бути активним.

Життя — це найбільша цінність, якою володіє людина. А найбільша розкіш у житті — це «розкіш спілкування».                                   Антуан де Сент-Екзюпері

Упродовж життя кожен з нас постійно контактує, спілкується з найрізноманітнішими людьми. Здавалося б, життєвий досвід, який ми поступово набуваємо, дозволяє розв'язати будь-яке повсякденне питання. Але насправді лише одиниці самостійно відкривають правила спілкування, що допомагають уникати додаткових труднощів у взаємодії з іншими людьми, своєчасно «гасити» конфлікти в наслідок непорозумінь.

Спілкування – це складний багатоплановий процес установлення і розвитку контактів між людьми, який породжений потребами спільної діяльності і включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини.

Спілкування - це обмін думками, новинами, враженнями, тобто повідомленнями.

Жити – значить пізнавати себе, творити себе, відчувати свою залежність не тільки від світу матеріального, але й вищого, духовного.

Найвище багатство людини – це можливість спілкуватися. У спілкуванні ми пізнаємо один одного, розвиваємо свої моральні і психічні якості, розкриваємо себе. Спілкування з оточуючим середовищем починають зі слова, погляду, жесту, усмішки.

Комунікація (від лат. Communicatio – єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. Communico – роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. Communis – спільний) – це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома чи більше особами.

Види спілкування БезпосереднєОпосередковане Реальне. Уявне Офіційне. Неофіційне Вербальне. Невербальне 

1. Безпосереднє й опосередковане спілкування. При  безпосередньому  контакті  люди  бачать  і  чують  одне одного, перебувають в одному місті. Опосередковане  спілкування  відбувається  між  людьми,які  розділені  простором  або  часом,  за  допомогою  таких  засобів,  як  телефон,  комп’ютер,  листування,  аудіо  або  відеозаписи, книги.

2.  Реальне  й уявне спілкування. Реальне спілкування відбувається між реальними людьми. Уявне – цеспілкування  з  літературними  героями,  співаками,  акторами,  які  є  кумирами, але  з  якими  не  має  реального спілкування.  Деякі  люди  замінюють реальне  спілкування «розмовами»з тваринами, рослинами або іграшками.

3.  Офіційне й неофіційне спілкування. Офіційне  спілкування  —  формальні,  ділові  стосунки  на роботі, у школі, у державних установах. Неофіційні  (побутові,  сімейні,  товариські)  стосунки  не мають  чітких  правил  і  здійснюються  на  більш  вільних  засадах.

4.  Вербальне й невербальне спілкування. Вербальне  спілкування  здійснюється  за  допомогою  мови й  мовлення.  Одна  з  найважливіших  проблем  цього  типу  спілкування — розуміння співрозмовника. За  допомогою  слів  люди  програмують  свою  поведінку  та поведінку  інших.  Варто  пам’ятати,  що  слова-«агресори»  (претензія,  дурниця  тощо)  майже  завжди  сприймаються  негативно і викликають зворотну агресію співрозмовника.

Невербальне  спілкування  полягає  в  передачі  й  одержанні  інформації  за  допомогою  міміки,  жестів,  різного  роду  сигналів  і  символів.  Велике  значення  в  невербальному  спілкуванні  має  «мова»  погляду.  Погляд  передає  не  лише  емоції, а також і змістовну інформацію. У  спілкуванні  інформацію  несе  навіть  простір:  відстань між  людьми,  місце  в  кімнаті,  у  будинку,  яке  займає  (чи  прагне зайняти) та чи інша людина.

Жести – це виразні рухи частин тіла

Чи можемо ми невербально зрозуміти настрій людини?

В одних і тих же ситуаціях люди поводять себе по різному. Одні намагаються відстояти свою точку зору, незважаючи на інтереси й почуття інших. Вони вдаються до погроз, застосовують фізичну силу. Таких людей не люблять, бояться, уникають. Таку поведінку називають агресивною. Пасивні люди, навпаки, не вміють себе захистити і, як правило, нікому не вміють відмовити. Люди, які впевнені у собі, мають багато друзів, вони вміють домовлятися без погроз та бійок. Таку поведінку ще називають інтелігентною. Упевнена манера спілкування є здебільшого найкращою.

Агресивна поведінка підлітків і молоді – одна з найбільш актуальних соціальних проблем. Зростання насильницької злочинності є тому підтвердженням. В основі виникнення та розвитку агресивної поведінки в підлітків можуть лежати такі причини: особистісні особливості підлітка, особливості взаємин із батьками та іншими дорослими тощо. Підліткові спільноти, які є основною формою взаємодії, також можуть бути передумовою виникнення агресивної поведінки в підлітків. Прояви агресивності в хлопчиків і дівчаток-підлітків різні. Підлітки, чия самооцінка знаходиться в конфлікті із зовнішньою оцінкою соціуму (оцінка нижче й не відповідає самооцінці), значимо відрізняються від своїх однолітків вищими показниками агресії.

Специфічною особливістю агресивної поведінки в підлітковому віці є залежність дитини від групи однолітків на тлі краху авторитету дорослих. У цьому віці бути агресивним часто означає «здаватися чи бути сильним». Конфлікти з ровесниками в основному є проявом боротьби: у хлопчиків – за лідерство, за успіхи у фізичній чи інтелектуальній сферах або за чиюсь дружбу, у дівчаток – наприклад, за представника протилежної статі.

ЯК УНИКНУТИ КОНФЛІКТУ?— не нервувати;— вислухати іншу сторону;— говорити спокійно;— зупинитися;— проаналізувати ситуацію, що склалася;— порадитися;— знайти компроміс;— просто вибачитися.

Сором'язливість може виникнути і закріпитися, якщо людина немає навичок спілкування, турбується через те, як оцінять оточуючі її вчинки. У результаті вона постійно принижує себе, вважаючи нездатною ні до чого або навіть дефективною. Якщо постійно говорити собі «я сором'язливий», то це обов'язково увійде у звичку, а звичка, як говорив класик, - «друга натура». Психоаналітики вважають, що сором'язливість виникає через внутрішні конфлікти, а соціологи стверджують, що норми й установки суспільства роблять людей сором'язливими.

Упоратися із сором'язливістю можна, однак спочатку треба зрозуміти причину її виникнення. Часто людина абсолютно неправильно розуміє ставлення до себе оточуючих: може думати, що її не люблять і засуджують, і її це навіть не дивує – адже вона вважає себе гіршою за інших, майже завжди чекає несприятливого результату справ.

-       Як позбутися сором'язливості?Щоб позбутися сором'язливості, навчитися спілкуватися з різними людьми, відчувати себе вільно й розкуто в будь-якій ситуації, треба прийняти рішення змінити своє життя і навіть звернутися за допомогою до психолога, якщо це необхідно.

Рекоменадації:1. Зрозумійте, що про вас подумають інші люди – безглуздо, а іноді просто недоречно: люди, як правило, найчастіше зайняті собою. Адже кожній людині, як і вам, небайдуже, як вона виглядає, - а вже потім люди звертають свою увагу на оточуючих. До того ж, ті чиє добре ставлення вам дійсно варто заслужити, оцінюють людей  не за зовнішніми ознаками, а за їх справжніми якостями.2. Завжди мислити позитивно – тим більше, якщо ви думаєте про інших людей. Багато людей будуть незгодні з вами щодо різних питань, матимуть  протилежну точку зору, але це не означає, що вони стануть вас засуджувати. Учіться спілкуватися.

3. Не судіть себе суворо – розбудіть у собі почуття гумору. Якщо ви сказали щось не так, не треба себе лаяти – усміхніться, дозвольте собі бути собою, продовжуйте розмовляти.4. Цілі, які ви перед собою ставите, повинні бути для вас реальними і значимими – інакше вам просто не захочеться їх досягати.5. У складній для вас ситуації – наприклад, перед публічним виступом, намагайтесь підготуватись заздалегідь – потренуйтесь у дома, перед членами сім'ї або навіть просто перед дзеркалом – це вам необхідно. Виступаючи перед аудиторією, думайте не про те як ви виглядаєте, а про те, що перед вами знаходяться люди, для яких ваша інформація є важливою – і у вас вийде чудово.

6. Завжди одягайтесь красиво і зі смаком. Якщо ви на цей момент обмежені в коштах, то стежте за тим, щоб одяг був завжди чистим і акуратним. Додайте в нього хоч одну яскраву деталь: краватку, шарф, хустку, квітку або інші аксесуари.7. Розмовляючи з людиною, не чекайте, що вона розвиватиме розмову – розвивайте її самі, але також слухайте співрозмовника – цікавтесь його думкою і робіть йому щирі компліменти. При цьому ніколи не підлещуйтесь.

8. Деяким людям здається, що позбутися сором’язливості допомагає алкоголь, і вони використовують його все частіше і частіше. Це неприпустимо, і не тільки тому, що так можна легко пристраститися до алкоголю. Під впливом спиртного людини стає не вільніше, а розв'язнішою, і може буквально «зірватися з ланцюга» - того самого «ланцюга», на якому її постійно утримують різні комплекси. Після такої поведінки,коли дія спиртного мине, стан сором’язливості посилюється – адже людині соромно за свою поведінку, і вона ще більше замикається в собі, намагається віддалитися від оточуючих.

9. Спробуйте використовувати аутотренінг та афірмації – позитивні твердження й установки: сьогодні про це говорять скрізь, і тому багато людей вважають це несерйозним – але це працює.10. Перестаньте зациклюватися на своїх невдачах: згадайте й усвідомте, що не помиляються лише ті люди, які нічого не роблять – це істина. Запам'ятовуте не свої помилки і невдачі, а свої переваги і успіхи, хоча й помилки вам даються для того, щоб «витягувати» з них позитивний досвід.

11. Як тільки ви  починаєте відчуваєте незручність у спілкуванні з іншими, згадайте про деякі права, які є в абсолютно в кожній людині: право говорити «ні» і не відчувати себе винуватим при цьому; право не виправдовуватися; право самому оцінювати свої вчинки і почуття; право помилятися і відповідати за свої помилки; право не подобатись; право не знати чого-небудь; право на незалежність; право приймати нелогічні рішення – якщо це не шкодить іншим.12. Якщо ж у будь-якій ситуації вам буде важко розслабитись, згадайте слова, сказані кимось із відомих і великих: «не піклуйтеся про те що подумають про вас інші, вони занадто стурбовані тим, що ви думаєте про них». 

Основні правила спілкування: Будьте завжди ввічливими, привітними та доброзичливими в спілкуванні. З повагою ставтеся до співрозмовника.

Будьте уважними до співрозмовника, до його стану і настрою, до того, що і як він говорить, як реагує на ті чи інші слова.

Умійте слухати і не перебивати інших.

Не бійтеся вступати в контакти (усні чи письмові) з людьми, навіть не знайомими вам, але при цьому уникайте нав'язливості.

Не завдавайте людям прикрощів словом (не ображайте, не говоріть неприємного не виявляйте своєї неповаги, не вживайте грубих слів тощо).

Говоріть про те, що може бути цікавим і корисним для тих, хто вас слухає.

Умійте ввічливо попросити про щось і ввічливо відмовити в чомусь, не образивши людину своєю відмовою. Намагайтеся чемно пояснити причину прохання чи відмови.

Використовуйте в спілкуванні слова «будь-ласка», «вибачте», «не ображайтеся», «чи не змогли б ви», «на жаль» тощо. Стежте за культурою мовлення.

Умійте підтримати людину словом і ділом у будь-якій ситуації.

Отже, із усього сказаного можна зробити висновок, що спілкування – це чи не найважливіша для людини річ. І для того, щоб воно приносило задоволення і бажаний результат, слід виробити в собі ті якості, про які ми сьогодні говорили, пам'ятати вислів древніх: «Заговори, щоб я тебе побачив».

Завжди пам'ятайте просту народну істину, що до людей слід ставитися так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Також у спілкуванні людей дуже важливу роль відіграють почуття та емоції. Людина яка доброзичливо спілкується , з якою інші спілкуються із задоволенням називають – комунікабельною.

Домашнє завдання:§16, стор.81-85. Скласти поради тим людям, які мають агресивну манеру спілкування.

Дякую заувагу