Презентація «Сучасний освітній процес»

Сучасний освітній процес

Головна мета сучасної школи полягає в тому, щоб створити таку систему навчання, яка б забезпечувала освітні потреби кожного учня відповідно до його нахилів, інтересів та можливостей.

Але зараз навчальний процес у школі зберігає невирішеними протиріччя між зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і загальним станом цього процесу, який потребує постійного вдосконалення:між досягнутим учнями рівнем знань, умінь та навичок і знаннями, вміннями й навичками, необхідними для розв'язання поставлених перед ними нових завдань; між фронтальним викладом матеріалу й індивідуальним характером його засвоєння; між розумінням матеріалу вчителем і учнями; між теоретичними знаннями й уміннями використовувати їх на практиці та ін. Коли ми говоримо про навчальний процес, то маємо на увазі тісну взаємодію учителя й учня, яка відбувається на уроці.

Але учні відверто висловлюють небажання вчитися. Демонструють відсутність інтересу до окремих предметів та навчання взагалі. Особливо характерним це явище є для підлітків. Вони стають помітно пасивнішими, неуважними на уроках, не хочуть вслухатися, вдуматися, запам’ятати те, про що говорить учитель. Такий опір зумовлений конкретними причинами.

1) Передусім – це наявність прогалин у навчально-пізнавальній діяльності, які знижують темп роботи настільки, що учень не може за відведений час опанувати необхідний обсяг знань, умінь та навичок. Узяти їх на озброєння – справа не з легких. І якщо не вистачає потрібних якостей, то в дитини «опускаються руки» і вона протиставляє себе навчанню.

2) Недостатній рівень розвитку та вихованості особистісних якостей, що не дають змогу учневі виявляти самостійність, наполегливість, організованість та інші якості, необхідні для успішного навчання.

3) Невідповідність шкільного програмового навантаження потребам самих школярів. Часто науковий рівень інформації не відповідає віковим можливостям дітей, є для них не просто нецікавим, а й незрозумілим. А буває й навпаки – дублює вже вивчений і неодноразово повторений на інших уроках матеріал. Перевантаженість програм ставить учителя перед вибором – або не повною мірою виконати змістовну частину програми, викроївши таким чином час на роботу над уміннями та творчими завданнями, або, забезпечивши виконання змістовної частини, звести до мінімуму забезпечення в частині «Повинен уміти».

4) Наступну перешкоду на шляху до успіху в процесі навчання можна назвати так: методологічні негаразди в організації навчально-виховного процесу самим вчителем. За останні роки життя навколо нас суттєво змінилося, прискорився його темп. А шкільні принципи навчання та виховання залишаються старими. Життя учнів поза школою набагато яскравіше й привабливіше, ніж у її стінах. Не стимулює потяг до знань і слабке матеріально-технічне забезпечення, обмеженість та застарілість роздатково-ілюстративного матеріалу, монотонність класно-урочної системи, відсутність творчості, пошуку в роботі учнів, завантаження пам’яті, а не мислення.

5) На результат навчання пливає також і оцінка, виставлена вчителем учню. Як правило, контролю з боку вчителя піддається лише кінцевий результат, а не сам хід навчальної діяльності. Оцінка виконує роль позначки. Але поняття оцінки ширше і багатше, ніж поняття позначки. Оцінка виконує ряд функцій: навчальну, контролюючу та виховну. Вона повинна бути, перш за все, якісною. Головне в ній – не проста фіксація досягнутого школярем результату, а спонукання до подальшої роботи, допомога в усуненні недоліків.

6) Соціальні причини теж мають свій вплив на хід та результати навчального процесу. Мається на увазі факт негативного ставлення до школи та вчителів у деяких сім’ях. Це обов’язково впливає на сприйняття навчально-виховного процесу самими дітьми.

Так само роль негативного прикладу відіграє й низький матеріальний рівень самого вчителя. Низька заробітна плата та соціальна незахищеність учителів негативно відбиваються на якості освіти, не дозволяють підтримувати на належному рівні кваліфікацію вчителів.

Старшокласники прекрасно усвідомлюють, що високий рівень знань не завжди є гарантією вступу до ВНЗ і не є атрибутом достатнього матеріального рівня життя в майбутньому. То навіщо ж тоді напружувати всі свої сили й досягати успіхів у здобутті великого багажу знань? Можна просто зробити ставку на гроші та знайомства.

Визнати правду про пересічного учня, який не хоче вчитися, а приходить до школи, тому що так треба батькам та іншим дорослим. Отже, починати треба з правди, і тільки правди.

Правду про вчителя, який з останніх сил намагається дати знання сучасному учневі незважаючи на усі життєві негаразди.

Правду про батьків, що не переймаються освітою своїх дітей, дратуючись від тих "заморочок", які підкидають для них шкільні вчителі та предметні підручники.

Правду про сучасні підручники та зміст освіти в першому-другому-одинадцятому класі, від яких хочеться сховатися нормальній дитині, оскільки не відповідають ні психологічним віковим особливостям, ні здоровому глузду.

Правду про недоукомплектовані, але обов'язкові за змістом технічні засоби навчання та недосконалу матеріально-допоміжну базу школи.

Правду про освітнього чиновника, який, не забезпечуючи умов для нормальної освіти, вимагає від школи належних результатів. Правду про закони, постанови та численні інструкції, за допомогою яких держава створює показушно-віртуальне поле освіти, центральне місце в якому займає не учень і не вчитель, а саме чиновник.

Дякуємо за увагу!