Усупереч давній традиції Юда не поміщений окремо від інших, а перебуває серед них. Щоб виділити його, Леонардо вдався до свого улюбленого прийому – контрастного протиставлення, помістивши Іуду в групі по праву руку від Христа разом із лагідним Іоаном і запальним Петром. Юду можна впізнати за кошелем з срібняками, що той мав у руці, та острахом, що відбився на обличчі.
Мадонна Літта. Молода жінка тримає в руках немовля, якого годує груддю. Тлом для образу стала стіна з двома напівциркульними вікнами. Гірський краєвид у блакитних тонах теж характерна ознака робіт майстра Високого Відродження. Жінка дивиться на дитину ніжно і задумливо. Ледь помітна усмішка додає Мадонні ще більшої привабливості й краси. Якщо придивитися, то помітно, що маленький Христос притримує лівою рукою щиглика.
Останні роки життя Леонардо да Вінчі провів у Франції, куди його запросив король Франциск І. Він був похований у замку Амбуаз. На могильній плиті вибито напис: «У стінах цього монастиря покоїться прах Леонардо да Вінчі, найвеличнішого художника, інженера й архітектора Французького королівства»
Мікеланджело - скульптор, живописець і поет. Непримиренний і гордий, суворий бунтар. Боротьба, страждання, протест, розлад з ідеалом, пошуки сенсу буття – це наповнювало життя майстра. Він прожив 89 років і працював до останніх днів. На його могилі сумують три музи — «Скульптура» , «Живопис» та «Архітектура»О, смерти привиде, що нещастя спиняє,сам душі і серця ворог,останній вірний засіб від страждання. Мікеланджело, сонет XLIV(уривок; переклад М. Литвинця[р])
Рафаель помер у дуже на 37 році життя від гарячки, яку схопив при розкопках. Епітафію на його надгробку можна перекласти так: «Тут покоїться той Рафаель, при житті якого велика природа боялась залишитись переможеною, а після його смерті вона боялася вмерти». Його могилу прикрашає статуя Мадонни, виконана учнем митця − скульптором Лоренцо Лоренцетто.