Презентація"Свято українського вареника"

СЛАВА УКРАЇНСЬКИМ ВАРЕНИКАМ! ...Що у світі найсмачніше? Може, краби чи ікра? Може, ще щось, найдивніше? Є багато різних страв. Креми, соуси, салати, ще - рулети та супи... В українську теплу хату завітай, будь ласка, ти. Тільки в хаті українській покуштуєш диво з див: Ось півмісяці у мисці, а над ними в'ється дим, Бо гарячі - масло тане...Чи ж ви знаєте, що це? Це - вареники в сметані, Найсмачніші над усе!

У XVI столітті на Русі аметист із червонуватим відтінком називали "вареником" чи "амефісом", і цінувався він дорожче рубіна. Так корона російської цариці Ірини Годунової була прикрашена величезними аметистами ("варениками"). Аметист - улюблений камінь служителів церкви. Ним прикрашали ікони, в алтарі, наперсні хрести і панагії. При присвяченні в сан кардинала,присвяченому вручався перстень з аметистом, тому в католицьких країнах камінь називався єпископським, пасторським, а на Русі архієрейським.А ось коли українські ґаздині почали готувати страву під назвою «вареники», достеменно невідомо й до сьогодні. Українофіли стверджують, що продукт споконвіку вітчизняний, і як аргумент приводять зображення вареника на трипільському посуді й гарній легенді про Місяць, що опустив в українських степах свою тінь. І так їй сподобалося на Землі, що вона вирішила: „От якось зживуся по-доброму з людьми та й залишуся з ними”. І почала вона лягати малюнками місячними на трипільський посуд. А потім лягла та тінь на серпи староруські – лягало під нею жито, наповнюючи токи снопами, а столи – хлібами. Тож чорний хліб повсякдень, а білий до свят. Стала тоді тінь місячна, та й замісила хліб святковий – варенички. Як маленькі білі місяці. Розплодилися тоді вареники по всій Україні та стали національним брендом разом з борщем і вышиванкою. У всякому разі іноземці в наших ресторанах запитують вареники вже з порога .

Страву з тіста з різною начинкою готують в усьому світі. В Італії - це равіолі, у північній Росії - пельмені, на півдні й сході Росії – манти й пози, уПольщі- кнедлики, у Чехії – пироги, у Литві - цепеліни, а в Україні – це вареники. Саме слово "вареник походить від "варити", тому що правильно готувати вареники так: тонко розкатане тісто нарізається кружечками, квадратами, овалами, трикутниками, а потім, заповнені начинкою й зліплені по краях, вироби варять у киплячій воді.

З варениками пов'язують магічні дії, наприклад, дівчата ворожать на варениках на св. Андрія господарі заговорюють худобу, вареники як обов'язкову страву жінки несуть породіллі після пологів. Трипільці вірили що символом молодого Місяця та продовженням роду є вареник на різдвяному столі. Під час жнив прадавні українці їли вареники як ритуальну страву. Вареник не випадково за формою нагадує місяць у пору його першої чверті — коли вирішувалася доля врожаю. Така їжа мала надати женцям «місячної» наснаги. Під час перепочинку виконувалися жниварські пісні, наприклад така, що записана на Київщині: «Вже місяць спадає, а краю все немає… Ой, нумо, поспішімо, жнива вчасно завершімо! Недалечко до межі, варенички у діжі! Не барімося на лані — варенички у сметані!» На Андрія дівчата варили пироги (так у регіоні називають вареники) і викладали їх перед голодним котом, — чий пиріг кіт хапав першим, тій дівчині належало до весілля готуватися. Якщо кіт лише відкусив пирога і покинув, значить — на розлучення і самотність».

У повсякденному меню українського селянина вареники зустрічалися нечасто, вони були окрасою недільного й святкового столу. Вареники входили також до складу урочистих трапез (весілля, хрестини, поминки, гостини, храмові свята), їх варили на толоку й обжинки. Вареники були обов'язковою стравою, котру несли молодій дівчата-дружки на другий день весілля, а жінки — породіллі. При цьому примовляли: «Щоб повна була завжди, як вареник.» У цих випадках вареники символізували продовження роду. Часто замість "вареники" вживають іншу назву - "пироги". Так ось пироги, то ті самі вареники, відрізняються вони тільки назвою. Як кажуть: "От такі то пироги"

Вареник у якості мантри Як установили філологи, популярна дитяча лічилка "Еники Беники їли вареники" - не що інше, як переклад з путунхуа древньої шаманський мантри! На українській мові цілком це звучить так: "Еники Беники їли вареники, ЕникиБеники бумс". Мантра потрібна, щоб відкрити в людини так називане третє око (щось начебто шостого почуття). На відкриття цього самого третього ока найбільше впливає ударний склад мантри "бумс". Вся інша частина мантри (у тому числі і слово "вареники") служить для залучення космічної енергії до третього ока. Відкриття філологів говорить про те, що вареники були не просто відомі в далекій давнині у народів південно-східної Азії, але і, як це не дивно, зіграли визначену роль у духовному житті древніх народів.

ЩЕДРИК, ВЕДРИК, ДАЙТЕ ВАРЕНИК Українська народна пісня Щедрик, ведрик, дайте вареник, А ще мало — дайте сала, Кільце ковбаски, грудочку кашки. Умочить у масло, щоб було смашно. Дайте кишку — з’їм в затишку. Мати казала, щоб дали сала. Батько сварився, щоб не барився. Коротка свитка, ізмерзла литка. Давайте хутко — побіжу прудко. Боже, дай вечір добрий! Давайте дохід довгий!

Гумореска Павла Глазового "Як вареники варили кум і я"

змішати замісити розкачати вирізати начинити защіпити закип’ятити зварити З’їж мене

По світу вареник рознесла наша діаспора, то хіба він не заслуговує на увічнення? На центральній площі містечка Глендон у канадській провінції Альберта поставлений пам'ятник... варенику. "Скам'янілий" кулінарний шедевр має висоту 9 метрів і важить 2700 кілограмів. Пам'ятник варенику встановлений у Глендоні неспроста. Справа в тім, що вареник - офіційний символ цього міста. Зовсім очевидно, що предки нинішніх глендонців боготворили вареники, прибувши в ці краї, швидше за все з просторів України. Відомо, що саме в Канаді історично склалася одна з найбільших у світі українських діаспор.

Гордість української кухні. Напередодні  Міжнародного дня туризму, 26 вересня 2006р.у Черкасах відкрили двохметровий пам’ятник „Українському варенику” . Розташований він прямо за спиною у кам'яного козака Мамая, який, як і всі інші, з'їсти цей монументальний твір кулінарного мистецтва не може. Хто ж його з'їсть - він же пам'ятник?!

Символом одного із закладів, який належить Михайлу Поплавському, є "пам'ятник варенику, що переміг кризу-2009". Пам'ятник варенику у м.Єйську (Росія)

І як же обійтися без українських вареників, які так смачно готувала гоголівська Солоха. Пельменеподібне блюдо турецької кухні (!) настільки прийшлося до душі українцям, що з "басурманських" дюш-вара поступово перетворилося у вараники, а вже потім у гордість української кухні – вареники. І як отут не згадати класичне гоголівське – "Ніч перед Різдвом", візит коваля Вакули до чаклуна Пацюка. “Пацюк роззявив рот, подивився на вареники й ще сильніше роззявив рот. У цей час вареник виплеснув з миски, шльопнувся в сметану, перевернувся на іншу сторону, підскочив нагору й саме потрапив йому в рот. Пацюк з'їв і знову роззявив рот, і вареник таким же порядком відправився знову” . Мабуть, це одна з найвідоміших кулінарних сцен у літературі. Гоголь завжди радував свого читача смачними й соковитими описами застіль. Микола Васильович розумівся на їжі й сам був не проти приготувати вищезгадані вареники.

Тут їли рознії потрави, І все з полив'яних мисок,  І самі гарнії приправи З нових кленових тарілок:  Свинячу голову до хріну І локшину на переміну,  Потім з підлевою індик;  На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу  Із маком медовий шулик...  П'ять казанів стояло юшки,  А в чотирьох були галушки,  Борщу трохи було не з шість; Баранів тьма була варених,  Курей, гусей, качок печених,  Досита щоб було всім їсть...  Був борщ до шпундрів з буряками,  А в юшці потрух з галушками,  Потім до соку каплуни;  З отрібки баба-шарпанина,  Печена з часником свинина,  Крохналь, який їдять пани...  Там лакомини разні їли...  Сластьони, коржики, стовпці,  Варенички пшеничні, білі,  Пухкі з кав'яром буханці. Страви, які споживав Еней із твору І.П.Котляревського “Енеїда”

Найбільші вареники минулого В XIX столітті в Україні цілком звичайною справою були вареники розміром 30-40 сантиметрів! Цей факт було змальованоі в знаменитій повісті Миколи Васильовича Гоголя "Вій": "...по хуторах малоросійських можна їсти галушки, сир, сметану і вареники величиною з капелюх..."... Вареники - хобі Рецепти вареників - для першого президента України Леоніда Макаровича Кравчука - це хобі. Він збирає рецепти начинок, вишукуючи їх навіть у стародавніх манускриптах. І чого там тільки немає - вареники з начинкою з язиків жар-птиці, щитовидних залоз кажанів, поперечно - смугастих м'язів крабів і вугрів, чайних листів з ізюмом, в'ялених бананів, м'якоті фейхoа тощо. Є в екс-президента і спеціальне блюдо для таких вареників. Виконано воно у виді ромашки з різнобарвними пелюстками з найтоншого фарфору. Кожен пелюсток має свій підігрів і музичний супровід. Повертаєш до себе, скажемо, "пелюсток" з варениками з полуницею чи малиною, натискаєш кнопку і, будь ласка, звучить "Калинка". Захотіли вареники з картоплею на шкварках - їж і слухай, як "косив Ясь конюшину". А якщо з грибами чи крабами, так узагалі...

«Золотий вареник" "Золотий вареник" - це спеціальний нагрудний знак для кращих кулінарів і кондитерів України (знаки вручаються за підсумками щорічного відкритого конкурсу). Вища нагорода була заснована в 1999 році. З 2000 року вручається по сім таких знаків у різних номінаціях. Перший власник знака - Олександр Генріхович Звенигородський. Він одержав його в 1999 році. Кругла двох-сантиметрова основа нагороди виконана зі срібла 925 проби. Сам же "Золотий вареник" зроблений із золота 583 проби, як і його кружечок, що обрамляє, на емалі (начебто на тарілку поклали маленький золотий вареник). Сам вареник по канві "тарілки" обсипаний "алмазами" з цирконію - 38 штук діаметром один міліметр кожний. Знаки були розроблені і виготовлені в Сімферополі народним майстром України Сергієм Скляром. Ідея символу "Золотого вареника" була запропонована продюсером Романом Воробйовим у 1999 році. ЩЕДРИК, ВЕДРИК, ДАЙТЕ ВАРЕНИК Українська народна пісня Щедрик, ведрик, дайте вареник, Грудочку кашки, кільце ковбаски. Горобчик летів, хвостиком вертів. А ти, дядьку, знай, копієчку дай!

Вареники-великомученики, Велику муку терпіли, В окропі кипіли, Сиром боки позапихані, Маслом очі позаливані, Я вас, вареники, величаю І в сметану вмочаю.

Ой, вставали раненько, картоплю варили До вечора вареників з нею наліпили Наварили вареників для гостей хороших Їжте, їжте вареники, гості наші любі, Вони трохи гаряченькі не попечіть губи. А вже ж в ті вареники картоплі напхали Ще й перчиком притрусили, там його немало. В череп'яну макітерку ми їх положили Олійкою з цибулькою добре помастили. Їжте, їжте гості любі, рахувать не станем Може, кому буде мало – ми іще добавим.

Ще посидьте з нами трохи, В нашій хаті за столом. Є вареники у хаті - В Україні все гаразд: Всі - щасливі і багаті, Щедре сонце світить в нас! Слава хаті українській, Слава нашій всій землі, І вареникам у мисці, Що на нашому столі!