7 грудня – відзначається Всесвітній день української хустки. Здавна хустка вважалась українським національним аксесуаром, який зберігає в собі старовинні традиції. Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це — невід’ємна частина української культурної спадщини
Сьогодні хустка — доволі популярний предмет у гардеробі сучасної жінки, але вже скоріш як яскравий і модний аксесуар. То може, повернемось до витоків, до забутої жіночої містики? А може, і у вас є старенька бабусина хустка, яка зберігає тепло й затишок, але ви не знаєте, яким скарбом володієте... Загорніться в хустку або візьміть її в руки. Заплющте очі. Прислухайтеся до своїх відчуттів…Якою є хустка на дотик?Які емоції у вас виникли?Із ким і з чим асоціюється?
Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це невід’ємна частина української культурної спадщини. Споконвіку на українських землях хустка була не просто обов’язковим головним убором для заміжніх жінок, а й особливим сакральним предметом, реліквією, що передавалась із покоління в покоління.
Хустка супроводжувала людину протягом усього життя — від народження і хрестин до поховання та поминання. Нею обдаровували кумів під час хрестин і весіль. Для жінки хустка була оберегом, оскільки захищала волосся володарки від навороту та злого ока. Власноруч вишитою хусткою дівчина перев’язувала хлопця, що йшов до війська, щоб легким був його шлях і швидшою дорога додому; щоб не забував на чужині про її кохання. Якщо козак гинув, то саме цією вишитою хусткою під час поховання йому прикривали очі, «щоб орел очей не виймав». Хустку широко використовували під час заручин. Дівчина затикала її за пояс на знак згоди вийти заміж. Також нею перев’язували нареченого та сватів. Під час весілля — дружб, наречених, жінок-родичок. Щоб життя було світлим, молодих вводили до хати та заводили за святковий стіл, використовуючи білу хустку. Хустка була символом набуття дівчиною статусу заміжньої жінки.
У давні ж часи жінки мали хустки, як то кажуть, на всі випадки життя: були святкові хустки, в яких йшли до церкви, і були буденні, в яких працювали у полі чи по господарству. Казали, що коли хустка виглядала багато, то, відповідно, за- можною була і родина. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, а вдови – лише чорні. Хустки також мали різний розмір: маленькі були більш повсякденними, великі одягалися на голову, а на грудях закручувались, щоб було тепло. Хустки якого кольору вам траплялися найчастіше?Як гадаєте, який із кольорів є національною ознакою української хустки?Вишиті хустки в Україні завжди були білого кольору. Ця особливість звертала увагу чужинців, що мандрували по Україні. Навіть така “персона грата”, як член шведського посольства, що в 1657-му році їздив до гетьмана Богдана Хмельницького, у своїх спогадах записав, що бачив скрізь тільки “білі хустки з бавовни”.*Барвисті хустки запозичені від південних словя’н – болгарів, сербів. А ці в свою чергу перейняли той звичай від турків та персів.
Раніше хустки були прикрашені геометричними фігурами, їх вишивали вручну сріблом чи золотом. Згодом вишивалися шовком, та найбільше вживали червоні, сині, зелені, жовті та рожеві нитки. З XVIII сторіччя з’явилися хустки з квітковими орнаментами – квіти рожі, васильків, гвоздик. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення птахів: півників, голубів… Ці візерунки, що збереглися і понині, пішли від південних слов’ян, турків і персів. А тепер знову роздивіться і порахуйте візерунки на ваших хусточках. Поділіться своїми дослідженнями…
Хустина… Звичайна українська хустина. А скільки в ній таємничості! У хустці, як і в жінці, закодовані краса, чарівність, вічність життя, кохання. Хустку носили жінки в усіх регіонах нинішньої України, але мали свої «місцеві» способи пов’язування. У північних районах хустку зав’язували під підборіддям, а кінці — на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На Середньому Подніпров’ї хустку драпірували в особливий спосіб довкруги голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.
Хустка в Україні мала обрядове, побутове та естетичне значення. Вона була родинним оберегом. Доні – від мами, онуці – від бабусі – так передавали тернові хустки в родині. І досі хустку передають із покоління в покоління, що є свідченням єдності, міцності родини. Понад 100 років тому чоловік повинен був десять днів працювати, аби купити хустку. Саме тому цю річ вважали коштовним подарунком. Хто бажає розповісти історію хустки?Як саме шанується ця річ у вашій родині?Як гадаєте, кому чоловіки дарували хустки? Сформулюйте ТРИ варіанта відповіді.(питання до хлопців…))
Сьогодні яскраві хустки поступово завойовують прихильність не тільки українок, а й модниць всього світу. А от же українське вкотре стає світовим трендом. День української хустки (ДУХ) — неофіційне свято, яке щорічно відзначається 7 грудня з 2019 року з метою об’єднання жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. Щороку жінки та дівчата цього дня беруть участь у флешмобі «Зроби фото або відео з хусткою» #Українська Хустка. Долучимося й ми?