Презентація "Тема уроку: Поетична збірка „Зів’яле листя”. Місце любовної теми у творчості І. Франка. Життєві імпульси появи творів (автобіографічність)."

Тема уроку: Поетична збірка „Зів’яле листя”. Місце любовної теми у творчостіІ. Франка. Життєві імпульси появи творів (автобіографічність). Широка гама почуттів ліричного героя, ствердження невмирущості почуттів, ідеалу кохання

„Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв”М. Коцюбинський

«Зів'яле листя» — збірка творів Івана Франка. Вона є зразком інтимної лірики. Написана протягом 1886—1896 років і видана у 1896 році. Збірка також має назву «Лірична драма».

Збірка складається з трьох частин, або «жмутків». У «жмутках» вміщено інтимну лірику, в якій оспівано глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання.

У поезіях другого «жмутка» Іван Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи.

Перший жмуток (1886—1893)I. По довгім, важкім отупінню…II. Не знаю, що мене до тебе тягне…III. Не боюсь я ні бога, ні біса…IV. За що, красавице, я так тебе люблю…V. Раз зійшлися ми случайно…VI. Так, ти одна моя правдивая любов…VII. Твої очі, як те море…VIII. Не надійся нічого. IX. Я не надіюсь нічого…X. Безмежнеє поле в сніжному завою…XI. Як на вулиці зустрінеш…XII. Не минай з погордою…XIII. Я нелюд! Часто, щоб зглушить…XIV. Неперехідним муром поміж нами…XV. Не раз у сні являється мені…XVI. Похорон пані ПАНІ А. Г. XVII. Я не кляв тебе, о зоре…XVIII. Ти плачеш. Сліз гірких потоки…XIX. Я не жалуюсь на тебе, доле…XX. Привид. Епілог

Другий жмуток (1895)I. В Перемишлі, де Сян пливе зелений…II. Полудне…III. Зелений явір, зелений явір…IV. Ой ти, дівчино, з горіха зерня…V. Червона калино, чого в лузі гнешся?VI. Ой ти, дубочку кучерявий…VII. Ой жалю мій, жалю…VIII. Я не тебе люблю, о ні…IX. Чому не смієшся ніколи?.. X. В ВАГОНІXI. Смійтесь з мене, вічні зорі!.. XII. Чого являєшся мені у сні?XIII. Отсе тая стежечка…XIV. Якби знав я чари, що спиняють хмари…XV. Що щастя? Се ж ілюзія…XVI. Як не бачу тебе…XVII. Як почуєш вночі край свойого вікна…XVIII. Хоч ти не будеш цвіткою цвісти…XIX. Як віл в ярмі, отак я день за днем…XX. Сипле, сипле, сипле сніг…

«Ой ти, дівчино, з горіха зерня» — українська пісня на слова  Івана Франка, автор музики Анатолій Кос-Анатольський. Вірш увійшов до збірки поезій Івана Франка «Зів'яле листя», що вийшла 1896 року. «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…» написано на зразок української народної ліричної пісні «Ой ти, дівчино, горда і пишна…» Франко описує красу дівчини, використовуючи фольклорні мотиви і порівняння, властиві народній пісні. Поезія «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…» покладена на музику композитором А. Кос-Анатольським. Пісня була написана у 1956 році на честь ювілею Івана Франка і вперше прозвучала на ювілейному концерті в честь сторіччя Івана Франка. За свідоцтвом Марії Загайкевич цей твір «почав втрачати своє авторство і виконуватися як народна пісня»Вперше пісню заспівав Дмитро Гнатюк на ювілейному концерті у сторіччя Івана Франка. Також відома у виконанні Анатолія Солов'яненка, Олександра Василенка та інших співаків

Третій жмуток (1896)I. Коли студінь потисне…II. Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!.. III. Байдужісінько мені тепер…IV. В алеї нічкою літною…V. Покоїк і кухня, два вікна в партері…VI. Розлука! Те, що я вважав…VII. Не можу жить, не можу згинуть…VIII. Я хтів життю кінець зробить…IX. Тричі мені являлася любов…X. Надходить ніч. Боюсь я тої ночі!.. XI. Чорте, демоне розлуки…XII. І він явивсь мені. Не як мара рогата…XIII. Матінко моя ріднесенька!.. XIV. Пісне, моя ти підстрелена пташко…XV. І ти прощай! Твого ім'я…XVI. Даремно, пісне! Щез твій чар…XVII. Поклін тобі, Буддо!.. XVIII. Душа безсмертна! Жить віковічно їй!.. XIX. «Самовбійство — се трусість…»XX. Отсей маленький інструмент…

Поезії набули широкої популяності: «Безмежнеє поле», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Твої очі, як те море» покладено на ноти. Особливо чарівним є романс К. Данькевича на слова поезії «Чого являєшся мені у сні?», також у пісні В. Козловського «Знаєш» було використано уривок з цього віршу («…Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш…»)

«Тричі мені являлася любов» - поезія, у якій поет згадує моменти свого життя, коли його серце палало від кохання, душа мучилася від нерозділеної любові, а рука виводила на папері рядки надзвичайно зворушливих сильних, яскравих творів.

О́льга Миха́йлівна Рошке́вич (у заміжжі Озаркевич; 11 лютого 1857, Угорники Станіславського повіту — 30 травня 1935, Миклашів (нині — Пустомитівський район Львівська область) — українська перекладачка, збирачка фольклору. Колишня наречена, перше кохання Івана Франка, в молоді роки натхненниця його творчості.

Зустріч Івана Франка з Ольгою Рошкевич в Лолині 1874 року стала для нього визначальною — поет закохався. Відтоді розпочалося їх листування, що тривало до 1898 року. Після двох років знайомства з Ольгою Франко офіційно попросив в о. Михайла Рошкевича руки його доньки. Батько відповів згодою. Але до офіційних заручин справа не дійшла.1877 року Івана Франка, студента філософського факультету Львівського університету арештували за участь у таємній соціалістичній організації. У Лолині, в оселі Рошкевичів проведено обшук. Отець Михайло Рошкевич заборонив Ользі зустрічатися та листуватися з Франком. Проти волі батька Ольга Рошкевич продовжувала листування з поетом та таємно зустрілася з ним. Листи Івана Франка до Ольги Рошкевич, датовані 1874-1880 роками, є докладною автобіографією поета. Це не лише душевна сповідь закоханого юнака, але й детальна розповідь про його життя того періоду.

Юзефа Дзвонковська -друге кохання І. Франка. Він закохався щиро, шалено і вирішив, що це саме та жінка, яка може бути його дружиною. Але мати Юзефи відмовила Франку. Відмова дівчини прикро образила Франка, лише потім він довідався, що Дзвонковська була хвора на туберкульоз. Рано чи пізно вона мала померти, тому вона не могла стати його дружиною. Відмовляла Юзефа і всім іншим, але лише Франкові відкрила істинну причину. Прожити їй судилося всього 30 років. Франко присвятив Юзефі Дзвонковській десять віршів. В останньому вірші, написаному вже після її смерті, він напише: «Вона умерла! — Ні, це я умер».

Целіна Журовська-Зигмунтовську (≈1856-1941) - любов Івана Фран­ка, яка відіграла велику роль в його житті. Достеменно невідомо, коли і при якій нагоді Франко особисто познайомився з Целіною, але те знайомство продовжувалось 10 років і принесло йому велику платонічну любов без взаємнос­ті та завдало багато душевних мук. Одночасно воно мало знач­ний вплив на Його творчість.

О́льга Франко́ (Хоружинська) (10 квітня 1864, Бірки — 17 липня 1941, Львів) — громадська діячка і видавчиня, дружина Івана Франка. Авторка розвідки «Карпатські бойки і їх родинне життя» (альманах «Перший вінок», 1887). Разом з Іваном Франком видавала журнал «Житє і слово» (1894–1897).

Під час другої поїздки до Києва (травень 1886 року) Іван Франко одружився з Ольгою Хоружинською