Марко́ Вовчо́к ( справжнє ім'я — Марія Олександрівна Вілінська) - народилася 22 грудня 1833р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім'ї. Виховувалась у приватному пансіоні в Харкові. Марія Вілінська - українська письменниця, перекладачка, видавниця.
Збірка перших творів Марка Вовчка, написаних у немирівський період життя, вийшла в Петербурзі під назвою «Народні оповідання» (1857). У Немирові написані більшість її перших оповідань російською мовою (збірка «Рассказы из народного русского быта», повість «Інститутка», що її письменниця почала 1858 р. в Немирові, а завершувала наступного року в Петербурзі.
На формуванні поглядів письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім'ях родичів, зокрема батьків Дмитра Писарєва (пізніше видатного критика й близького друга письменниці). У салоні її тітки К. П. Мардовіної в Орлі збиралися відомі письменники й фольклористи. Там Марія познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, на одному з літературних вечорів, українським фольклористом і етнографом О. В. Марковичем, який відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Після весілля молоді виїхали в Україну.
Наприкінці березня 1859 р. із сином Богданом виїжджає за кордон. Під час перебування за кодоном (Німеччина, Швейцарія, Англія, Італія, переважно Франція) Марко Вовчок зустрічається з Д. Менделєєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим та при сприянні І. Тургенєва відбулося її знайомство з О. Герценом, Л. Толстим, Жулем Верном. Там вони жили до 1867 р. З 1867 у Петербурзі.
Історичні повісти та оповідання для дітей«Кармелюк», «Невільничка», «Маруся» ще за життя Марка Вовчка здобули широку популярність. Повість «Маруся», наприклад, була перекладена кількома європейськими мовами. В переробленому вигляді вона стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, відзначена премією французької академії і рекомендована міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек. Найвизначніша історична повість-казка Марка Вовчка «Кармелюк».
Із творчістю Марка Вовчка зросла міжнародна роль української літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у XIX ст. мала вирішальний вплив на розвиток болгарської художньої літератури. Твори Марка Вовчка ще за її життя, починаючи з 1859 р., з'являлися в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходили у Франції, Англії, Німеччині, Італії та інших європейських країнах.
Тематика творчостіЖиття дітей, жінок-кріпачок та козачок, кохання, беззмістовне існування міщанства, фальш, паразитичне життя ченців, дворян. Найболючіше питання для письменниці — кріпацтво. Тому твори цієї тематики здебільшого реалістичні. Марко Вовчок часто поетизувала сильний народний характер, волелюбність народу, оспівувала людину, яка повставала проти антигуманних порядків у світі. Тому письменниця зверталася до романтизму, романтичних героїв та характерів.
Останні роки життя1878 р. — вдруге виходить заміж за значно молодшого за неї Михайла Лобача-Жученка. Протягом наступних 30 років мешкає у різних місцевостях Російської імперії. (Ставрополь, Богуслав, Нальчик)Згодом сім'я Лобач-Жученків оселилась у російському місті Нальчик Терської області й прожили там аж до самої смерті Марії Лобач-Жученко. Померла письменниця на 74 році життя 28 липня 1907 року.
Марко Вовчок “Інститутка” аналіз (паспорт) твору. Автор – Марко Вовчок. Рік написання – 1858-1859. Напрям – реалізм. Літературний рід – епос. Жанр твору – соціальна повість. Кому присвячена повість? Повість “Інститутка” Марко Вовчок присвятила Тарасові Шевченку. Тема: зображення тяжкого становища кріпаків та наростання стихійного протесту проти несправедливості та неволі.Ідея – непереборне прагнення людини до волі, мрія кріпаків вирватися з-під влади поміщиків. Провідний мотив: “Любо на волі дихнути”Головні герої “Інститутка”:кріпаки: Устина, Катря, Прокіп, Назар, бабуся;пани: стара поміщиця, панночка, полковий лікар;
“Інститутка”(початкова назва “ Панночка”) сюжет та композиція. Експозиція – знайомство з Устиною. Про людей та події розповідається крізь призму світосприйняття героїні. Зав’язка – приїзд панночки й обрання Устини покоївкою. Розвиток дії – стосунки панночки з кріпаками, деспотизм молодої пані, одруження інститутки, переїзд подружжя на хутір. Кульмінація – панночка намагається побити Устину, її захищає Прокіп. Розв’язка – Прокопа віддають у рекрути, Устина переходить до міста наймичкою.