Презентація Стандарти журналіста

Професійні стандарти журналіста

Вступ. Журналістика — одна з тих професій, якій потрібно вчитисявсе життя. Світ змінюється і нам потрібно пристосовуватись до нових викликів. Ще років десять тому для нас було зовсім непотрібним вмінняверифікувати інформацію з соціальних мереж. Сьогодні соцмережінастільки інтегрувались в наше життя, що це мають бути базові навички для будь-якого журналіста, який не хоче поширювати фейки інедостовірну інформацію.

ПРОФЕСІЙНІ СТАНДАРТИ НОВИННОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ«Якби світ і люди в ньому були досконалі, то журналісти при роботі могли б керуватися лише власною думкою», — так починаються редакційні настанови Бі-бі-сі. Але світ не досконалий, тому, щоб правильно його висвітлювати, варто керуватися журналістськими стандартами. Міжнародні професійні журналістські стандарти визначаються Декларацією принципів поведінки журналістів, яку було прийнято на ІІ всесвітньому Конгресі Міжнародної федерації журналістів (Бордо, 25—28 квітня 1954 р.), затверджено зі змінами на 18-му всесвітньому Конгресі МФЖ (Хельсингьор, 2—6 червня 1986 р.).1 Цю Декларацію було проголошено як стандарт професійної поведінки журналістів, які займаються збиранням, передачею, розповсюдженням і коментуванням новин та інформації, висвітленням подій. Експерти Інституту масової інформації виокремлюють шість основних стандартів інформаційної журналістики:

ПРОФЕСІЙНІ СТАНДАРТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИБаланс думок і позицій. Достовірність (посилання на джерела)Відокремлення фактів від коментарів та оцінок

ПРОФЕСІЙНІ СТАНДАРТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИТочність подання інформаціїПовнота представленняфактів та інформації з цієї проблеми. Оперативність подання інформації

Баланс думок і точок зору. Життя складається з великих і малих конфліктів. Кожна журналістська тема є або конфліктною або, як мінімум, неоднозначною. Це потребує від нас чіткого визначення, хто є сторонами кожного конфлікту, або хто є компетентним і незалежним експертом у кожній темі, яку робимо. Стандарт балансу думок вимагає від журналістів представляти в матеріалі думку всіх сторін конфлікту та забезпечити всебічність та безсторонність висвітлення події. Лише тоді аудиторія отримує повну картину й отримає досить інформації для власних висновків. Тобто журналіст не має ставати на якусь із сторін конфлікту, але має всебічно показати суть конфлікту. Під час висвітлення конфлікту необхідно надати слово та відобразити позиції всіх сторін. При цьому сам журналіст має бути максимально неупередженим та не маніпулювати експертною думкою на користь однієї зі сторін

Достовірність. Стандарт достовірності передбачає, що кожен факт, який подається в матеріалі, повинен мати ідентифіковане та надійне джерело інформації. Достовірність інформації означає якісну перевіреність кожного факту в компетентних щодо цього факту джерелах. Про точну цифру бюджетних витрат логічно запитувати у міністра фінансів і у голови бюджетного комітету парламенту. Про небезпеки ускладнень, пов’язані з черговим штамом грипу, доцільно запитувати в лікаря-науковця і в лікаря-практика. Журналіст повинен завжди перевіряти будь-який факт у кількох компетентних джерелах. А для цього, розбираючись у черговій темі, він повинен чітко визначати компетентність тих чи інших посадовців або експертів. Ще одна вимога стандарту достовірності — журналіст повинен щоразу чітко повідомляти своїй аудиторії, звідки він узяв у матеріал той чи інший факт або думку.

Відокремлення фактів від коментарів. У такому «чистому» й консервативному інформаційному жанрі, як новини, журналіст взагалі не має права коментувати матеріал. Отже, не коментуючи й не оцінюючи ніяк, він подає своїй аудиторії, по-перше, факти. По-друге, думки учасників події. По-третє, думки експертів. Кожний факт має компетентне джерело. Кожна думка має конкретного автора. Про джерела фактів і авторів думок журналіст повідомляє аудиторії. У цій ситуації автоматично факти є відокремленими від висновків та оцінок. У більш вільних жанрах — авторські програми чи публіцистичні статті — автор-журналіст може висловлювати власну думку, але при цьому він повинен її завжди чітко позначати («особисто я вважаю», «на думку автора цієї статті» тощо). Такі матеріали можуть бути позначені окремим розділом або рубрикою («авторська колонка», «думка автора», «редакторська колонка» чи іншим чином). Для таких матеріалів може виділятися окрема сторінка. Аудиторія повинна чітко розуміти, що певна оцінка чи висновок не є «істиною в останній інстанції», це — лише суб’єктивна думка автора матеріалу

Точність. На початку 2014 року, медіа-експерти, як українські, так і міжнародні, відзначили стрімкий розвиток феномену фейків у російських ЗМІ. Фейки супроводжувалися закликами до агресії в ефірі, які призвели до агресії у реальному житті. Найбільш відомим фейком, напевно, є історія про «розіп’ятого хлопчика» у Слов’янську, яку передав російський Первый канал. Феномен фейків яскраво ілюструє порушення одного з основних професійних стандартів журналістики — стандарту точності. ЗМІ мають передавати факти, а не чутки, і тим більше не фейки. Аудиторія покладається на ЗМІ в тому, що саме професійні журналісти допоможуть відділити правду від брехні й чуток. Отже, ЗМІ мають поширювати лише правдиву інформацію. Ненадійні джерела інформації можуть призвести до поширення неточної та маніпулятивної інформації, що може зашкодити аудиторії і, відповідно, репутації ЗМІ.

Повнота представлених фактів. Будь-яка тема потребує максимально повного набору фактів і думок. Тому завдання журналіста все це знайти в компетентних джерелах. У новинах має бути відповідь на питання: що сталося, де сталося, коли сталося; до аналітики додається чому сталося і до чого це призведе, а також коментарі експертів; до новин на сайтах також має бути дописаний бекграунд, у якому має бути зазначена передумова події, контекст події. Усі складні терміни повинні бути пояснені. У пошуку експертної думки чи взагалі при озвучуванні головної теми новини, варто озброїтися принципом вірогідного спікера, пам’ятаючи про те, що навіть давно знані чи перевірені особи можуть маніпулювати особисто чи бути використовуваними кимось (озвучувати підкинуті меседжі чи фейки), про це абсолютно не підозрюючи. При виборі експерта варто переконатись у його незалежності, особливо це стосується експертів-політологів, які досить часто є оплаченими певними політичними силами, відповідно, такий коментар не додасть повноти матеріалу, але цілком додасть маніпуляцій.

Оперативність. Цей стандарт передбачає, що ЗМІ повинні максимально оперативно висвітлювати актуальні події, проте не в збиток іншим стандартам. Особливої оперативності вимагають новини, від яких залежить життя та безпека людей. Це стосується військових новин, кліматичних та екологічних катастроф тощо. Стандарт оперативності вимагає від журналістів-інформаційників подавати будь-яку інформацію не відкладаючи її «на потім». Тобто у найближчому випуску новин / номері газети. При цьому подавати інформацію слід максимально повно і в найбільш якісному (з досяжних) вигляді. Так, наприклад, традиційно роблять великі інформаційні агентства та провідні інтернет-медіа — вони повідомляють важливі новини частинами, у міру того, як підтверджується інформація. Для телебачення виходом може бути усне повідомлення, коротка «картинка» про подію, або — якщо подія відбувається прямо під час випуску новин, чи щойно закінчилася — пряме включення.

Ознайомтеся із новиною На вашу думку, наскільки об’єктивною є ця новина та неупередженою позиція журналіста? Чого ще бракує, щоб ми дізналися про реальний розвиток подій? Якої інформації у цій новині не має бути?

Джерела інформації. Факт vs думка

Джерела бувають таких типів:

Джерела інформації можуть бути:

Базові настанови щодо перевірки джерел інформації від медіаексперта й журналістки Людмили Гуменюк: Оцінка завжди відбиває чиюсь суб’єктивну позицію, емоційне ставлення, заклик до якихось дій. Факт від оцінки відрізняє об’єктивність. Все, чого можна торкнутися, виміряти, перелічити, підтвердити. Фактами можуть бути числа, дати, імена, події«Факти – священні, коментарі – вільні»З’ясувати, з чим ви маєте справу – з фактом чи судженням. Факт не дає оцінок, а також ні до чого не закликає

Прочитайте і визначте, де у наведених реченнях факт, думка, судження, упередження. Мені більше подобається приходити на другий урок. От ти завжди пропускаєш найцікавіші заняття. Я не підтримую учнів, які не здатні прийти на перший урок. Сьогодні я прийшов/прийшла до школи на другий урок.