Презентація "Тарас Григорович Шевченко на Сумщині"

Тарас Григорович Шевченко на СумщиніПідготувала класний керівник Демещенко Ірина Володимирівна

Біографія Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії. Його батьки були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта. Після смерті у 1823р. матері і в 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Перший автопортрет

Початок поетичного таланту Шевченка Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити” . Пробудженню поетичного таланту Шевченка сприяло, очевидно, знайомство його з творами українських поетів Котляревського та інших романтиків. Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”. Причинна. Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.І блідний місяць на ту поруІз хмари де-де виглядав,Неначе човен в синім моріТо виринав, то потопав. Ще треті півні не співали,Ніхто нігде не гомонів,Сичі в гаю перекликались,Та ясен раз у раз скрипів.

Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча “Кобзар” містив лише вісім творів (“Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ'яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”), вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поет великого обдаровання.

Перша подорож Т. Г. Шевченка по Україні відбулася в 1843-1844 роках. Яким шляхом він їхав із Петербурга на батьківщину точно не відомо. Тоді молодий поет побував на Київщині,Чернігівщині й Полтавщині (з районів цих областей у 1939 році була утворена Сумська область). Не раз зупинявся Кобзар у селі Андріївка (Гадяцькогоповіту , Полтавської області,нині Роменського р-ну Сумської області). У лютому 1844 року Т. Шевченко разом з П. Кулішем (вихідцем із Шосткинського р-ну,Сумської області),одним із найближчих друзів поета, вперше відвідав Глухів. Тут він цікавився численними історичними пам’ятками:соборами, храмами, палацами.

Багатогранний талант Шевченка в художньому мистецтві

Пам'ятник у Полтаві споруджений українським скульптором Кавалерідзе у стилі конструктивізм.

Більше довелося побувати Шевченку на сумській землі під час другої подорожі по Україні в 1845-1847 роках. У 1845 році, їдучи на Україну, в Глухові на тривалий час зупинявся поет. Він жив на хуторі В. О. Білявського. Враження від подорожі до міста Кобзар згодом описав у автобіографічній повісті „Капитанша” "Не доезжая версты две до города Глухова, в правой стороне от большой дороги, чернеет небольшая березовая роща, и к этой рощице вьется маленькая дорожка … Усадьба, или хутор, Виктора Александровича (хутор Белявщина, ныне в пределах г. Глухова — авт.) скрывался, как за скромной занавесью, за этой рощицей. Приближаясь к роще, мне послышался какой-то неопределенный шум; шум усиливался по мере моего приближения: еще немного, и я явственно мог расслышать, что шум этот происходит от каскада падающей воды. И, действительно, я не ошибся: между белыми березовыми стволами кое-где просвечивала блестящая вода. Выехавши из рощи, передо мной открылся широкий пруд и плотина, полузакрытая старыми огромными вербами. По ту сторону пруда, почти у самого берега, выглядывали из-за деревьев белые хатки и отражались в воде. Между крестьянскими хатками белела под почерневшей соломенной крышей, с гнездом гайстра, или аиста, большая, в четырех окнах, панская хата, или дом, а перед ней стоит огромный развесистый вяз. За хутором по косогору раскинулся фруктовый сад, окруженный старыми березами. На самом косогоре, на фоне голубого неба, на самом горизонте в фиолетовом тумане едва заметно рисовался город Глухов.»

Пам'ятник Шевченка в Глухові Встановлено з нагоди 130-річчя перепоховання Т. Шевченка. Пам'ятний знак має вигляд стели  з хрестом на верхівці. Глухівці свято шанують пам’ять про перебування в місті Шевченка. Його іменем названа одна з центральних вулиць Глухова. Село Чорториги Глухівського району перейменоване в Шевченкове.

З Глухова (1845р.) Тарас Шевченко виїхав на Кролевець. Тут він затримався на кілька днів у повітового лікаря Ф. П. Рудзинського, де за його проханням намалював портрет сина Йосипа. А 25 серпня 1859 року , їдучи з Гирівки до Москви, поет разом з братами Лазаревськими заночував у Кролевці в садибі Г. М. Огієвської. Йому виявили щирий прийом. Через деякий час Огієвська отримала від Шевченка „Кобзар” з дарчим написом.

Бував Шевченко і у Ромнах. Влітку десь у 20-х числах липня поет відвідав Іллінський ярмарок. На ярмарку поет побачив виступ геніального артиста Карпа Соленика. Зачарований його грою, Шевченко записав у своєму „Журналі”: „... Він видався мені натуральнішим й елегантнішим за незрівняного Щепкіна”. Потім враження від ярмарку ще довго будили душу Кобзара та лягли на папір у повісті „Наймичка”, події якої розвиваються по-близу міста. Взагалі відвідини Ромен лишили помітний слід у спогадах і творчості Шевченка. Про Ромни він згадує не лише в „Щоденнику”,а й у ряді художніх творів – поемах„Великий льох” , „Княжна” ,повістях „Наймичка” та „Капитанша” .

Під час третьої подорожі Україною (1859р.) відвідав Шевченко село Лифине. Тут він зупинився у маєтку ліберального поміщика Д. О. Хрущова. На зустріч з давнім другом відразу ж поспішили з Лебедина брати Залеські, художник Мантейфель. На спогад про зустріч Шевченко подарував О. М. Залеському офорт „Приятелі” з дарчим написом. Наталії Хрущовій вручив офорт „Вечір в Альбано поблизу Рима” та особисто переписав для неї вірш „Садок вишневий коло хати”. В Лифиному 7-го червня поет написав вірш „Ой на горі ромен цвіте” , а також створив кілька пейзажних малюнків – чарівні куточки з деревами, частина садиби з дубом ,етюд „Дуб”. З Лихвина Тарас Григорович їздив у Лебедин.

Перший пам'ятник Шевченкові у Сумах встановлений у 1926 році. Пам'ятник у стилі кубізму виконав скульптор Іван Кавалерідзе. Однак у 1953 році пам'ятник був зруйнований: вважається, що в ньому побачили «кавказький сепаратизм», а Хрущову не подобався кубізм. Новий пам'ятник встановлений у 1957 році, його створив сумський скульптор Яків Красножон

Піду візьму я "Кобзаря" у рукиІ прочитаю ті всі вірші іще раз. Добра душа зазнала стільки муки. Поки писав цю книгу наш Тарас. Та й зараз як читаєш ці рядки ти. То серце раз у раз щемить. Мабуть це дуже важко зрозуміти. Чому серденько так стискається й болить.